Вирок № 42431452, 20.01.2015, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, 62203, смт Золочів, вул. Комсомольська, 13, inbox@zl.hr.court.gov.ua, (05764) 5-01-93

№ 622/1079/14-к

1-кп/622/30/2015

ВИРОК

іменем України

20.01.2015 року Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Шабас О.С.,

при секретарі Цилюрик Т.А.,

з участю прокурора Соболь А.Г.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Золочів Харківської області кримінальне провадження №12014220310000459 від 14.08.2014р. відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Харкова, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, не працюючої, раніше не судимої, що має на утриманні двох дітей, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,

- що обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Золочівського районного центру зайнятості Харківської області та у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III отримала статус безробітної, набувши з 25 березня 2013 року право на виплату допомоги по безробіттю на період послідуючих 12 місяців з моменту звернення до центру зайнятості.

Діючи з умислом на заволодіння грошовими коштами у вигляді отримання одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, ОСОБА_2, шляхом обману посадових осіб Золочівського районного центру зайнятості, не маючи дійсного наміру на зайняття підприємницькою діяльністю, подала до Золочівського районного центру зайнятості заяву про те, що вона бажає займатися підприємницькою діяльністю. Відповідно до поданої заяви, ОСОБА_2 пройшла навчання у Харківському центрі професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості у м. Харкові за напрямком «Стратегічне планування і розвиток приватного підприємництва» в період з 25 травня 2013 року по 04 червня 2013 року. Після цього, ОСОБА_2 подала до Золочівського районного центру зайнятості бізнес-план, згідно якого вона повинна була займатися підприємницькою діяльністю.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_2 05 червня 2013 року подала заяву на отримання одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності. На підставі наданих ОСОБА_2 документів, начальником Золочівського районного центру зайнятості наказом №НТ 130613 від 13.06.2013 року, було прийнято рішення про надання останній одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.

13 червня 2013 року ОСОБА_2, не бажаючи припиняти свої злочинні дії, направлені на отримання грошових вкладів з бюджету, зареєструвалася у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №24590060002001794 та подала довідку про реєстрацію в ЄДР до Золочівського районного центру зайнятості, оскільки, це є обов'язковою умовою для отримання одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.

Після того, 13 червня 2013 року, ОСОБА_2 отримала на особистий рахунок, одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності у сумі 14346 гривень 71 копійку, якими розпорядилася на власний розсуд і витратила на свої побутові потреби, а не на організацію підприємницької діяльності, у виді надання послуг салону-перукарні.

30 жовтня 2013 року ОСОБА_2 подала заяву до реєстраційної служби про закриття реєстрації ФОП, яка в той же день повністю була закрита.

Допитана у судовому засіданні, ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнала, та пояснила суду, що дійсно, залишившись безробітною вона звернулася до центру зайнятості, де їй почали виплачувати допомогу по безробіттю. Одночасно їй роз'яснили, що вона має право на отримання передбачених їй виплат усіх разом однократно на розвиток підприємницької діяльності, за умови, що вона пройде навчання та захистить відповідний бізнес план. Пройшовши навчання та зареєструвавшись як приватний підприємець, захистивши бізнес план вона отримала грошові кошти на розвиток салону-перукарні. Зробивши ремонт у будівлі, що знаходиться в неї на подвір'ї вона обладнала її як перукарню, закупила обладнання та витратні матеріали. Розклеїла по Золочеву оголошення на дошках оголошень, зробила вивіску біля будинку. Проте підприємницька діяльність не розвивалася, бо реклама виявилася не ефективною і власних клієнтів вона не заробила. Якийсь період часу для залучення клієнтів працювала безкоштовно, обслуговуючи друзів та сусідів проте і це не дало результатів. Доходів вона не отримувала взагалі, пропрацювавши у такому режимі 1 квартал вона прийняла рішення про припинення здійснення підприємницької діяльності так як сплата податків була обтяжливою для їх родини. Зауважила, що не мала наміру на заволодіння грошовими коштами, а просто підприємницька діяльність не мала успіху через відсутність клієнтів, на що вона не могла вплинути.

Перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що винність ОСОБА_2 у заволодінні грошовими коштами, шляхом обману, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

даними заяви ОСОБА_2 від 25 березня 2013 року спрямованої до Золочівського РЦЗ в якій вона просить надати їй статус безробітної; даними витягу з наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_2 від 14 червня 2013 року, з якого вбачається, що з 26 березня 2013 року ОСОБА_2 РЦЗ надано статус безробітної, а наказом від 01 квітня 2013 року №НТ130401 призначено допомогу по безробіттю, наказом від 13 червня 2013 року №130613 виплачено одноразово допомогу по безробіттю для організації безробітною підприємницької діяльності, тим же наказом припинено виплату по безробіттю та припинено реєстрацію ОСОБА_2 як безробітної; даними посвідчення Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості від 04 червня 2013 року та довідкою Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості від 04 червня 2013 року №2613, відповідно до яких остання пройшла курс підвищення кваліфікації за напрямом «Стратегічне планування і розвиток приватного підприємництва» в період з 25 травня 2013 року по 04 червня 2013 року; даними, що містяться у бізнес-плані на тему «Салон-перукарня» слухача Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості групи 32-ХЦ/13 ОСОБА_2, згідно яких остання планувала початок нового бізнесу за рахунок одноразової виплати по безробіттю, на суму 12000 гривень, розрахунок, наведений у бізнес-плані встановлює, що самоокупність даного проекту становить 7,5 місяців, крапка беззбитковості припадає на 1 квартал здійснення підприємницької діяльності. Також в бізнес плані зазначено, що ОСОБА_2 має вищу технічну освіту, певний час працювала за фахом, але й одночасно займалася підстриганням своїх друзів та знайомих, через що в неї з'явився круг постійних відвідувачів. ОСОБА_2 мала намір здійснювати обслуговування своїх односельців мешканців смт Золочів, переобладнавши під перукарню належне їй приміщення за адресою її проживання АДРЕСА_1. З метою інформування потенційних покупців про появу нової перукарні, обвинувачена мала намір дати рекламне оголошення у місцевій газеті «Зоря», розповсюджувати листівки, проводити усілякі акції для залучення клієнтів. Серед організаційних витрат на здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 було заплановано проведення реєстрації фізичної особи підприємця, проведення ремонту приміщення під перукарню, проходження навчання на курсах перукарів. У розділі оцінка ризиків та страхування зазначено,що найліпшим заходом є страхування;

На питання учасників процесу обвинувачена пояснила, що отриманих грошових коштів їй не вистачило на повноцінну реалізацію бізнес-платну. Хоча сам бізнес-план передбачав здійснення усіх організаційних заходів виключно на отримані кошти. Не вистачило коштів, так як витрати планувалися в один час, а фактично здійснювалися значно пізніше. Проте дані доводи спростовуються доказами, що містяться у матеріалах справи, так, зокрема, заяву про видачу одноразової допомоги обвинуваченою написано 05 червня 2013 року, сам бізнес-план датований теж червнем 2013 року, відповідно до його реалізації ОСОБА_2 могла приступати після виплати допомоги 13 червня 2013 року, тобто фактично в межах одного місяцю. Що свідчить про відсутність значного проміжку часу між часом закладення витрат та можливістю їх фактичного здійснення.

Крім того, обвинувачена пояснювала, що бізнес прийшлося закрити через те, що в неї не було клієнтів, дані її твердження фактично суперечать захищеному нею ж самою бізнес-плану, в якому обвинувачена у розділі 2 засвідчила, що займалася перукарською справою давно та в неї склалося своє коло клієнтів.

Обвинувачена пояснила, що здійснювала підприємницьку діяльність з червня по жовтень 2013 року тобто 4 місяці, але змушена була її припинити, так як це було економічно не рентабельно, проте згідно захищеного обвинуваченою бізнес-плану строк самоокупності становить проекту становив 7,5 місяців.

Оцінюючи даний доказ, суд доходить висновку, що обвинуваченою згідно плану вчинено усі формальні дії, що були необхідні для отримання грошових коштів, як то реєстрація фізичною особою підприємцем, захист бізнес-плану, проте не вчинено дій що спрямовані на реальне зайняття підприємницькою діяльністю як то запланована реклама у місцевій газеті «Зоря», не пройдено курси перукарського мистецтва, не отримано санітарну книжку та не пройдено медичне обстеження що є обов'язковим для надання такого виду послуг, згідно з Державними санітарними правилами та нормами для перукарень різних типів ДСПІН 2.2.2.022-99, що затверджені наказом головного санітарного лікаря України № 22 від 25.03.1999 року. Обвинувачена пояснила, що про необхідність проходження медичного обстеження та отримання санітарної книжки вона не була обізнана, так як їй ніхто про це не повідомляв, в тому числі і під час проходження навчання на курсах в ДСЗ. Проте у сукупності з іншими доказами, суд оцінює дану обставину як доказ, того, що обвинувачена не планувала реально займатися вказаною підприємницькою діяльністю, в зв'язку з чим не з'ясувала нормативно правову базу та дозвільну документацію для відповідного виду діяльності, про ще підприємець має бути обізнаним для здійснення підприємницької діяльності.

даними що містяться у заяві ОСОБА_2 від 05 червня 2013 року, в якій вона, звернувшись до директора Золочівського РЦЗ просить виплатити їй призначену допомогу по безробіттю (або її залишок) у розрахунку на рік виплати одноразово для організації підприємницької діяльності; даними, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повідомленні про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, згідно яких ОСОБА_2 припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням з 30 жовтня 2013 року; даними додатку до ПК про рішення щодо нарахувань та платежі та персональною карткою ОСОБА_2 у Золочівському РЦЗ заведену спеціалістом ОСОБА_3, згідно якої обвинувачена, за фахом є інженером електрозв'язку, працювала у ПОУ «Харківгаз» філія Дергачівська ПАТ була звільнена з останнього місця роботи 13 березня 2013 року та була поставлена на облік до РЦЗ як безробітна, пройшла навчання у Харківському центрі ПТО ДСЗ, працевлаштувалася для надання перукарських послуг та була знята з обліку як безробітна 13 червня 2013 року; даними, що містяться у податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за 2013 рік, яка згідно класифікації КВЕД здійснювала підприємницьку діяльність - 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси та сплатила при цьому податок 115 гривень за 1 місяць ІІІ кварталу та квитанціями про сплату вказаного податку та єдиного соціального внеску на суму 796,06 гривень;

Оцінюючи даний доказ, суд доходить висновку, що однократна сплата перелічених податків була вчинена обвинуваченою з метою приховування реального не зайняття підприємницькою діяльністю, так як порівняно із отриманою сумою грошових коштів сума податків є незначною. Доказів сплати інших сум суду не надано, та суд приймаючи рішення виходить з наявних доказів.

даними книги обліку доходів (для платників податку першої, другої та третьої групи, які не є платниками ПДВ)№727 ОСОБА_2 в якій відсутні будь-які записи; даними трудової книжки ОСОБА_2, серії НОМЕР_1 в якій відображено, що вона працевлаштована вперше 1990 року до школи, згодом швачкою, потім проходила військову службу за контрактом, після чого працювала телефоністом, контролером води, заступником керівника абонентського відділення, техніком групи з підготовки виробництва, тобто з яких вбачається, що обвинувачена не мала досвіду відповідної роботи за фахом перукаря;

Суд критично оцінює доводи обвинуваченої, що вона самостійно опанувала професію перукаря, навіть не пройшовши курси перукарського мистецтва, як це було передбачено у бізнес-плані, в якості одного з організаційних заходів для здійснення відповідної підприємницької діяльності;

даними протоколу огляду місця події від 21 серпня 2014 року та фото таблицею до нього, на яких відображена літня кухня, що розташована за адресою Харківська область, смт Золочів, вул. Комарова, 69/2. Так, зокрема, на фото відображено приміщення літньої кухні у якій присутні пральна машина, кухонна мийка, кілька столів та газова плита. Приміщення не обладнано каналізацією та водопроводом, не містить будь-яких меблів та приладдя характерного для перукарського салону;

Обвинувачена з приводу цього доказу пояснила, що вказане належне її родині приміщення літньої кухні було відремонтовано для здійснення підприємницької діяльності та в даний час вже після завершення підприємницької діяльності використовувалося як літня кухня, що пояснює наявність газової плити.

Проте певний час вона в рекламних цілях у цьому приміщенні все ж таки здійснювала підприємницьку діяльність, надаючи перукарські послуги, проте суд також критично ставиться до даних показань, через те, що приміщення не обладнано каналізацією та водопроводом, що фактично унеможливлює надання перукарських послуг без постачання води та її відведення, що також свідчить, про не здійснення підприємницької діяльності.

Суд оцінює показання в сукупності з іншими доказами та за своїм внутрішнім переконанням, так судом дослідженні серед інших доказів показання представника потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 які пояснили, що вони є працівниками Золочівського районного центру зайнятості. В обов'язки працівників вказаного центру входить процедура видачі грошових коштів особам, що перебувають на обліку як безробітні, пройшли відповідну підготовку, захистили бізнес план та зареєструвалися як приватні підприємці. У випадку, якщо особа підпадає під усі критерії визначені законом та виконала всі перелічені дії вона набуває право на отримання вказаної допомоги на розвиток підприємницької діяльності. Контроль за витратою виданих грошових коштів та чи було здійснено їх цільове використання не входить до повноважень працівників Золочівського РЦЗ. Після видачі грошових коштів РЗЦ не здійснює контроль за особами, що їх отримали та не має відповідних критеріїв оцінки справжності підприємницької діяльності. Допитані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мають претензій до ОСОБА_2, порушень ані в своїх ані в її діях не вбачають. Враховуючи, що дані показання оцінюють діяльність ОСОБА_2 на предмет формального дотримання процедури отримання грошових коштів, що ніким не заперечується, суд не приймає їх до уваги дані показання при прийнятті рішення так як вони і не доводять вини обвинуваченої та не виправдовують її, тобто фактично не мають доказового значення для з'ясування справжності ведення підприємницької діяльності.

Обвинувачена пояснила, що нею фактично здійснювалося підприємницька діяльність, вона купувала приладдя, сплачувала податки окрім тих, що досліджені судом та здійснювала рекламну діяльність, яку вважала достатньою, проте докази усього цього у неї не лишилися, так як вона не знала, що це знадобиться. Суд розцінює таку позицію обвинуваченої як обраний спосіб захисту. Відповідно доказів на підтвердження своєї позиції та спростування доводів обвинувачення ОСОБА_2 не надано, клопотань про витребування доказів ані в період досудового, ані судового слідства не заявлено, хоча обвинувачена не була позбавлена такої можливості.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні злочину по заволодінню грошовими коштами у вигляді одноразової грошової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, доведеною повністю та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).

При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, а також дані про особу обвинуваченої.

При вивченні особи обвинуваченої судом встановлено, що ОСОБА_2, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, заміжня, не працює, має двох дітей 2007 та 1997 року народження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у мінімальних межах санкції статті, за якою вона засуджується у вигляді штрафу.

Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні, запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2, винуватою за ч. 1 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у сумі 510 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Шабас О. С.