Вирок № 42431427, 22.01.2015, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Комсомольська, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203, inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

№ 622/886/13-к

1-кп/622/4/2015

ВИРОК

іменем України

22.01.2015 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

при секретарі Цилюрик Т.А., Чепель А.А., Бойко І.О.,

з участю: прокурорів Соболя А.Г., Маргаряна А.А.,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1,

в ході судового засідання, що відбулося у залі судового засідання приміщення суду, по розгляду кримінального провадження №12013220310000167 від 18.03.2013р. відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Золочів, Золочівського району Харківської області, громадянина України, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, з середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1,

- що обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2013 року близько 17-30 години ОСОБА_1, перебуваючи у своєму автомобілі в с. Довжик, Золочівського району, Харківської області, разом із своєю колишньою дружиною ОСОБА_4 та їх спільним сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, де під час словесного конфлікту, маючи раптово виниклий прямий умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, наніс останній один удар кулаком в область лівої половини грудної клітини, після чого за волосся витяг ОСОБА_4 із автомобіля та за затилок давив її до низу, коли вона сиділа на землі, спричинивши тим самим потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій половині грудної клітини.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину не визнав, та пояснив суду, що у вказаний день 15 березня 2013 року приблизно о 16 годині він приїхав забрати дитину із садочку, щоб провести з ним час. Дане право він мав на підставі рішення органу опіки та піклування, що встановили режим спільної опіки над дитиною. ОСОБА_4, намагаючись спровокувати черговий конфлікт, заперечувала давати дитину без її нагляду з надуманої причини та проти волі обвинуваченого сіла з дитиною в авто, намагаючись їхати з ними. Обвинувачений, уникаючи конфлікту, оскільки ОСОБА_4 вже сіла в авто, вирішив довести її на своєму авто до станції, звідки вона може дістатися до дому електричкою. Весь час поки вони їхали в авто колишня дружина провокувала його на сварку, вимагала відвести її до нього додому. Проте обвинувачений пояснив їй, що її там ніхто не чекає, а чекають лише ОСОБА_5. Обвинувачений весь час просив ОСОБА_4 полишити авто, проте остання відмовлялася це зробити, продовжуючи нарощувати градус конфлікту. Довізши її до станції ОСОБА_1 попросив полишити авто проте остання відмовилася, наголошуючи, що вона поїде з ними, глузувала та ображала його. ОСОБА_1 вирішив, що наздожене електричку на її наступній станції та там висадить ОСОБА_4 Просив маму полишити авто їй син ОСОБА_5, проте ОСОБА_4 не слухала навіть дитину та ще й сварила його за такі слова. Через певний проміжок часу, коли ОСОБА_1 вже не зміг більше слухати все що казала ОСОБА_4, він зупинив авто, обійшов його та відчинив двері пасажирського сидіння, запрошуючи ОСОБА_4 вийти. Остання стала голосно кричати та через деякий час прибігла жінка, яку він раніше не знав, вона забрала його дружину з дитиною та вони пішли. Ударів ОСОБА_4 він не наносив. Оскільки колишня дружина ОСОБА_4 постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, провокує конфлікти, намагаючись його спровокувати на якісь дії він з метою власного захисту став вмикати диктофон під час їхніх вимушених зустрічей, щоб згодом довести, що ним не вчинялося ніяких протиправних дій. Так і в день 15 березня 2013 року він частково записав їх розмову, що тривала між ними поки дружина перебувала у авто, але, на жаль, запис повністю не відображає кінець конфлікту, так як його було припинено з технічних причин. Також зауважив, що цивільний позов не визнає в повному обсязі.

Перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що винністьОСОБА_1, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

показаннями допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4, яка пояснила суду, що в той день 15 березня 2013 року її колишній чоловік ОСОБА_1 приїхав до дитячого садочку забрати їхню спільну дитину на вихідні. З цього приводу в них постійно виникають конфлікти, бо обвинувачений неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, після того, як обвинувачений забрав дитину останній раз, то повернув її хворою та відмовлявся купувати ліки. Через це потерпіла вирішила їхати з ними та супроводжувати дитину, не полишаючи її наодинці з ОСОБА_1 Останній запропонував підвезти її до електрички, вони вирушили усі разом на авто ОСОБА_1 Через деякий час обвинувачений у авто почав ображати її та наносити їй удари, згодом зупинив авто, та витяг її за волосся з машини, викинув її шапку, розірвав куртку та на вулиці почав притискати її до землі, не даючи змогу встати. Потерпіла, злякавшись, голосно кричала, дуже злякалася дитина, почала намагатися захистити матір, проте це не зупинило обвинуваченого, тільки, коли на її крики прибігла жінка, він зупинився. Жінка огородами забрала її з сином додому та через деякий час відвела на електричку. Потерпіла просила задовольнити її позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 750 гривень матеріальної шкоди, моральну шкоду у сумі 5000 гривень, витрати на правову допомогу у сумі 1000 гривень; даними звукозапису розмови, що був залучений до матеріалів провадження на СД диску за клопотанням сторони захисту. Так, на аудіо запису, що був досліджений судом під час судового засідання, чутно голоси чоловіка та жінки, іноді дитини. Потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_1 визнали, що на запису відображаються їхні голоси та голос їхньої дитини - сина ОСОБА_5, на записі відтворюється розмова, що сталася між ними 15 березня 2013 року. Так, чоловік на протязі всієї розмови просить жінку полишити авто, дати їм з дитиною змогу провести час разом, без неї. Жінка відмовляється полишати авто, вимагає відвести її додому до чоловіка, останній пояснює їй, що її там ніхто не чекає, а чекають лише дитину. Жінка висловлює образи на адресу чоловіка, висміює його, при цій розмові присутня дитина, яка також просить матір полишити авто та дати їм з батьком змогу побути разом.

Оцінюючи даний доказ у сукупності з іншими доказами, насамперед з показаннями обвинуваченого і потерпілої, суд визнає достовірними показання обвинуваченого в тій частині, що потерпіла, знаючи про існування між ними конфліктної ситуації 15 березня 2013 року навмисно сіла до авто обвинуваченого, на його неодноразові прохання полишити авто, відмовлялася з надуманих причин, не вчиняла жодних дій по залагодженню виниклої нервової ситуації або уникнення суперечки, навпаки активно провокувала конфлікт своїми образливими та глузливими висловлюваннями на адресу обвинуваченого. Не полишила авто потерпіла навіть на прохання власної дитини. На думку суду, саме така поведінка потерпілої, що тривала на протязі усього часу, поки колишнє подружжя перебувало в авто, спровокувала у обвинуваченого раптове виникнення умислу на нанесення їй одного удару, після чого він за волосся витяг її з авто.

показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які пояснили суду, що 15 березня 2013 року вони, знаходячись у селі Довжик розмовляли між собою на вулиці як сусідки, вже було темно, коли вони почули як голосно кричала жінка, яка звала на допомогу. ОСОБА_8, крім того, пояснила, що пішла на крик та побачила чоловіка та жінку, що стояли поруч автомобіля, з ними була дитини. Жінка та дитина плакали. Вона забрала жінку та дитину до себе додому а потім провела їх на електричку. Взагалі пройшло багато часу, та вони погано пам'ятають події того вечора; показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, який пояснив, що є працівником міліції, в той день у Довжику він не був очевидцем подій, але, коли він підійшов, то біля авто стояли потерпіла та обвинувачений, якісь жінки його сварили, що міліція нікого не захищає та вони будуть скаржитися. Згодом, коли він розпитував присутніх про те що сталося, свідок ОСОБА_8 повідомила йому, що почула крик жінки про допомогу, підійшовши ближче побачила, що чоловік давить на неї зверху до землі, не даючи встати. Вона забрала жінку з дитиною до себе додому, згодом жінка поїхала до дому електричкою. Ті події він пам'ятає, бо це його робота; даними, що містяться у судово-медичній експертизі №10-зл/ж/13 від 24 березня 2013 року, де відповідно до висновків експерта у ОСОБА_4 виявлено один крововилив на лівій половині грудної клітини, якій міг з'явитися від удару тупим твердим предметом з обмеженою поверхнею (або від удару об такий предмет) за 3-5 днів до освідування, яке проводилося 18 березня 2013 року. Вказане тілесне ушкодження відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 повністю підтвердила наданий нею висновок; оглянутою у судовому засіданні жіночою курткою, що долучена до матеріалів провадження у якості речового доказу, куртка має пошкодження у вигляді розриву; даними протоколу слідчого експерименту від 03 липня 2013 року та фототаблицею до нього, в ході якого потерпіла ОСОБА_4 розповіла та показала, яким чином ОСОБА_1 15 березня 2013 року наніс їй удар, та як витяг за волосся з авто.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а також дані про особу обвинуваченого.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено, що він, не працює, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, розлучений, має на утриманні спільну з потерпілою дитину - сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, за місцем проживання характеризується формально.

Захисником з приводу даних по особі обвинуваченого, зауважено, що вони є неповними, так як не враховано, що обвинувачений має ІІІ групу інвалідності через те, що переніс захворювання на серці. Проте відповідних клопотань про приєднання до матеріалів провадження відповідних медичних документів ні захисник ні обвинувачений не заявили, хоча не були позбавлені такої можливості, в зв'язку з чим суд, при оцінці даних особи обвинуваченого виходить з наявних матеріалів справи.

Судом, відповідно до положень ст. ст. 67, 66 КК України, не встановлено обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.

За таких обставин, в тому числі беручи до уваги події, що передували виникненню конфліктної ситуації, суд приходить до висновку, про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у мінімальних межах санкції статті, за якою він засуджується у вигляді штрафу.

Вирішуючи долю цивільного позову, суд задовольняє його частково. В обґрунтування вимог про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди - вартості пошкодженого одягу (капелюху та куртки) позивачем ОСОБА_4 зазначено суму 750 гривень. Клопотань про приєднання до матеріалів справи документів на обґрунтування розміру заявлених витрат а ні потерпіла а ні її захисник не заявили, хоча не були позбавлені такої можливості. Відтак перевірити обґрунтованість даної суми суд позбавлений можливості, так як документально не підтверджено розмір дійсної вартості вказаних речей, шляхом надання чеків, або висновку про оціночну вартість тощо, в зв'язку з чим суд вважає цивільний позов з даній частині не доведеним та відмовляє у його задоволенні.

Суд також відмовляє у задоволенні вимог про відшкодування вартості правової допомоги у сумі 1000 гривень. Виходячи зі змісту Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», що суд застосовує при вирішенні цивільного позову, при оцінці розміру та обґрунтованості понесених витрат на правову допомогу стороною, що їх понесла має бути надано розрахунок, який має складатися з переліку спожитих та наданих послуг (погодинна кількість часу витрачена на участь у судових засіданнях, погодинна кількість часу витрачена на складання документів тощо), а факт їх реального надання має бути засвідчений актом виконаних робіт. Враховуючи, що ні позивачем, ні її представником, не приведено відповідного розрахунку, відсутній акт, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість заявленої суми, через що вважає її не доведеною та відмовляє у стягненні.

Щодо вимог цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, суд, оцінюючи, віктимну поведінку ОСОБА_4 та її активну роль у розвитку негативних подій 15 березня 2013 року, враховуючи принцип розумності та справедливості, визначає достатнім та адекватним розмір моральної шкоди у сумі 200 гривень.

Процесуальні витрати від проведення експертних досліджень по справі відсутні. Запобіжний захід не обирався. Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1, винуватим за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу на суму 510 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 200 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, в задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Після набранням вироком законної сили, речовий доказ по справі - жіночу куртку, світло коричневого кольору, що знаходиться на зберіганні в потерпілої, вважати повернутою потерпілій ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Шабас О. С.