Рішення № 42430422, 26.01.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13579/14-ц

Провадження № 2-о/344/207/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2014 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі головуючого - судді: Барашкова В.В.

за участю секретаря: Струк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 6.04.2003 року до травня 2014 року. В подальшому уточнив свої вимоги щодо визначення строку проживання з заінтеросваною особою в період з 1.08.2001 року по 24.10.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався , що до 5.04.2003 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , однак вказане не мало значення на його думку , оскільки він в цей же період проживав з ОСОБА_3 Доказом спільного проживання з ОСОБА_3 вважає свою роботу в якості продавця у приватного підприємця ОСОБА_3, а його обізнаність в справах підприємницької діяльності заінтересованої особи відносить до довірливих стосунків між ними обома. Заявник ОСОБА_1 посилається також , що в 2001 році продав належну йому трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 і значну частину коштів від реалізації цього майна віддав ОСОБА_3, яка використала їх для власного бізнесу, однак документально це підтвердити не може. Заявник посилається на те, що для спільного проживання вони з заінтересованою особою винаймали квартиру на АДРЕСА_3 та проживали на квартирі батька ОСОБА_3 по АДРЕСА_4.

Заявник ОСОБА_1 вважає , що представлені ним фотосвітлини з відображенням його та заінтересованої особи в різних місцях і при різних подіях слід віднести до доказів, що стверджують факт їхнього проживання однією сім'єю. На обґрунтування своїх вимог також посилався на пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8, які вказували на його спільне проживання з ОСОБА_3 в певний час.

ОСОБА_3 вимоги ОСОБА_1 не визнала та пояснила, що заявника знає давно . ОСОБА_1 та її колишній чоловік спільно служили , дружили між собою. В 1995 році вона розлучилась з своїм чоловіком , однак залишилась проживати по АДРЕСА_5, де в подальшому разом з сином приватизувала частину свого житла. В 2002 році її син, вже будучи дорослим на АДРЕСА_3 винаймав квартиру, де проживав зі своєю дівчиною і водночас навчався в Прикарпатському університеті. В цій квартирі вона неодноразово ночувала також. Заінтеросована особа ОСОБА_3 пояснила , що ніколи спільно не проживала з ОСОБА_1 і такого наміру не мала. Підприємницькою діяльністю вона займається тільки з листопада 2003 року, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію її, як суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 28.11.2003 року, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради. Підприємницька діяльність пов'язана з роздрібною торгівлею мисливським спорядженням в магазині «Крук», де раніше продавцем працював і заявник ОСОБА_1 За свою роботу він отримував заробітну плату і ніколи між ними не оговорювалось , що він вкладає свої особисті кошти в її підприємницьку діяльність. Обізнаність ОСОБА_1 по профілю роздрібної торгівлі мисливським спорядженням , до якої відноситься і певні види зброї входило в його обов'язки.Як колишній військовослужбовець він на цьому добре розумівся і постійно консультував покупців магазину , за що отримував оплату.

Заінтересована особа ОСОБА_3 щодо наданих заявником фотосвітлин пояснила, що на різних ювілеях, святкуваннях подій, заходах вони зустрічались, як друзі і не більше. Членами її родини були тільки батько ОСОБА_9 та її син ОСОБА_10 Пояснення заявника , що вони нібито сім'єю їздили на відпочинок дійсності не відповідає. Поїздка мала місце великою кількістю друзів, в т.ч. і на оздоровлення вона взяла свого батька. За кордоном в готелі ніколи не проживала відокремлено в одному номері з заявником. З батьком вона дійсно їздила до Польщі до своєї родини і винаймала ОСОБА_1 , як водія та оплатила за це йому кошти. ОСОБА_3 також заперечила факт проживання разом з заявником у свого батька на квартирі по АДРЕСА_4. Подання заяви ОСОБА_1 може пояснити тільки його звільненням з роботи , так як зловживав спиртним і постійними погрозами з нею розправитись.

В судовому засіданні заявник вимоги підтримавз заявлених підстав та просив їх задоволити. Заінтеросована особа ОСОБА_11 заяву ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в її задоволенні.

Вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши їх зібраними доказами,суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 10, 11, 27-31, 57-60 ЦПК України, Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, в т.ч проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу . При оцінці представлених доказів суд прийшов до переконання про недоведеність заявником факту спільного проживання однією сім'єю з заінтересованою особою ОСОБА_3 в період з 1.08.2001 року по 24.10.2013 року. Ст.3 СК України визначає , що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Заявник ствердив той факт , що до 0.04.2003 року перебував в шлюбі з ОСОБА_4 та на підтвердження цього представив паспорт з штампом органів РАЦС про його розірвання. Тобто, в названий ним період з 1.08.2001 року перебував в офіційному шлюбі з іншою особою та ніс певні права та обов'язки одного з подружжя. Посилання заявника на необхідність врахування в цьому спорі ст. 74 СК України не відповідає вимогам п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 :« під час застосування ст. 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі й між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.»

Статтею 74 СК України встановлено, що zкщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Доказом відокремленого проживання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 в названий період свідчить його реєстрація на проживання з 2007 року в квартирі АДРЕСА_2 по даний час, паспорт заявника оглянуто в судовому засіданні на встановлення цих обставин. Заявник підтвердив в судовому засіданні , що по цій квартирі він сплачує комунальні платежі , які нараховуються і на нього і кошти передає власнику житла.

Посилання заявника , що він працював в магазині «Крук» продавцем і це підтверджує його спільне проживання з ОСОБА_3 не заслуговує на увагу, оскільки стосується його трудових відносин з підприємцем і регулюється іншими нормами права. Заявник не представив жодних доказів, що після продажу в 2001 році своєї квартири АДРЕСА_1 ці кошти він вклав в підприємницьку діяльність заінтересованої особи. Суд звертає увагу , що підприємницька діяльність ОСОБА_3 згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи зареєстрована виконавчим комітетом Івано-Франківської міської Ради 28.11.2003 року, тобто пізніше через 2 роки . Заявник підтвердив також , що не мав потреби пред'являти вимоги до заінтересованої особи про його партнерство в підприємницькій діяльності ОСОБА_3

Не знайшли свого підтвердження факти найму житла заявником для проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 квартири по АДРЕСА_3. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 (син ОСОБА_3.)ствердив , що в 2002 році для себе та для своєї дівчини саме він винаймав житло по АДРЕСА_3, так як тоді навчався в Прикарпатському університеті і це житло було поруч з навчальним закладом. В цій квартирі проживав до вересня 2004 року , а далі поступив на навчання в м.Київ . В квартирі неодноразово ночувала його мама і оплачувала це житло до кінця 2004 року. В той період по АДРЕСА_4 проживала мати ОСОБА_3 , яка тяжко хворіла і померла в січні 2005 року. Після її смерті ОСОБА_3 зразу поселилась в квартиру до свого батька та своєї бабусі, які потребували догляду. Свідок пояснив , що ніколи ОСОБА_1 не проживав спільно з його матір'ю ОСОБА_3 і членами однієї сім'ї вони не були. ОСОБА_1 знає , бо він разом з його батьком спільно служили і були давні друзі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_1 спільно проходив службу з його колишнім зятем-чоловіком ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 іншої сім'ї не створила і проживала тільки з сином , а потім після смерті його дружини в нього. З ОСОБА_1 вони залишились друзями, він у неї працював , а також вона його винаймала водієм, коли свідок з дочкою їздили в Польшу до родини. Свідок підтвердив також ,що ОСОБА_3, він та компанія знайомих їздили на відпочинок за кордон. Серед них був і ОСОБА_1, це були горящі путівки ,кожен свою поїздку оплачував сам . Свідок ствердив , що ОСОБА_1 ніколи не проживав у нього в квартирі на АДРЕСА_4 , тим паче з його дочкою. Квартира складалась з прохідних кімнат, в якій проживали його хвора дружина, його мама та він сам.

Суд критично оцінює пояснення свідків з боку заявника, оскільки в розумінні ст.3 СК України членства сім'ї такі свідчення не підтверджують і стосуються тільки обставин дружніх ,трудових стосунків сторін в певний час. Так, Свідок ОСОБА_7 пояснив , що з сторонами спілкувався з 2004 та знає , що ОСОБА_1 раніше був одружений .

Свідок ОСОБА_5 пояснив , що він в компанії своєї знайомої, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_9 - батька ОСОБА_12 по горящим путівкам їздили на відпочинок великою компанією за кордон і що кожен за себе оплачував самостійно. Пояснення свідка , що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13(власник квартири).

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що з ОСОБА_3 перебуває в неприязнених стосунках , однак з 2008 року взагалі не відвідувала її місце проживання. Раніше її чоловік працював разом з ОСОБА_1 в магазині «Крук» продавцем. Свідок повідомила, що ОСОБА_3 зі своїм батьком та іншими гостями була на ювілеї у заявника, що вона раніше їй давала старі килими.

Свідок, ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_1 працював в магазині заінтересованої особи, що вона йому довіряла, що вони їздили з компанією за кордон відпочивати , що винаймали житло на АДРЕСА_3, але зараз цей будинок знесений, що він був в гостях у батька ОСОБА_14 на АДРЕСА_4.

Таким чином, суд вважає, щозаявник ОСОБА_1 не довів обставини спільного проживання однією сім'єю із заінтересованою особою ОСОБА_3 в період з 1.08.2001 року по 24.10.2013 року.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 10,11,27-31,57-60, 208, 209, 212-215, 218, 256-258 ЦПК України, ст. 74 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий-суддя : В.В.Барашков