Ухвала суду № 42430219, 26.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/714/15 Справа № 205/6873/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В. С. Доповідач - Козлов С.П.

Категорія 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

при секретарі: Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в свої інтересах та інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_4, третя особа - Ленінський районний відділ в м. Дніпропетровську ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2014 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє в свої інтересах та інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_4, третя особа - Ленінський районний відділ в м. Дніпропетровську ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 26.07.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі і мають малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а 21 вересня 2012 року їх шлюб було розірвано.

Позивач на підставі договору дарування від 18.12.2001 року є власником квартири АДРЕСА_1, в якій під час перебування сторін у шлюбі ОСОБА_3 була зареєстрована і проживала з дозволу позивача з їх донькою в якості членів його сім'ї.

Посилаючись на те, що з травня 2012 року після розірвання їх шлюбу за вищезазначеною адресою відповідачка з донькою не проживає і відмовляється добровільно знятися з реєстрації, позивач звернувся до суду з позовом, в якому на підставі ст. ст. 382, 386 ЦК України просив суд усунути порушення його права власника шляхом зняття їх з реєстраційного обліку в цій квартирі.

Проте, виходячи з того, що позивачем не доведено фактичної відсутності відповідачки та малолітньої донькою за даною адресою, суд першої інстанції, керуючись вказаними нормами закону, обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Викладені у скарзі доводи ОСОБА_2 про незаконність рішення суду не спростовують правильність зазначених висновків суду, а фактично зводяться до повторного обґрунтування заявлених вимог, яким суд дав належну оцінку у сукупності з наданими сторонами доказами за своїм внутрішнім переконанням відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Тобто зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням: 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Між тим, позивач таких вимог по цій справі не заявляв і підставу чи предмет пред'явленого ним позову не змінював, а відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий:

Судді: