Ухвала суду № 42430202, 13.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/809/15 Справа № 199/6713/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О.Б. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Гайдук В.І.

за участю секретаря Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, де третя особа начальник Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області Кудрявцев Олександр Юрійович про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу державної влади,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року до суду звернувся ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених у вересні 2014 року позовних вимог просив стягнути на його користь з Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області матеріальні збитки в сумі 761 грн. та з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України моральної шкоди у сумі 22290 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року з урахуванням ухвали того ж суду від 02 грудня 2014 року про виправлення описки позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків 14,6 грн., на відшкодування моральної шкоди 200 грн., а всього - 214,6 грн. В іншій частині позову відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок держави.

ОСОБА_2 12 листопада 2014 року було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідачів на свою користь компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 247,12 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2014 року в ухваленні додаткового рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви щодо стягнення судових витрат.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і надавали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Із тексту заяви вбачається, що ОСОБА_2, посилаючись на положення статей 85, 220 ЦПК України, просить ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат, які складаються з компенсації за відрив від звичайних занять пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати (а.с.76).

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду віднесені до судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення сплачується іншою стороною компенсація за відрив від звичайних занять, яка обчислюється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Відмовляючи ОСОБА_2 в ухваленні додаткового рішення, суд правильно виходив з того, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України. Оскільки вимоги про стягнення цих судових витрат при розгляді справи в суді першої інстанції не заявлялися, документально не підтверджувалися і судом при ухвалені рішення від 11 листопада 2014 року не вирішувалися, тому суд не може шляхом ухвалення додаткового рішення розв'язувати нові питання, які не досліджувалися в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Як роз'яснено у ч. ч. 1, 3 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України і не може змінити по суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

За таких обставин, ухвала суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для її скасування колегія суддів не вбачає, оскільки відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді