Рішення № 42428484, 16.01.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/4723/14-ц

Провадження № 2/752/273/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.01.2015 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Овдій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Голова Правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Субота Микола Васильович, третя особа без самостійних вимог: Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування наказів, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов»язання виплатити грошову допомогу по тимчасовій непрацездатності,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Голови Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Суботи М.В. про визнання незаконним і скасування наказів від 30.09.2013 р. № 226 та від 10.02.2014 р. № 11-к Голови Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», поновлення його на посаді начальника адміністративно-господарського управління апарату Правління Товариства, зобов»язання ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» допустити його до роботи і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 гривень, зобов»язання ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виплатити грошову допомогу по тимчасові непрацездатності з 25.11.2013 р. по 16.12.2013 р. на підставі листка непрацездатності серії АВЮ № 835587.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 18.03.2004 р. працював на посаді начальника господарського управління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Наказом № 11к від 10.02.2014 р. він був звільнений з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України в зв»язку з реорганізацією структури, оптимізацією чисельності, скороченням чисельності та штату працівників. Зазначене звільнення він вважає не законним, оскільки він був фактично звільнений не 17.02.2014 р., як зазначено в наказі, а 14.02.2014 р., коли він отримав всі виплати. Не була дотримана процедура звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки він не відмовився від запропонованої посади, а лише висловився щодо коректності пропозиції, а крім того, на думку позивача, були порушені норми ст. 42 КЗпП України щодо наявності у нього переважного права залишення на роботі. Також позивач зазначає, що, на якого думку, ніякої реорганізації на підприємстві не проводилось, а лише були змінені назви структурних підрозділів та назви посад.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» при звільненні незаконно не виплатило йому грошову допомогу по тимчасовій втраті непрацездатності.

Незаконним звільненням, як зазначає позивач, йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює в 100000 гривень.

В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд його задовольнити, з підставі, зазначених в позовній заяві, вважаючи, що при його звільненні були порушені норми чинного трудового законодавства і зазначене звільнення є особистою помстою Голови Правління Товариства за критику його діяльності.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення заявленого позову, обґрунтовуючи тим, що при звільненні позивача були дотримані вимоги чинного законодавства, його звільнення відбулось в зв»язку із змінами в організації структури підприємства та скороченням штату працівників відповідно до рішення Наглядової ради ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 20.09.2014 р. і до наказу Голови Правління підприємства від 30.09.2013 р. № 226.

Про наступне вивільнення був повідомлений профспілковий комітет, отримана його згода на звільнення позивача, позивач завчасно був повідомлений про звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Також представник відповідача зазначив, що не можуть бути задоволені вимоги про зобов»язання виплатити позивачу грошову допомогу по тимчасовій втраті непрацездатності, оскільки відповідно до листа Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності листок непрацездатності серії АВЮ № 835587 був визнаний таким, що виданий необґрунтовано.

В зв»язку з безпідставністю заявлених позовних вимог представник відповідачів просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

Представники третьої особи заперечували проти задоволення позову в частині позовних вимог щодо здійснення виплат за листком непрацездатності та пояснили, що на підставі звернення Голови Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» була проведена перевірка правомірності видачі листка непрацездатності серії АВЮ № 835587 і встановлено, що він виданий необґрунтовано, оскільки діагноз, встановлений лікарем на підставі скарг хворого, без відповідноняго інструментального та лабораторного підтвердження, що суперечить відповідним наказам і рекомендаціям Міністерства охорони здоров»я України.

Вислухавши пояснення і заперечення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задовленню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 32 -кт від 18.03.2004 р. ОСОБА_1 був зарахований на посаду начальника господарського управління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Наказом № 11к від 10.02.2014 р. позивач був звільнений з займаної посади з 17.02.2014 р. в зв»язку зі скороченням чисельності та штату працівників та відмовою працівника від переведення на іншу роботу на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом встановлено, що 20.09.2013 р. Наглядовою радою ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було прийнято рішення «Про затвердження структури апарату Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якого на підставі інформації щодо реорганізації стуртури апарату Правління була затверджена структура з граничною чисельністю працюючих 93 одиниці та доручено Голові Правління Суботі М.В. розробити і затвердити штатний розклад апарату Правління Товариства відповідно до затвердженої структури.

30.09.2013 р. Головою Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Суботою М.В. на підставі рішення Наглядовою ради № П10-14 від 20.09.2013 р. видано наказ № 226 «Про зміни в організаційній структурі апарату Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця.», з якого вбачається що з 01.10.2013 р. введено в дію структуру апарату Правління з граничною чисельністю 93 одиниці.

Відповідно до затвердженої структури з 02.01.2014 р ряд структурних підрозділів були ліквідовані, у тому числі адміністративно-господарське управління, інша частина перейменована і затверджено відповідний штат відділів та управлінь.

Відповідно до наказу Голови Правління Товариства Суботи М.В. від 30.09.2013 р. № 228 був затверджений штатний розпис підрпиємсвта з 02.01.2014 р.

Зазначений наказ Голови Правілння Товариства від 30.09.2013 р. прийнятий в межах компетенції, на викоання повноважень, передбачених п.7,47.13 Статуту підприємства, що спростовує посилання позивача на те, що вирішення зазначених питань не відноситься до компетенції Голови Правління.

Відповідно до ст.64 ГК України підприємству надано право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

Право визначати чисельність і штат працівників належить власникові або уповноваженому ним органу.

Як зазначалось судом вище, відповідні зміни до штату і структури підприємства були внесені відповідно до положень Статуту ПрАТ 20.09.2013 р. Наглядовою радою ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було прийнято рішення «Про затвердження структури апарату Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якого на підставі інформації щодо реорганізації структури апарату Правління була затверджена структура з граничною чисельністю працюючих 93 одиниці та доручено Голові Правління Суботі М.В. розробити і затвердити штатний розклад апарату Правління Товариства відповідно до затвердженої структури.

30.09.2013 р. Головою Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Суботою М.В. на підставі рішення Наглядовою ради № П10-14 від 20.09.2013 р. видано наказ № 226 «Про зміни в організаційній структурі апарату Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця.».

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що фактично зміни у структурі апарату Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не відбувались, а лише змінілись назви структурних підрозділів, оскільки зазначені обставини не підтверджені будь-якими доказами у справі і спростовуються письмовими доказами, а саме: наказом Голови Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» № 226 від 30.09.2013 р., наказом Голови Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» № 228 від 30.09.2013 р..

При вирішенні спорів щодо правомірності звільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України суд не може надавати оцінку правомірності і доцільності внесених змін у структуру підприємства, оскільки це стосується господарської діяльності суб»єкта господарювання і не є предметом доказування у трудових спорах, а лише повинен перевірити чи дійсно мали місце відповідні зміни до структури або штату підприємства, що стали підставами для проведення відповідного скорочення працівників.

При проведенні звільнення працівників в зв»язку зі скороченням чисельності або штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України керівниками підприємства повинні бути дотримані вимоги ст.42 та ст.49-2 КЗпП України.

Відповідно до ст.42 КЗпП України при скореченні чисельності чи штату працівників у зв»язку з змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Судом встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про наступне вивільнення з роботи за 2 місяці, а саме 17.12.2013 р., що підтверджується безпосередньо актом, складеним начальником відділу управління персоналом та кадрової політики Ланько Т.П начальником відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління Довганенко Д.В. та членом профкому Грибоєдовою Т.В. про відмову від підписання повідомлення від 08.11.2013 р. про заплановане звільнення та переведення на іншу посаду, а також заявою ОСОБА_1 від 17.12.2013 р. на адресу Голови Правління Товариства, де він зазначає про ознайомлення з даним повідомленням, витребовує документи, на підставі яких прийнято рішення про зміни в структурі підприємства та висловлює свою думку з приводу запропонованої йому посади головного спеціаліста, вважаючи дану пропозицію некоректною.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивач у визначений в повідомленні строк не поінформував відділ управління персоналом про свій намір зайняти запропоновану вакантну посаду, що свідчить про його незгоду за даною пропозицією.

Згідно з ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

18.12.2013 р. Головою Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було внесено подання на ім»я Голови профспілкового комітету Товариства про надання згоди на звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України ряду працівників, у тому числі ОСОБА_1

07.02.2014 р. на засіданні профспілкового комітету було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, що підтверджується протоколом № 2.

Зважаючи на викладені вище обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1. відбулось з дотриманням норм трудового законодавства, а отже вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказів від 30.09.2013 р. № 226 та від 10.02.2014 р. № 11-к Голови Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», поновлення його на посаді начальника адміністративно-господарського управління апарату Правліня Товариства, зобов»язання ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» допустити його до роботи і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необгрунтованими, в зв»язку з чим не підлягають задоволенню.

Крім того, при зверненні до суду позивач просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, завдану йому незаконним звільненням.

Оскільки в ході розгляду справи судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача при проведенні звільнення на підставі положень п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України і його звільнення є законним, вимоги про відшкодування моральної шкоди не можуть бути задоволені.

Однак, на думку суду, є доведеними і такими, що підлягають задоволенню судом вимоги позивача про зобов»язання ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виплатити грошову допомогу по тимчасові непрацездатності з 25.11.2013 р. по 16.12.2013 р. на підставі листка непрацездатності серії АВЮ № 835587 з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Дорожній клінічній лікарні № 2 з 25.11.2013 р. по 16.12.2013 р., про що йому було видано листок непрацездатності серії АВЮ № 835587.

Відповідно до ст.ст. 34,35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», в редакції, яка була чинна на момент виникнення між сторонами даних правовідносин, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності у разі настання страхового випадку .

Згідно статті 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми , не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» Фонду надано право 1) здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам; одержувати необхідні пояснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок.

18.12.2013 р. Голова Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернувся до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зі зверненням щодо проведення перевірки обґрунтованості видачі даного листка непрацездатності.

За результатами проведеної перевірки Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення про необґрунтованість видачі листка непрацездатності серії АВЮ № 835587.

Як зазначено в Довідці за результатами перевірки, яка проводилась на підставі медичної документації, при перевірці були виявлені наступні порушення: що дана госпіталізація була спланованою ОСОБА_1, в медичних щоденниках не вказано діагноз, зміна призначень лікаря не відображається та незважаючи на погіршення стану здоров»я хворого наступний огляд проведено лікарем через 5 днів, проведення інструментальних обстежень розпочато з 10 дня перебування в стаціонарі, а лабораторні обстеження зроблені на 18 день перебування в стаціонарі, лікарем не були проведені додаткові методи обстеження відповідно до затверджених протоколів Міністерства охорони здоров»я України, не проводилась корекція лікарських призначень, не виконувались рекомендації кардіолога, госпіталізація і ведення пацієнта проводилась з грубими порушеннями, встановлення діагнозу відбулось лише на підставі зібраного анамнезу, без проведення досліджень.

На підставі відповіді Виконавчої дирекції Фонду на адресу Голови Правління ПрАТ «Укрпрофздоровниця» за результатами проведеної перевірки комісією з соціального страхування підприємства було прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги в зв»язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 25.11.2013 р. по 16.12.2013 р. на підставі листка непрацездатності АВЮ 835587.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

В силу ст.36 зазначеного Закону підставам для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності є:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Тобто, законодавець визначив вичерпний перелік підстав для відмови у виплаті допомоги з тимчасової втрати працездатності, який не підлягає розширеному тлумаченню.

На момент пред»явлення позивачем листка непрацездатності для здійснення відповідної виплати і на момент звернення до суду листок непрацездатності серії АВЮ № 835587 був дійсним, що підтвердили і представники третьої особи в ході розгляду справи, підстав, визначених ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» при здійсненні перевірки правомірності його видачі встановлено не було, а тому вимоги позивача в цій частині є доведеними, підтвердженими належними у справі доказами і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, лише в частині зобов»язання ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу по тимчасовій втраті працездатності за період з 25.11.2013 р. по 16.12.2013 р. на підставі листка непрацездатності серії АВЮ № 835587.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Голова Правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Субота Микола Васильович, третя особа без самостійних вимог: Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування наказів, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зобов»язання виплатити грошову допомогу по тимчасовій непрацездатності задовольнити частково.

Зобов»язати Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу по тимчасовій втраті працездатності за період з 25.11.2013 р. по 16.12.2013 р. на підставі листка непрацездатності серії АВЮ № 835587.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час оголошення рішення суду, мають право оскаржити його протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя