Рішення № 42428010, 26.01.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду від 09 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Кам'яне-Случанської сільської ради Сарненського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Сарненська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Сарненського районного суду від 09 грудня 2014 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

У поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покликалися на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказували, що в будинку АДРЕСА_1 їх сім'я проживає постійно і зареєстрована в ньому з грудня 2003 року.

Зазначили, що будинок належав ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, за оформленням спадщини після її смерті ніхто не звертався.

Вважали помилковим покликання в рішення суду на ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності на нерухомі речі, оскільки спірний будинок побудований у 1960 році, знаходиться в сільській місцевості і відкриття особового рахунку на нього є свідченням належності його ОСОБА_5

Доводили, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що на підставі ст. 344 ЦК України право власності на нерухоме майно за набувальною давністю набувається з моменту державної реєстрації, однак не врахував, що такою підставою є також рішення суду.

Стверджували, що суд відкладав розгляд справи з метою витребування з нотаріальної контори даних про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, а тому покликання в рішенні на те, що позивачі не скористалися правом заявити клопотання про витребування таких відомостей, є безпідставним.

___________________

Справа №572/4123/14-ц Головуючий в суді І інст. - Березень Ю.В.

Провадження № 22-ц /787/164/2015р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

Просили рішення Сарненського районного суду від 09 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_8, представник Кам'яне-Случанської сільської ради Сарненського району у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися і причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Державний нотаріус Сарненської районної державної нотаріальної контори Соколовська М.В. до суду не з'явилась та подала заяву в якій зазначила, що станом на 17 січня 2015 року. спадкова справа після смерті ОСОБА_5 протягом 2002-2015 років не заводилась, заяв від спадкоємців не надходило, свідоцтва про право на спадщину не видавались. Просила справу розглянути без її участі.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданих позивачами доказів недостатньо для обґрунтування заявлених вимог.

Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, обставинами, які мають значення для справи та які повинні були довести позивачі відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, є: законність об'єкту володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Законність об'єкту володіння, а саме те, що він не є самовільним будівництвом та відповідає будівельно-технічним нормам підтверджується довідкою Кам'яне-Случанської сільради Сарненського району від 14 листопада 2014 року за № 764, де зазначено, що згідно погосподарської книги № 6, особовий рахунок НОМЕР_1, будинку АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_5, а також виготовленим 22 січня 2014 року Рівненським ОБТІ технічним паспортом на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5, де зазначені площа будинку, його вартість, розмежування і призначення кімнат та господарських будівель домоволодіння, роки забудови (а.с.6, 11-15).

Згідно довідки Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації від 28 січня 2014 року за № 4/470, загальна площа будинку 93,9 кв.м., а житлова площа 61,1 кв.м., інвентаризаційна вартість будинку АДРЕСА_1 становить 172241 грн.. Право власності на зазначений будинок в КП РОБТІ не зареєстроване (а.с. 16).

У 1960 році набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» та прийнятою на виконання Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт його побудови з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Така правова позицію висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 грудня 2013 року в справі № 6-137 цс13.

Згідно п. 4 ст. 3 Закону України ""Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом (до 01.07.2004 року), визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, зокрема, якщо на момент виникнення права діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Згідно роз'яснень, що містяться абз.7, 28, 29 п.6 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року, добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

При вирішенні спорів, пов'язаних із виникненням і припиненням права власності, судам слід мати на увазі, що норми статті 344 ЦК про набувальну давність не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5).

Згідно довідки Кам'яне-Случанської сільради від 26 листопада 2014 року за № 789, з 16 грудня 2003 року в б. АДРЕСА_1 проживає сім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх п'ятеро неповнолітніх дітей. Зокрема доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є співпозивачами по справі. (а.с.7).

Ця обставина підтверджується також копіями паспортів позивачів, в яких міститься відмітка про реєстрацію їх у зазначеному будинку з 16 грудня 2003 року.(а.с.17-19, 21-25).

Отже, зазначеними належними та допустимими докази, які досліджені в справі підтверджено наявність фактів, якими позивачі обґрунтовували свої вимоги.

Зокрема, на час поселення (момент передачі майна) сім'ї ОСОБА_2 у б. АДРЕСА_1 16 грудня 2003 року з дозволу сільради, їм достовірно було відомо, що це нерухоме майно є чужим для них та не має власника, однак вони добросовісно відкрито, безперервно володіли цим нерухомим майном протягом десяти років, тобто постійно там проживали, були зареєстровані та користувались будинковолодінням. З врахуванням роз'яснень, які містяться в п.8 Перехідних положень ЦК України, щодо підрахунку строку набувальної давності, на час ухвалення рішення в даній справі, строк їх добросовісного відкритого, безперервного володіння цим нерухомим майном склав понад 11 років.

Доказів визнання спадщини відумерлою відповідно до ст. 1277 ЦК України та ухвалення такого судового рішення сільрада не подала.

Отже, вимоги позивачів про невизнане їх право власності за набувальною давністю на б. АДРЕСА_1 підлягають захисту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду від 09 грудня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності за набувальною давністю на домоволодіння розташоване в АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку А-1, 1960 року забудови, тамбура „а", коридора 1-1 площею 5,5 м.кв., кухні 1-2, площею 15,1 м.кв, санвузла 1-3 площею 12,2 м.кв., житлової кімнати 1-4 площею 17,1 м.кв., житлової кімнати 1-5 площею 17,0 м.кв., житлової кімнати 1-6 площею 13,7 м.кв., житлової 1-7 площею 13,3 м.кв., загальною площею 93,9 м.кв. та житловою площею 61,1 м.кв., допоміжною площею 32,8 м.кв. та надвірних будов: господарської будівлі-гаражу „Б", вбиральні „В", погрібу „Г", огорожі 1.2, інвентаризаційною вартістю 172241 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: