Постанова № 42425567, 26.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа № 922/4188/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників:

позивача - Перхун Ю.М. за довіреністю від 03.11.2014 р. №3639;

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" (вх. №4023Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2014 р. у справі № 922/4188/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ"Укртелеком", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Велтон.Телеком ", м. Харків

про стягнення 136320,60 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2014 р. у справі №922/4188/14 (судя Жигалкін І.П.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" суму 84229,36 грн. заборгованості з орендної плати, 3070,46 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на енергопостачання, 2972,67 грн. пені, 541,79 грн. трьох процентів річних, 1833,56 грн. збитків від інфляції, а також 2726,41 грн. суми судового збору; припинено провадження у справі №922/4188/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" суми заборгованості з орендної плати 42114,68 грн., заборгованості на електропостачання в сумі 1558,08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" не погодилось з рішенням місцевого господарського суду та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2014 р. у справі №922/4188/14 та викласти в такій редакції: "Стягнути з ТОВ "Велтон. Телеком" на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 84229,36 грн. заборгованості з орендної плати, 3070,46 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на енергопостачання, 2972,67 грн. пені, 373,10 грн. трьох процентів річних, 1833,56 грн. збитків від інфляції, а також 2726,41 грн. суми судового збору. Розстрочити виконання рішення шляхом здійснення оплати загальної стягнутої суми (враховуючи суми основного боргу, пені, 3% річних, збитків від інфляції, судового збору) рівними платежами щомісячно протягом шести місяців після набрання рішенням законної сили".

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається, по-перше, на помилковість висновку суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 541,79 грн. замість 373,10 грн., що свідчить про те, що суд не перевірив обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування суми 3% річних; по-друге, на те, що він не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення з тих підстав, що на момент розгляду справи його фінансовий стан був збитковим; на підтвердження збитковості господарської діяльності відповідачем надані відповідні документи (копію балансу та звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2014 р., бухгалтерські довідки про дебіторську та кредиторську заборгованості, довідки банків про недостатність коштів на його рахунках), по-третє, відповідач посилається на об'єктивні причини, які негативно впливають на його скрутний фінансовий стан та ускладнюють виконання рішення у даній справі, а саме: складна політична ситуація в Україні, загальний спад економіки у країні в 2014 р., стрімкий ріст рівня інфляції, ріст курсів іноземних валют з початку 2014 р. Отже, на думку скаржника, всі вищезазначені обставини є такими, що ускладнюють негайне виконання рішення у даній справі в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 р. апеляційну скаргу Комунального ТОВ "Велтон. Телеком" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.01.2015 р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №602 від 19.01.2015 р.) зазначає, що вказана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних обставин:

1) щодо зміни рішення суду в частині стягнення з ТОВ "Велтон. Телеком" 3% річних у розмірі 541,79 грн. - погоджується з зауваженням відповідача на арифметичну помилку, зроблену під час складання позову, та не заперечує проти зміни рішення в цій частині;

2) щодо зміни рішення суду в частині відмови у задоволенні клопотання ТОВ "Велтон. Телеком" про розстрочення виконання рішення суду - позивач вважає відмову суду першої інстанції достатньо вмотивованою та такою, що відповідає чинному законодавству.

В судове засідання 20.01.2015 р. з'явився представник позивача та надав пояснення у справі.

Заявник скарги - відповідач у справі, свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи (а. с. 113).

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, від відповідача не надходило жодного клопотання чи заяви про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача - заявника апеляційної скарги за наявними у справі документами.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

З апеляційної скарги вбачається, що заявник не погоджується з оскаржуваним рішенням лише в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, однак, колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 101 Господарського процесуального колесу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.05.2011 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна товариства №210-19, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування технологічні приміщення, що є власністю орендодавця та розташовані у м. Харкові на третьому поверсі чотирьохповерхової будівлі №3 по просп. Героїв Сталінграду, 3, загальною площею 35,34 кв. м., для розміщення обладнання.

Пунктом 3 договору передбачені умови розрахунку орендної плати орендованого приміщення.

Згідно з пунктом 3.6. договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 6.1.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з пунктом 3.3. договору витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати.

Згідно з пунктом 3.4. договору орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у пункті 3.6. договору, згідно з показаннями лічильника та діючих тарифів на електроенергію.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 30.05.2014 р. позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до умов договору технологічні приміщення, загальною площею 35,04 кв.м. для розміщення обладнання за адресою: м. Харків, просп. Героїв Сталінграду, 3 (а. с. 14).

У результаті неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань станом на 31.08.2014 р. у ТОВ "Велтон.Телеком" існує заборгованість з орендної плати за договором №210-19 від 30.05.2014 р. за період з травня 2014 р. по липень 2014 р. у сумі 126 344,04 грн. ( а. с. 17).

Сума заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання за період з травня 2014 р. по липень 2014 р. склала 4 628,54 грн., а всього сума боргу дорівнює 130972,58 грн. (а. с. 17).

На підставі п. 8.2. договору, ст. ст. 231, 232 Господарського кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню за період з червня 2014 р. по серпень 2014 р. в розмірі 2972,67 грн., а також збитки від інфляції в сумі 1833,56 грн. та 3% річних від простроченої суми за період з червня 2014 р. по серпень 2014 р. в сумі 541,79 грн. (а. с. 18).

З відповідним позовом Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ"Укртелеком" звернулось до господарського суду Харківської області.

Відповідач у господарському суді першої інстанції позовні вимоги визнав частково - в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 84229,36 грн., 3070,46 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, 2972,67 грн. пені, 373,10 грн. 3% річних, 1833,56 грн. збитків від інфляції. В частині 3% річних в розмірі 168,69 грн. відповідач просив відмовити, обґрунтовуючи таку заяву допущеною позивачем арифметичною помилкою під час розрахунку процентів.

Також відповідачем було заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 42114,68 грн. та заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання в сумі 1558,08 грн., оскільки під час розгляду справи була проведена часткова оплата заборгованості відповідно до платіжного доручення №6467 від 31.10.2014 р. (а. с. 85).

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення шляхом здійснення оплати загальної суми боргу рівними платежами щомісячно протягом шести місяців після набрання рішенням законної сили (вх. №35298 від 09.10.2014 р.).

Місцевим господарським судом встановлено, що, в порушення умов договору, відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі в сумі 126344,04 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на електропостачання в сумі 3070,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми заборгованості.

Колегія суддів, з урахуванням зазначених вище обставин справи, погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 126344,04 грн. і по відшкодуванню витрат на електропостачання у розмірі 3070,00 грн. та, надаючи правову кваліфікацію цим обставинам, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені за період з червня 2014 р. по серпень 2014 р. у розмірі 2972,67 грн., 3% річних у розмірі 541,79 грн. та збитків від інфляції у розмірі 1833,56 грн. колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 8.2 договору оренди №210-19 у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національно банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

На підставі п. 8.2. договору та вищезазначених норм чинного законодавства відповідачу нарахована пеня за період з червня 2014 р. по серпень 2014 р. на загальну суму 2972,67 грн., крім того, - збитки від інфляції за період з червня 2014 р. по серпень 2014 р. в сумі 1833,56 грн. та 3% річних від простроченої суми за період з червня 2014 року по серпень 2014 року в розмірі 541,79 грн.

В результаті перевірки вказаних розрахунків колегією суддів встановлено, що нарахування пені та інфляційних не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення вказаних сум з відповідача на користь позивача.

В частині нарахування 3% річних - колегія суддів не погоджується з рішенням місцевого господарського суду частині розміру 3% річних, оскільки позивачем була допущена арифметична помилка при проведенні розрахунків 3% річних, на яку вказав відповідач у апеляційній скарзі, та визнав позивач, про що зазначив у своєму відзиві на апеляційну скаргу.

В результаті перевірки нарахованої суми 3% річних колегія суддів встановила, що сума 3% річних складає 373,10 грн.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі шляхом здійснення оплати загальної стягнутої судом суми (враховуючи суми заборгованості по орендній платі, заборгованості по відшкодуванню витрат на електропостачання, пені, 3% річних, збитків від інфляції, судового збору) рівними платежами щомісячно протягом шести місяців після набрання рішенням законної сили колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на увсебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця норма закону не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Разом з тим, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання судового рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Щодо посилання на важкий фінансовий стан відповідача, то колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що це не є винятковою обставиною в розумінні вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення та вважає, що в даному випадку має бути враховано також матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, з урахуванням того факту, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, загальний спад економіки у країні в 2014 р., стрімкий ріст рівня інфляції, ріст курсів іноземних валют з початку 2014 р., на які він посилається у клопотанні про розстрочення виконання судового рішення та в апеляційній скарзі, носить загальний характер, та у повній мірі стосується обох договірних сторін, і не може бути віднесене до виключних обставин.

Заявник зазначив в апеляційній скарзі, що заборгованість абонентів за надані відповідачем телекомунікаційні послуги складає 6613830,24 грн., однак не надав суду доказів вжиття заходів, встановлених законом, щодо стягнення з абонентів відповідача зазначеної заборгованості.

Не надано відповідачем і доказів наявної загрози банкрутства або відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зазначив, що надання відстрочки на підставі тяжкого фінансового стану відповідача не може вважатися підставою для застосування положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України, адже, враховуючи положення частини першої статті 625 Цивільного кодексу України, відповідач у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Наведеної правової позиції щодо застосування відстрочки або розстрочки виконання судових рішень дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 12.03.2014 р. з розгляду справи №922/4131/13 між тими ж сторонами, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову Харківського апеляційного господарського суду в частині надання розстрочки на 12 місяців, зазначив: "важке фінансове становище відповідача - ТОВ "Велтон - Телеком" утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, а фінансова криза носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін і не може бути віднесена до виключних обставин".

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 25.06.2014 р. у справі №922/5350/13.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції щодо того, що викладені відповідачем обставини надання відстрочки виконання рішення суперечать положенням статті 121 ГПК України, не є винятковими і такими, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому господарським судом Харківської області цілком правомірно відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області у справі №922/4188/14 строком на шість місяців, як такого, що є необґрунтованим та суперечить діючому законодавству.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги в частині зміни суми 3% річних з 541,79 грн. на 373,10 грн. В частині вимог про розстрочення виконання рішення шляхом здійснення оплати загальної стягнутої суми рівними платежами щомісячно протягом шести місяців апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню в зв'язку з її безпідставністю в цій частині.

Колегія суддів також зазначає, що місцевим господарським судом не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з підстав, зазначених у ст.104 ГПК України.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області має бути змінене в частині стягнення суми 3% річних - з 541,79 грн. на 373,10 грн. та суми судового збору, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, - з 2726,41 грн. на 2723,04 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.4 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Велтон. Телеком", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2014 р. у справі №922/4188/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 3% річних в сумі 541,79 грн. та 2726,41 грн. суми судового збору змінити, виклавши абзац другий резолютивної частин постанови в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" суму 84229,36 грн. заборгованості з орендної плати, 3070,46 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на енергопостачання, 2972,67 грн. пені, 373,10 грн. трьох процентів річних, 1833,56 грн. збитків від інфляції, а також 2723,04 грн. суми судового збору".

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2014 р. у справі № 922/4188/14 залишити без змін.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 26.01.15

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.