Ухвала суду № 42425316, 26.01.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

з питань забезпечення адміністративного позову

26 січня 2015 року Справа № 813/8205/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представників позивача - Мусієнка В.І., Іваниці В.В.,

представників відповідача - Юрченка Ю.А., Борща Р.М.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Візовий Сервіс Центр" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПП "Візовий Сервіс Центр" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкової вимоги від 13.11.2014 року № 72-25, надіслану Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, а саме стягувати кошти за податковою вимогою від 13.11.2014 року № 72-25, надісланої СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів за рахунок готівкових коштів або коштів з банківських рахунків, що належать ПП «Візовий Сервіс Центр» до набрання рішення у справі № 813/8205/14 законної сили. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що податковий орган грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток позивача не визначав, а податкову вимогу направив про сплату податкового зобов'язання визначеного позивачем самостійно. При цьому сума грошового зобов'язання, яке на думку відповідача, визначено позивачем самостійно, перевищує визначену п. 32 «Підрозділу 10. Інші перехідні положення» ПК України суму у 5 мільйонів гривень. Таким чином відповідач має можливість стягнути суму податкового боргу, який оспорює позивач, за власним рішенням - без звернення до суду. Відтак, існує небезпека стягнення з позивача суми податкового боргу, який останній оспорює, що призведе до вилучення обігових коштів підприємства, неможливості виконувати власні зобов'язання з виплати заробітної плати понад 300 працівникам, неможливості виконання зобов'язань за кредитними угодами, зупинення виробничої діяльності.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд керується ч.1 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені підстави забезпечення позову, зокрема такі допускаються судом, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності дії суб'єкта владних повноважень.

Також частинами 3 та 4 статті 117 КАС України визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом за достатніх для цього підстав.

Як зазначено в п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Судом взято до уваги, що податкова вимога вважається правовим актом індивідуальної дії, що породжує певні права та обов`язки для особи, якій він адресований.

У свою чергу, протиправність акта індивідуальної дії встановлюється, у разі задоволення адміністративного позову про визнання неправомірним такого рішення та набрання постанови суду законної сили, з моменту прийняття акта суб'єктом владних повноважень.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів встановлений статтею 56 Податкового Кодексу України, відповідно до пункту 56.1 якої такі рішення можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до підпункту 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки позивач оскаржив до суду податкову вимогу від 13.11.2014 року № 72-25, сума визначена такою, не підлягає стягненню до моменту набрання законної сили судового рішення по даній справі. А, відтак, доводи позивача про невідворотність негативних наслідків для нього у зв`язку з прийняттям податковим органом оскаржуваної податкової вимоги та стягнення коштів на її підставі є необґрунтованими, безпідставними та не можуть свідчити про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

До того ж, захист відповідних прав, свобод та інтересів позивача буде можливим і без вжиття заходів забезпечення позову, про які просить суд позивач, оскільки у разі задоволення рішенням суду позовних вимог, відповідач згідно п. 57.4 ст. 57 ПК України повинен буде здійснити відповідне коригування нарахованої позивачеві суми заборгованості.

Судом також взято до уваги, що звертаючись із вищевказаним клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати заходи, спрямовані на стягнення з відповідача податкового боргу, позивачем не взято до уваги, що здійснення відповідних дій є встановленим Законом правом і навіть обов'язком органів державної податкової служби. При цьому судом взято до уваги, що стягнення з позивача коштів можливе лише за рішенням суду, і позивач не позбавлений права та можливості надати заперечення проти відповідного позову.

До того ж суд зазначає, що задовольнивши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати стягнення податкового боргу на підставі оскаржуваної податкової вимоги суд таким чином надасть їй правову оцінку, що фактично стане вирішенням спору по суті, оскільки для цього суду необхідно дати оцінку правомірності прийняття відповідачем цього рішення, що буде зроблено в судовому засіданні в ході розгляду даної адміністративної справи. Крім того, позивачем не подано суду доказів очевидних ознак протиправності рішень відповідача та настання наслідків, вказаних на обґрунтування клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову представником позивача не надано суду переконливих доказів, які б свідчили про існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Крім того, не доведено суду обставини, які б дозволили вважати, що існує реальна загроза невиконання чи/або утрудненого виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

За таких обставин, а також зважаючи на те що, що відсутні передбачені ч.1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу здійснювати заходи, направлені на стягнення з Приватного підприємства "Візовий Сервіс Центр" податкового боргу, визначеного оскаржуваною податковою вимогою, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.