Рішення № 42425195, 22.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.15р. Справа № 904/8679/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 25 575 грн. 52 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №б/н від 21.11.2014 року;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 22 560 грн. 00 коп. - основного боргу, 2 857 грн. 07 коп. - заборгованості по відсоткам, 79 грн. 50 коп. - комісії, 41 грн. 67 коп. - пені за прострочення сплати відсотків, 4 грн. 65 коп. - пені за прострочення сплати комісії, 32 грн. 63 коп. - суму індексації простроченої заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Кредитного договору №12/113КР від 01.10.2013 року (а.с. 7-11).

25.11.2014 року Відповідач подав до господарського суду зустрічну позовну заяву, в якій просив суд визнати припиненим кредитний договір №12/113КР від 01.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 25.11.2014 року зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та додані до неї документи повернуто без розгляду.

25.11.2014 року та 14.01.2015 року Відповідач подав до господарського суду відзиви на позовну заяву, в яких просив суд в задоволенні позову відмовити з посиланням на ст. 606 Цивільного кодексу України та ст. 204 Господарського кодексу України.

За заявою Відповідача від 18.12.2014 року, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року, розгляд справи було продовжено на 15 днів до 22.01.2015 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, 13.01.2015 року подав до господарського суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні докази оплати за спірним договором до суду не надав, наявність боргу визнає, але у зв'язку з припиненням грошового зобов'язання на підставах вказаних у відзивах, просить суд в задоволенні позову відмовити з посиланням на ст. 606 Цивільного кодексу України та ст. 204 Господарського кодексу України.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви Позивача про відкладення розгляду справи з огляду на закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України та приймаючи до уваги те, що наслідком чергового відкладення розгляду справи є невиправдане затягування розгляду справи, що не узгоджується, зокрема, з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, господарський суд не знаходить підстав для задоволення другого клопотання Відповідача про чергове відкладення розгляду справи.

Крім того, пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. (ч.2 п. 3.9.2 Постанови).

Отже, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Позивача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (а.с. 55), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі-Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-Позичальник) був укладений Кредитний договір №12/113КР (далі-Договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк, в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає Позичальнику кредит, на умовах, визначених Договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, кредит надається Банком Позичальнику у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 30 000,00 грн., який змінюється і встановлюється для кожного періоду дії Договору окремо та визначається наступним графіком:

01.10.2013 року - 29.09.2014 року включно - 30 000,00 грн.;

30.09.2014 року - 30.09.2014 року включно - 29 500,00 грн.

Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі у порядку та на умовах, визначених Договором, не пізніше строку, зазначеного у п. 1.3 Договору, у відповідності до наступного графіку:

29.09.2014 року підлягає поверненню сума, що перевищує 29 500,00 грн.;

30.09.2014 року - повне погашення залишку заборгованості.

Будь-яка заборгованість Позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму ліміту вважається простроченою заборгованістю.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що строк користування (термін повернення) залишку заборгованості за кредитом до 30.09.2014 року включно.

Відповідно до пункту 1.4 Договору, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 21,5% процентів річних. Сторони погоджуються, що у разу не погашення Позичальником кредиту у строк, визначений п. 1.3 Договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною в п. 1.3 Договору, нарахування процентів за простроченою частиною кредиту здійснюється за фіксованою процентною ставкою у розмірі 26,5% процентів річних.

Видача кредиту здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заяви Позичальника, після надходження якої Банк і Позичальник укладають додаткові угоди до Договору про надання кредиту (траншу) в межах лінії кредитної лінії на дату укладення відповідної додаткової угоди, після укладення якої, Банк перераховує Позичальнику суму кредиту (траншу) з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що право на отримання Позичальником кредиту (траншу) виникає після:

- 2.2.1. Укладення на прийнятних для Банку умовах, та набрання чинності договору, який забезпечує виконання зобов'язань за Кредитним договором, а саме Договору застави між Банком та Позичальником №12/213КР від 01.10.2013 року;

- 2.2.2. Сплати комісії, у сумі та в порядку вказаному в п. 2.5 Договору, витрат, передбачених п. 4.2.11 та 4.2.12 Договору;

- 2.2.3. Прийняття та узгодження з Банком заяви Позичальника, оформленої за формою згідно з Додатком №1 до Договору та укладення додаткової угоди до Договору про надання коштів (траншу) в розрізі цієї кредитної лінії.

За оформлення та видачу кредиту Позичальник сплачує Банку комісію у розмірі 150,00 грн. без ПДВ. Комісія сплачується на вказаний в пункті рахунок до моменту надання кредиту (п. 2.5 Договору).

Згідно пункту 2.6 Договору, за обслуговування кредитної лінії Позичальник щомісяця сплачує Банку комісію у розмірі 2,0% проценти річних, яка нараховується на суму невикористаної Позичальником частини ліміту кредиту, встановленого п. 1.2 Договору та яка сплачується до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за Договором в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2.7 Договору, моментом (днем) надання кредиту (траншу) Банком Позичальнику вважається день перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок, зазначений в п. 2.1 Договору на підставі заяви Позичальника.

Пунктом 2.8 Договору передбачено, що повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості за кредитом, відкритий Банком Позичальнику згідно п. 2.12 Договору, в строки, в сумах та в порядку передбачених графіком, встановленим п. 1.2 Договору та не пізніше строку, зазначеного в п. 1.3 Договору.

Згідно з пунктом 2.9 Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі процентної ставки, що вказана в п. 1.4 Договору. Проценти нараховуються у валюті кредиту, вказаної в п. 1.2 Договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту. Для розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Пунктом 2.10 Договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісяця, при цьому:

а) перше нарахування процентів за користування кредитом Банк здійснює за період з дня надання кредиту, по передостанній робочий день включно, місяця, в якому надано кредит;

б) в подальшому, проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно, поточного місяця;

в) при повному погашенні кредиту (у тому числі достроковому) - з останнього робочого дні попереднього місяця, до дня погашення (не включно).

В місяцях, на які припадає останній день податкового (звітного) кварталу, проценти нараховуються по останні день такого місяця включно.

Відповідно пункту 2.11 Договору, проценти Позичальник сплачує щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Моментом (днем) повернення суми кредиту, його частини, процентів, неустойки (пені, штрафів), та інших платежів, визначених Договором вважається день зарахування на відповідні рахунки Банку кредиту у відповідності до п. 2.12 та 2.14 Договору. Якщо цей день не є операційним банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного операційного банківського дні. При цьому проценти за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період дня, що не є операційним банківським, до наступного операційного банківського дня (п.2.13 Договору).

Згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Договору, Позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати проценти, сплачувати інші грошові зобов'язання за Договором, виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені Договором.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань Позичальника, Банк має право нараховувати Позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно пункту 7.1 Договору, він набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.

На виконання умов Договору Відповідачем була підписана Заява №1 на отримання кредитних коштів в межах кредитної лінії від 03.10.2013 року в розмірі 29 560 грн. 00 коп. для поповнення обігових коштів. (а.с. 12).

03.10.2013 року сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору (а.с.13 на звороті), згідно пункту 1 якої, в розрізі відкритого за Кредитним договором кредиту, Банк надає Позичальнику кошти в сумі 29 560 грн. 00 коп. для поповнення обігових коштів.

Згідно меморіального ордеру №2 від 07.10.2013 року Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти в сумі 29 560 грн. 00 коп. в якості кредиту для поповнення обігових коштів (а.с.14).

У період з 05.11.2013 року по 06.02.2014 року Відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за Договором, разом на суму 7 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с. 15-24) та розрахунком заборгованості, виконаним Позивачем (а.с. 25).

Внаслідок неповної сплати Відповідачем суми боргу за ним утворилась заборгованість в розмірі 22 560 грн. 00 коп.

Відповідач заборгованість в сумі 22 560 грн. 00 коп. з додатковими нарахуваннями не сплатив, внаслідок чого Позивач був вимушений звернутись до господарського суду з метою захисту своїх інтересів.

Так, умовами Договору, а саме пунктом 1.4 встановлена процентна ставка 21,5% річних.

За період з 07.10.2013 року по 30.09.2014 року Відповідачу були нараховані проценти за користування кредитом в загальному розмірі 5 057 грн. 67 коп.

Відповідачем за вказаний період було сплачено суму в розмірі 2 200 грн. 60 коп., таким чином заборгованість Відповідача по процентам за користування кредитом, станом на 01.10.14р., становить суму в розмірі 2 857 грн. 07 коп. (а.с. 25).

Також, умовами Договору, а саме пунктом 2.6, передбачена комісія за користування кредитом в розмірі 2,0% річних.

За період з 07.10.2013 року по 30.09.2014 року Відповідачу була нарахована комісія за користування кредитом в розмірі 118 грн. 08 коп., з яких Відповідачем за вказаний період була сплачена сума 38 грн. 58 коп., таким чином заборгованість Відповідача по комісії за користування кредитом станом на 01.10.14р. становить суму в розмірі 79 грн. 50 коп. (а.с.25).

У відповідності з пунктом 6.1 Договору Позивачем Відповідачу бала нарахована пеня за прострочення сплати процентів за період з 08.04.14р. по 30.09.14р. в сумі 41 грн. 67 коп.

Крім того, у відповідності з пунктом 6.1 Договору Позивачем Відповідачу бала нарахована пеня за прострочення сплати комісії за період з 08.04.14р. по 30.09.14р. в сумі 4 грн. 65 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку Позивача розмір збитків від інфляції внаслідок невиконання Відповідачем обов'язку зі сплати процентів та комісії, за період з 07.04.2014 року по30.09.2014 року, становить суму в розмірі 32 грн. 63 коп.

Як вказувалось вище, Відповідач у судовому засіданні докази оплати за спірним договором до суду не надав, наявність боргу визнає, але у зв'язку з припиненням грошового зобов'язання на підставах вказаних у відзивах, просить суд в задоволенні позову відмовити з посиланням на ст. 606 Цивільного кодексу України та ст. 204 Господарського кодексу України.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, господарський суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно статей 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 10561 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. (ч.2 ст. 10561 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 10561 Цивільного кодексу України передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. (ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 1052 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

01.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (далі-Банк) та ОСОБА_1 (далі-Вкладник) був укладений Договір №D_020585439 банківського строкового вкладу (Депозиту) (далі-Договір банківського вкладу).

Відповідно до пункту 1.1 Договору банківського вкладу, в порядку та на умовах, визначених правилами (договірними умовами) відкриття та обслуговування вкладних (депозитних рахунків) фізичних осіб (далі-Правила), Вкладник передав, а Банк прийняв для зберігання грошові кошти у гривні, що надійшли від Вкладника на його вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 в АТ "Брокбізнесбанк", код банку 300249 (далі-Рахунок), в розмірі, що зазначений в п. 1.2 Договору банківського вкладу та дорівнює сумі, зафіксованій в документі, який видається Банком Вкладникові на підтвердження внесення останнім коштів на строк - 368 днів з 01.10.2013 року до 04.10.2014 року (далі-Строк вкладу).

Згідно з пунктом 1.2 Договору банківського вкладу, в день укладення договору Вкладник передав, а Банк прийняв на рахунок грошові кошти в сумі - 34 000,00 грн. (далі-Вклад). Початкова (мінімальна) сума вкладу не може бути меншою ніж 5 000,00 грн. Протягом терміну дії договору поповнення Вкладу не дозволяється (п. 1.3 Договору банківського вкладу).

Банк в порядку, визначеному правилами, щомісячно нараховує Вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі - 19% річних.

Згідно статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1059 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

01.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (далі-Банк) та ОСОБА_1 (далі-Заставодавець) був укладений Договір застави №12/213КВ (далі-Договір застави), відповідно до пункту 1.1 якого Заставодавець передає в заставу Заставодержателю предмет застави зазначений в п. 1.2 Договору застави для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань, зазначених у статті 2 Договору застави.

Пунктом 1.2 Договору застави передбачено, що предметом застави є право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 34 000,00 грн., які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ "Брокбізнесбанк", код банку 300249, який відкритий на ім'я Заставодавця на підставі Договору банківського строкового вкладу (депозиту) (Вклад "Стабільний") №D_020585439 від 01.10.2013 року, що укладений між АТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1, а також майбутніх процентів.

Відповідно до пункту 2.1 Договору застави, застава за ним забезпечує вимоги Заставодержателя щодо виконання Позичальником кожного і всіх його боргових зобов'язань за Кредитним договором (№12/113КР від 01.10.2013 року) у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк (-и) і в такому порядку, як встановлено у Кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього до нього, а також щодо виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором застави.

Пунктом 5.1 Договору застави передбачено, що він набирає чинності з моменту його укладення сторонами і діє до виконання в повному обсязі Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та Заставодавцем зобов'язань Заставодавця за Договором застави.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (п. 1 ст. 576 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України, заставодавцем може бути боржник або третя особа.

Згідно статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1 Договору застави визначено, що Заставодержатель (Позивач у справі) набуває права звернути стягнення на Предмет застави, його реалізацію та одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмета застави на свій розсуд (з урахуванням умов цього договору) у разі зокрема (п.п.4.1.1.) невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов'язань, умов, що випливають з цього договору (у т.ч., але не виключно, щодо повернення Кредиту або його частини в строк, передбачений Кредитним договором, та/або сплати процентів за користування Кредитом, та/або комісійної винагороди та/або виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором №12/113КР виконував неналежним чином та за межами встановлених для такого виконання строків, у зв'язку з чим останній направив Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Брокбізнесбанк" Заяву №07/03-14-1 від 07.03.2014 року з проханням розглянути можливість перегляду терміну користування кредитом та встановити термін з 01.10.2013 року по 11.03.2014 року.

Також Відповідач в своїй заяві зобов'язався погасити кредиторську заборгованість в повному обсязі 11.03.2014 року, для чого просив Уповноважену особу здійснити договірне списання предмету застави за Договором застави для задоволення вимог кредитора.

Вказану заяву Відповідач отримав 07.03.2014 року, про що свідчить його відмітка про отримання на копії заяви, яка міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з п.1.1 Договору №D_020585439 банківського строкового вкладу (Депозиту) від 01.10.2013 року, внесення коштів Відповідачем в сумі - 34 000,00 грн. (Вклад) відбувалось на строк - 368 днів з 01.10.2013 року до 04.10.2014 року (Строк вкладу), та який на час розгляду справи вже закінчився.

Таким чином з наведених обставин вбачається, що Відповідач за Кредитним договором є боржником Позивача, а на підставі Договору банківського строкового вкладу (депозиту) є кредитором по відношенню до Позивача, а з урахуванням укладеного між сторонами Договору застави, Позивач мав задовольнити свої вимоги, які виникли з Кредитного договору, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Крім того, наведене свідчить про поєднання в одній особі - Позивача як кредитора так і боржника, що за приписами діючого законодавства виключає можливість задоволення вимог кредитора та тягне за собою припинення зобов'язання.

Згідно статті 606 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Частиною 2 статті 204 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

З огляду на наведені обставини, приписи законодавства, позовні вимоги Позивача не є доведеними та не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах вищого господарського суду України по справам №33/207 від 22.02.2012 року, №33/206 від 22.02.2012 року, рішенні господарського суду міста Києва по справі №910/18154/14 від 27.10.2014 року та постанові Харківського апеляційного господарського суду по справі №922/1320/14 від 04.11.2014 року та інш.

Стосовно заявлених Позивачем до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, то вказані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відмову в задоволенні основної заборгованості, на суму якої і були здійснені вказані нарахування.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85, 111-12, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписане

22.01.2015р.