Ухвала суду № 42425187, 23.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.01.15р. Справа № 904/8420/14

За заявою: Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. П'ятихатки, П'ятихатський район, Дніпропетровська область

про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. П'ятихатки, П'ятихатський район, Дніпропетровська область

про стягнення 1 508 061,50 грн. за поставлений природний газ

Суддя Красота О.І.

Представники: не з'явились;

СУТЬ СПОРУ:

Суть спору викладена в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2014 року, яким позов задоволено частково: стягнуто з Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 119 059,22 грн. - основного боргу, 100 000,00 грн. - пені, 50 624,58 грн. - 3 % річних, 186 382,97 грн. - збитків від інфляції, 30 161,23 грн. - судового збору; повернуто Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 0,77 коп., перерахований на підставі платіжного доручення №2010349 від 17.10.2014 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи; в решті позову відмовлено.

06.01.2015 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2014 року видано наказ.

15.01.2015 року від Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради до господарського суду надійшла заява від 14.01.2015 року за №07, про розстрочку виконання рішення суду шляхом сплати заборгованості рівними частинами у період з 01.01.2015 року по 01.01.2020 року.

Заяву мотивовано тим, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому положенні та не має можливості перерахувати повну суму заборгованості у зв'язку з відсутністю на рахунках підприємства достатньої суми грошових коштів.

У зв'язку з перебуванням судді Юзікова С.Г. у відпустці, автоматизованою системою діловодства спеціалізованого суду, відповідно до розпорядження №11 від 15.01.2015 року, заяву Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про розстрочку виконання рішення суду передано для розгляду судді Красота О.І.

Відповідно до частини 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив. Письмових пояснення або заперечень щодо заяви про розстрочку виконання рішення суду до засідання не надав.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив. Додаткових пояснення в обґрунтування обставин, викладених в заяві про розстрочку виконання рішення суду до засідання не надав.

Розглянувши вказану заяву Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про розстрочку виконання рішення суду шляхом сплати заборгованості рівними частинами у період з 01.01.2015 року по 01.01.2020 року необхідно вказати на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, в судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про розстрочку з посиланням на відповідні документи. Натомість, посилання в судових актах лише на норми ст.121 ГПК України не може слугувати обґрунтуванням вимоги, а отже такий судовий акт підлягає скасуванню, так як суперечить зазначеним нормам.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України за № 9 від 17.10.2012 року, а саме п. 7 визначено, що у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування.

Частина третя статті 121 ГПК вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання.

За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання рішення від 14.01.2015 року за №07, Дочірнє підприємство "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради вказує на те, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому положенні та не достатністю коштів у зв'язку з встановленням Дніпропетровською обласною радою тарифу, який не забезпечує в повному обсязі відшкодування економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням споживачам теплової енергії.

У зв'язку з цим, як вказує Заявник, у підприємства виникла значна кредиторська заборгованість та примусове виконання рішення суду може призвести до зриву опалювального сезону, оскільки у підприємства відсутні грошові кошти на рахунках

Розглянувши вказану заяву про розстрочку виконання рішення від 14.01.2015 року, суд не вбачає підстав для її задоволення з підстав того, що заявником в обґрунтування вказаної заяви не направлено на адресу суду жодного доказу стосовно тих обставин, які вказані заявником у відповідній заяві.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відсутність вказаних вище доказів, а також доказів наявної загрози банкрутства заявника, відсутності коштів на його банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення та інших доказів в обґрунтування заяви, свідчить про необґрунтованість вказаної заяви стосовно розстрочення виконання рішення від 23.12.2014 року.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2014 року по справі №904/8420/14, шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частинами у період з 01.01.2015 року по 01.01.2020 року - відмовити.

Суддя О.І. Красота