Постанова № 42425162, 26.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа № 917/1009/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриный Н.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, особисто

відповідача: не з"явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольвія", с.Бовбасівка, Хорольський район, Полтавська область (вх.№3659 П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від 06 серпня 2014 року по справі №917/1009/14

за позовом ОСОБА_1, с. Бовбасівка, Хорольський район, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольвія", с. Бовбасівка, Хорольський район, Полтавська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції Полтавської області

про визнання недійсними всіх рішень загальних зборів ТОВ Агрофірма "Ольвія", які проведені 12 грудня 2013 року та оформлені протоколом №2 від 12 грудня 2013 року та зобов'язання скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Агрофірма "Ольвія", здійснену на підставі протоколу №2 від 12 грудня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.08.2014 року по справі №917/1009/14 (суддя Мацько О.С.) позов задоволено частково. Визнано недійсними всі рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія", які проведені 12.12.2013 і оформлені протоколом №2 від 12.12.2013 В частині позовних вимог про зобов'язання реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю, здійснену на підставі протоколу №2 від 12.12.2013 - відмовлено. Стягнуто судовий збір в сумі 1218 грн.

Відповідач - ТОВ Агрофірма "Ольвія", з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач - ОСОБА_1, через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх.10857 від 19.11.2014), в якому проти доводів викладених в апеляційних скаргах заперечує, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Третя особа - Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції Полтавської області, у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів викладених в апеляційних скаргах заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В межах встановленого ст. 102 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги 26.11.2014 оголошено перерву до 11.12.2014.

Відповідач в судове засідання 20.01.2015 не з'явився, однак на адресу суду направив клопотання (від 20.01.2015 вх.№671), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю прибуття представника відповідача в дане судове засідання.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, враховуючи, що діюче законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти їх інтереси в суді, у зв'язку з чим учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідність участь у судовому засіданні іншого представника, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст. 27 Господарського процесуального кодексу України покладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що відповідач та третя особа своїх представників у судове засідання 20.01.2015 не направили, у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши в судовому засіданні позивача, дослідивши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольвія" - було створено відповідно до установчого договору від 18.02.1999 (а.с. 17-11, том 2) громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (протокол зборів від 18.02.1999 №1).

Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради №406 від 31.10.2003 внесено зміни і доповнення до установчих документів, зокрема, що відбулися у складі учасників товариства (а.с. 86, том1).

Так, зборами учасників товариства (протокол №2 від 11.07.2003) затверджена угода про внесення змін до установчого договору про створення і діяльність ТОВ "Ольвія", склад учасників - засновників товариства визначено наступним чином:

ОСОБА_1 (позивач у справі) - внесок у статутний фонд 80000 грн., що становить 40% статутного фонду;

ОСОБА_6 - внесок у статутний фонд 80000 грн., що становить 40% статутного фонду;

ОСОБА_4 - внесок у статутний фонд 20000 грн., що становить 10% статутного фонду;

ОСОБА_3 - внесок у статутний фонд 20000 грн., що становить 10% статутного фонду.

Як зазначає позивач при зверненні до господарського суду, йому стало відомо, що 12.12.2013 відбулися загальні збори Товариства за участю трьох із чотирьох учасників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Порядок денний окрім інших визначав наступні питання:

1. Про збільшення статутного фонду Товариства учасниками.

2. Про перерозподіл статутного фонду між учасниками Товариства.

3. Виключення з числа учасників Товариства ОСОБА_1, у зв'язку із невиконанням ним умов установчого договору.

4. Про затвердження установчих документів з урахуванням збільшення внесків учасників.

Усі питання були розглянуті та прийняті відповідні рішення, зокрема:

1. Збільшено статутний фонд Товариства.

2. Перерозподілено статутний фонд між учасниками Товариства.

3. Виключено ОСОБА_1 (позивач у справі) із числа учасників Товариства.

4. Затверджено установчі документи з урахуванням збільшення внесків учасників.

Зазначене рішення було оформлено протоколом № 2 від 12.12.2013 (а.с.185-187, том 1), після цього було здійснено державну реєстрацію Статуту Товариства у новій редакції.

Підставою для виключення позивача зі складу учасників, як вбачається з оспорюваного рішення, стало невиконання ним умов установчого договору, зокрема визначено, що "...з урахуванням статті 2 статуту у діючій редакції, оскільки частка ОСОБА_1 складає суму 80 гривень (менше ніж 1 частка для права голоса"), у зв'язку з невикористанням ним права внеску у сумі 80000 гривень до статутного фонду товариства, яке (право) надавалося йому раніше, виключити ОСОБА_1, зі складу учасників та повернути йому від імені товариства грошові кошти у сумі 80 гривень на протязі 10 календарних діб".

На час проведення оспорюваних зборів учасників товариства, останнє діяло на підставі Статуту, затвердженого зборами учасників ТОВ Агрофірма "Ольвія", зареєстрованого 21.04.2006 державним реєстратором Хорольської райдержадміністрації Полтавської області (а.с. 167-175, том.1).

Відповідно до розділу 6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольвія", збори учасників уповноважені приймати рішення по усіх питаннях, що стосуються діяльності товариства. До виняткової компетенції зборів належить, зокрема, вирішення таких питань як зміни в Статуті, виключення зі складу учасників товариства тощо, причому по цих питаннях повинно прийматися одноголосне рішення зборів учасників. Учасники володіють кількістю голосів, яка пропорційна розміру їх частки у Статутному фонді товариства (тобто один голос - одна частка).

Згідно п.6.4 Статуту, учасники володіють кількістю голосів, яка пропорційна розміру їх частки у статутному фонді товариства (один голос - одна частка).

Збори учасників вважаються повноважними якщо на них присутні учасники (представники учасників), яким належить у сукупності більше 60% голосів, а по питаннях, які потребують одноголосного рішення - 100% голосів. Порядок прийняття рішень зборами встановлюється законодавством. Допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення. Рішення методом опитування вважається прийнятим при відсутності заперечень хоча б одного з учасників.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються простою поштовою карткою з зазначенням часу і місяця проведення зборів та порядку денного.

Згідно Статуту товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольвія" (станом на час проведення оспорюваних зборів), учасниками Товариства є: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

На момент реєстрації товариства сформовано 100% статутного фонду (розмір якого становить 200000 грн.). При цьому, як встановлено судом, позивач був учасником товариства з обмеженою відповідальністю згідно установчих документів та витягу з ЄДР з часткою 40%. Відповідач вказує, що фактично свою частку позивач до статутного фонду товариства не вніс з 2003 року.

Даючи правову оцінку оспорюваним зборам учасників, суд першої інстанції, виходячи з положень ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», Статуту товариства, а також з врахуванням рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ "Ліхтнер Бетон Львів" щодо офіційного тлумачення положень ч.4 ст.58, ч.1 ст.64 Закону України "Про господарські товариства" від 05.02.2013р. у справі №1-3/2013 та Рекомендації Вищого господарського суду України від 28.11.2013р. (Рекомендації Науково-консультативної ради Вищого господарського суду України за підсумками засідання секції першої та другої судових палат), дійшов до висновку, що такі збори проведені за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону - статті 41, 42, 59, 60 Закону "Про господарські товариства").

Таким чином, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині визнання недійсним всіх рішень загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю від 12.12.2013р., які оформлені протоколом №3 від 12.12.2013р., є правомірними і підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про зобов'язання реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю, здійснену на підставі протоколу №2 від 12.12.2013р., суд першої інстанції відмовив у її задоволенні з посиланням на те, що у суду відсутні підстави для спонукання державного реєстратора до вчинення дій, які він зобов'язаний вчинити в силу прямої вказівки закону, оскільки обов'язок державного реєстратора вчинити дії, до яких позивач просить його спонукати в судовому порядку, виникає безпосередньо з приписів закону, а саме ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в рішенні та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

Водночас відповідно до ч.2 п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» не підлягають розширеному тлумаченню п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України також, щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією із сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського суду, у тому числі такий, що вибув.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України).

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припинаються щодо корпоративних прав.

Отже, відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав щодо господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.

За приписами 21 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Стаття 116 Цивільного кодексу України, стаття 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлюють право учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через участь учасника господарського товариства у вищому органі товариства, яким, щодо спірних відносин, є загальні збори учасників Товариства.

Стаття 145 Цивільного кодексу України передбачає, що черговість та порядок скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюються статутом товариства та законом.

Згідно статті 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Також, відповідно до наведених положень про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

За приписами статті 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Статут товариства не містить особливостей скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, відмінних від наведених вище положень.

Зі змісту протоколу загальних зборів учасників товариства від 12.12.2013 вбачається, що у загальних зборах прийняли участь не всі учасники товариства, участі у зборах не приймав ОСОБА_1

Матеріали справи містять повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства, підписане його генеральним директором, в якому визначено порядок денний (зокрема, виключення ОСОБА_1 із складу учасників), місце та дата проведення зборів - 12.12.2013 о 10 годині за адресою: вул. Леніна,100, м. Хорол.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлені законом вимоги до порядку скликання зборів учасників мають завданням забезпечити учасникам реальну можливість реалізувати своє право на участь у зборах, тому недотримання процедури може бути підставою для визнання прийнятих на зборах рішень недійсними, якщо це істотно вплинуло на здійснення учасниками своїх прав та прийняття зборами рішень.

Як свідчать матеріали справи, позивач особисто не був присутнім на загальних зборах 12.12.2013, не брав участь у розгляді, дослідженні питань порядку денного та не прийняв участь у голосуванні при прийнятті зборами рішень.

Згідно ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

По суті, рішення загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При цьому, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Так, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст. ст. 41, 42, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч.4 ст. 43 Закону України "Про господарські товариства"); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (ст. ст. 40, 45 Закону України "Про господарські товариства"). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, необхідно оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Недотримання вимог закону та установчих документів господарських товариств під час скликання і проведення їх загальних зборів є порушеннями права на участь у роботі цього органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 05.02.2013 у справі № 1-3/2013 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтер Бетон Львів" щодо офіційного тлумачення положень ч. 4 ст. 58, ч. 1 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", встановлено наступне: питання щодо визначення кількості голосів для повноважності загальних зборів учасників ТОВ та результатів голосування за прийняття їхніх рішень у разі, якщо протягом першого року з дня державної реєстрації ТОВ учасник не виконав свого обов'язку стосовно формування статутного капіталу, а загальні збори учасників ТОВ не прийняли передбачених ч.3 ст. 144 ЦК і ч. 2 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" рішень відповідно до п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 92 Конституції України підлягає законодавчому врегулюванню.

Без внесення змін до законодавства частка учасника, який не сплатив повну її вартість протягом року, не може бути змінена автоматично. При визначенні повноважності загальних зборів учасників товариства та результатів голосування враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства, незалежно від вартості фактично внесених (сплачених) ними вкладів.

Недостатність голосів учасника товариства для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами рішень, не може вважатися підставою для не врахування його голосу, оскільки вплив учасника товариства на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Відповідно до частини восьмої статті 41, частини першої статті 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників (акціонерів) акціонерних товариств, товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю є правомочними, якщо на них присутні учасники (акціонери) або представники учасників (акціонерів), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів від загальної кількості голосів. Зазначеними нормами не передбачається можливість встановлення у статутах цих товариств іншого кворуму. Тому у вирішенні питання про правомочність загальних зборів учасників (акціонерів) господарських товариств господарським судам слід виходити з того, що незалежно від положень статуту товариства щодо кворуму загальних зборів вони є правомочними, якщо на них зареєструвалися учасники, які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів від загальної кількості голосів.

В свою чергу, відсутність кворуму на загальних зборах є безумовною підставою для визнання в судовому порядку прийнятих загальними зборами рішень недійсними (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що особа, якої стосується спірне питання, що винесено на голосування, не бере участі у ньому. А отже вважає, що присутність на загальних зборах позивача не є обов'язковою.

Колегія суддів з наведеними доводами не погоджується, оскільки вони повністю спростовуються Статутом товариства, яким визначено, що по питаннях, передбачених пунктами 5.2.2, 5.2.8, 5.3 повинні прийматись одноголосні рішення зборів учасників.

Як свідчать матеріали справи, на зборах 12.12.2013 розглядались питання про збільшення Статутного фонду; перерозподіл Статутного фонду між учасниками товариства; внесення змін до Статуту. Отже, в силу вказаних положень Статуту товариства по вказаним питання повинно бути одноголосне рішення.

Враховуючи викладене, сам зміст порядку денного загальних зборів, в якому одночасно стоїть питання про збільшення та перерозподіл Статутного фонду та виключення ОСОБА_1 з учасників товариства суперечить нормам чинного законодавства, а також порушує права та інтереси останнього, як учасника товариства.

Згідно п.6.4 Статуту, учасники володіють кількістю голосів, яка пропорційна розміру їх частки у статутному фонді товариства (один голос - одна частка).

Збори учасників вважаються повноважними якщо на них присутні учасники (представники учасників), яким належить у сукупності більше 60% голосів, а по питаннях, які потребують одноголосного рішення - 100% голосів.

Згідно Статуту (станом на час проведення оспорюваних зборів) , учасниками товариства є: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 На момент реєстрації товариства сформовано 100% статутного фонду (розмір якого становить 200000 грн.). При цьому, як встановлено судом, позивач був учасником товариства з обмеженою відповідальністю згідно установчих документів та витягу з ЄДР з часткою 40%.

Таким чином, оспорювані збори учасників були проведені за відсутності кворуму, адже відповідно до ст.60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Аналогічне положення встановлено і у Статуті товариства.

Оскільки безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішень, а також те, що під час скликання і проведення зборів не було дотримано вимог закону та статуту товариства, що призвело до порушення прав та законних інтересів його учасників, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Посилання відповідача на необґрунтований висновок місцевого господарського суду щодо повідомлення позивача про заплановані збори, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Отже, оцінювати допустимість та належність доказів є виключною прерогативою та правом суду і не може оцінюватись стороною у справі.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що ані статут товариства, ані Закон України "Про господарські товариства" не містять вимоги про обов'язкове направлення учаснику повідомлення про проведення зборів рекомендованим листом із описом вкладення, телефонограмою або іншим способом, при якому була б змога надати докази в підтвердження такого повідомлення. Отже, вказані обставини не впливають на правову оцінку спірним правовідносинам та правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними рішень загальних зборів товариства є прийняття загальними зборами рішення за відсутністю кворуму, що є порушенням ст. 60 Закону України «Про господарські товариства». Вказана обставина відповідачем належними доказами не спростована.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.14 у справі № 917/1009/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ольвія", с. Бовбасівка, Хорольський район, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2014 року по справі №917/1009/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 січня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.