Постанова № 42425150, 22.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа № 920/1264/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Полубояриній Н.В.,

за участю представників:

позивача - Базіль Р.В.(дов.№2603/020202-17 від 26.12.2014р.),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№4201С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 21 серпня 2014 року у справі №920/1264/14

за позовом Сумської міської ради, м. Суми ,

до Публічного акціонерного товариства "Сумбуд", м. Суми,

про внесення змін до договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Сумська міська рада звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумбуд", в якому просила суд вважати укладеними зміни до договору оренди земельної ділянки, що зареєстрований у Державному реєстрі земель 11 квітня 2006 року за №040661200838, в частині розміру орендної плати, а саме-розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення першого абзацу розділу 3 договору в наступній редакції: "Орендна плата на рік становить 3,0% від нормативної грошової оцінки землі".

Рішенням господарського суду Сумської області від 21 серпня 2014 року у справі № 920/1264/14 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю. Визнано укладеними зміни до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 11 квітня 2006 року за № 040661200838, площею 0,4638 га, за адресою: м. Суми, вул. Засумська, 10а в частині розміру орендної плати, а саме-розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення першого абзацу розділу 3 договору в наступній редакції: "Орендна плата на рік становить 3,0% від нормативної грошової оцінки землі".

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 21.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що на даний час відсутній спір щодо змісту змін, які повинні бути внесені до договору, а існує лише спір щодо витрат, пов'язаних з відповідним внесенням змін до договору. Апелянт вважає, що на даний час відсутні обставини, які б перешкоджали позивачу внести необхідні зміни до договору оренди земельної ділянки.

Представник апелянта у судове засідання 21.01.2015р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві (вх.№746) на апеляційну скаргу. Просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 21.08.2014р. по справі №920/1264/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

10 березня 2006 року між Сумською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Сумбуд" укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), зареєстрований у Державному реєстрі земель 11 квітня 2006 року за №040661200836, площею 0,4638 га під будівництво житлово-громадського центру.

Розділом 3 договору передбачено, що орендна плата на рік становить 1,0% від нормативної грошової оцінки землі.

Розділом 3 (абзац 10) та пунктом 4.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів, тощо, в тому числі внаслідок інфляційних процесів. Орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку та з інших мотивів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняття Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. №2756-VI внесено зміни до ст.21 ЗУ "Про оренду землі", яким частина 2 цієї статті викладена у такій редакції: "Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)".

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно зі статтею 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Податкового кодексу України, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до Бюджетного кодексу України (стаття 290 Податкового кодексу України) і не може бути меншою для інших категорій земель (від категорій земель сільськогосподарського призначення) - трикратного розміру земельного податку; та не може бути більшою 12 % від нормативної грошової оцінки землі (стаття 288 Податкового кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Таким чином, орендна плата за договорами оренди землі несільськогосподарського призначення не може бути меншою, ніж 3 % та більшою за 12 % від нормативної грошової оцінки землі.

Зміна розміру коефіцієнту індексації відбувається щорічно на підставі статті 289 Податкового кодексу України. Державний комітет України із земельних ресурсів щорічно інформує про індексації нормативної грошової оцінки земель, де вказує індекси, що повинні застосовуватись при обчисленні розміру нормативної грошової оцінки земель на кожен поточний рік.

Складовими частинами розрахунку орендної плати (в тому числі при щорічній зміні) є розмір відсотку від нормативної грошової оцінки землі та сама нормативна грошова оцінка землі.

Отже, відповідно до умов договору, - орендна плата, а саме: розмір відсотку від нормативної грошової оцінки землі та сама нормативна грошова оцінка землі - підлягають щорічній зміні.

Відповідно до рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763-МР "Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми", яким затверджено розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за оренду земельних ділянок на території м. Суми, для земель комерційного використання встановлено орендну плату у розмірі 3,0 % від нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, розмір орендної плати на рік згідно з даним договором та чинним законодавством України має становити 3,0% від грошової оцінки землі.

Статтею 142 Конституції України закріплено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення договору в 2006 році розмір орендної плати на рік становив 1% від нормативної грошової оцінки землі. Виконання договору і користування земельною ділянкою відповідачем за даним розміром орендної плати триває. Правовідносини не припинилися, отже, плата за користування землею здійснюється, і застосування тарифів, ставок, цін за користування землею, встановлених на даний час, відповідає вимогам чинного законодавства.

Частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 632 Цивільного кодексу України зміна ціни договору в процесі його виконання цілком допускається. Заборонена лише зміна ціни договору, який повністю виконано.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку .

Рішенням Сумської міської ради від 04 грудня 2013 року № 2870-МР "Про внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати", Сумська міська рада вирішила запропонувати орендарям, зазначеним у додатку до даного рішення, внести зміни до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати згідно з рішенням Сумської міської ради від 24 червня 2009 року № 2763-МР "Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми".

У пункті 17 додатку до рішення Сумської міської ради від 04.12.2013 року №2870-МР відповідачу запропоновано новий розмір орендної плати за договором - 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульовано статтею 188 Господарського кодексом України, за приписами якої, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч.1. ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.2 статті 651 ЦК України). Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.3 статті 651 ЦК України).

Відповідно до ст. 652 ЦК України допускається зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь - якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Таким чином, за відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну умов договору він може бути змінений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявності підстав, передбачених договором або законом.

Відповідно до п.5.5 договору оренди земельної ділянки від 10.03.2006р. будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню та обов'язковій державній реєстрації.

08.01.2014 року на виконання пункту 2 рішення Сумської міської ради від 04.12.2013 року № 2870-МР, Управління містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, листом від 08.01.2014 № 8/11.01-20 звернулось до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства та рішень Сумської міської ради.

На момент звернення позивача з позовом до суду першої інстанції, відповідач на зазначений лист відповіді не наддав.

Отже, сторони не досягли згоди щодо зміни договору в частині розміру орендної плати.

Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Також, згідно статті 11 ГПК України у разі недосягнення згоди щодо зміни Договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Стаття 145 Конституції України закріплює можливість захисту прав органів місцевого самоврядування в судовому порядку.

Згідно з приписами статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому в разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, які застосовуються в розрахунку орендної плати за земельні ділянки, ці обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (постанова пленуму Вищого господарського Суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763-МР "Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми", рішення від 15.07.2009 року № 2862-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763-МР" та рішення від 04.12.2013 року № 2870-МР "Про внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати" діючі, не скасовані та не змінені.

Отже, встановивши, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренди землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна мінімального та граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 № 2-1/10068-2008, від 23.05.2011 № 7/105-10 (№30/234-09), від 30.05.2011 № 17/299-10, від 04.07.2011 № 41/81).

Господарським судом Сумської області встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства рішеннями Сумської міської ради правомірно змінено розмір орендної плати за землю, зокрема, за земельну ділянку, яку орендує відповідач за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим у Державному реєстрі земель 11 квітня 2006 року за № 040661200836 в м. Суми по вул. Засумська, 10а, про що відповідач був повідомлений і що є підставою для внесення змін до договору оренди земельноїділянки, але факту надання відповідачем згоди на внесення змін до договору господарським судом не встановлено.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного способу захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року № 28/5005/640/2012.

Згідно з вимогами статті 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Така правова позиція зазначена Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2012 року за №28/5005/640/2012.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладені обставини, зокрема, той факт, що вищевказаний договір оренди земельної ділянки є чинним, земельна ділянка використовується відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання укладеними зміни до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 11 квітня 2006 року за №040661200836, площею 0,4638 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Засумська, 10а, в частині розміру орендної плати, а саме, - розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення першого абзацу розділу 3 договору в наступній редакції: "Орендна плата на рік становить 3,0 % від нормативної грошової оцінки землі.".

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з огляду на зазначене, відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 21.08.2014р. у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.08.2014 року по справі №920/1264/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.01.2015 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Тарасова І. В.