Постанова № 42424901, 21.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року 10 год. 05 хв. Справа № 808/9403/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.; представників позивача - Грушка А.С. (довіреність від 03 січня 2015 року) та Сірої М.П. (довіреність від 03 січня 2014 року); представника відповідача - Проценко Ю.В. (довіреність від 05 січня 2015 року), розглянув у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» (далі іменується - позивач) до Запорізької митниці Міндоходів (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112020000/2014/000025/2 від 08.12.2014.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що декларантом при митному оформленні товару надано контролюючому органу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей у документах є безпідставними. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідача міститься висновок про неподання декларантом у повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість товару, проте які саме документи не були подані декларантом і які відомості про митну вартість товарів залишились неповними та недостовірними, митний орган не зазначає.

Ухвалою судді від 23.12.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

21.01.2015 у судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

У судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях проти адміністративного позову, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. З огляду на це, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Оскільки, документи не були подані в повному обсязі, митну вартість товару визначено із застосуванням інших, окрім методу визнання вартості товару за ціною договору, методів згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Так, відповідачем використана наявна інформація щодо раніше визнаних органами митниці митних вартостей.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 21.01.2015.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «Ассоль» пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV; та зареєстроване за юридичною/податковою адресою: 71600, Запорізька область, Василівський район, місто Василівка, вулиця Чекістів, будинок №43 (стаття 45 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV) (а.с. 69).

Між Приватним малим виробничо-комерційним підприємством «Ассоль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каток» (Російська Федерація) укладено контракт від 07.07.2014 №070-К (далі іменується - Контракт) (а.с. 31), предметом якого являлась поставка товару - запасні частини до інженерної техніки, в кількості та асортименті, визначених в Специфікаціях. Товар придбавався на умовах поставки - FCA, відповідно Інкотермс-2010.

Між сторонами правочину також укладено Додаткову угоду до Контракту від 24.10.2014 (а.с. 35), відповідно до якої загальна вартість Контракту становить 15000000,00 (п'ятнадцять мільйонів) рублів РФ, в тому числі ПДВ - 0%.

Відповідно до Специфікації №3 від 24.10.2014 (а.с. 36), позивачу поставлено товар на загальну суму у розмірі 2054361,00 рублів РФ.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом по електронній системі подано митну декларацію форми МД-2 №112020000/2014/003137 (далі іменується - ВМД) довідковий №954 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої визнано 32 товарних позиції, зокрема: Товар 1 - складальна деталь бортового редуктора трактора Т170, Т10, призначена для з'єднання лабіринту з фланцем (ціна товару - 125897,00 (графа 42); коригування - 37781,81 (графа 45); статистична вартість - 37781,81 (графа 46)); Товар №5 - Колесо натяжне, складальна сталева деталь візка гусениці трактора Т170, Т10 (ціна товару - 74130,00 (графа 42); коригування - 22009,56 (графа 45); статистична вартість - 22009,56 (графа 46)); Товар №8 - складальна одиниця агрегатів системи впуску та випуску трактора Т170, Т10 (ціна товару - 4740,00 (графа 42); коригування - 1392,70 (графа 45); статистична вартість - 1392,70 (графа 46)).

Разом з ВМД позивачем наданий пакет необхідних документів відповідно до статті 53 МК України, перелік яких зазначено в додатку до графи 44.

Після розгляду та перевірки документів відповідачем направлено електронне повідомлення про витребування додаткових документів, з посиланням на статтю 53 МК України (а.с. 50). В повідомленні йшлося про те, що згідно вимог статті 53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності: 1) згідно товаротранспортного документа СМР №043457 перевізником товару є фірма «Камаз Транс Сервіс», тоді як про транспорті витрати видана ФОП ОСОБА_5; зв'язок між вказаними суб'єктами згідно поданих документів відсутній. 2) у специфікації №2 від 24.10.2014 до Контракту підпис директора ТОВ «Каток» ОСОБА_6 не є ідентичним підпису цієї ж особи на договорі та рахунку-фактурі (Протокол обробки електронного документа №10745).

В зв'язку з чим контролюючим органом були витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: договір із третіми особами; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем надані контролюючому органу пояснення щодо виявлених розбіжностей (а.с. 51), відповідно до яких декларантом повідомлено, що між ним та ФОП ОСОБА_5 укладено договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування від 15.07.2014 №115/07; оскільки розрахунки провадяться саме з ФОП ОСОБА_5, то довідку про транспортно-експедиторські витрати надала саме вона. В листі декларант також вказав, що відповідно до пункту 1.1 вказаного вище договору, «Повереный (ФОП ОСОБА_5.) в случае невозможности выполнения поручения собственными силами может заключать от имени и за счет Доверителя (позивача) договора на транспортно-экспедиционные услуги с третьими лицами, именуемыми в дальнейшем Исполнители». На виконання своїх зобов'язань згідно даного договору ФОП ОСОБА_5 уклав договір-доручення від 14.11.2014 №2-14/11 із ТОВ «Камаз Транс Сервіс», тому в СМR №043457 від 20.11.2014 вказано перевізником «Камаз Транс Сервіс».

Користуючись своїм правом, декларант надав контролюючому органу договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування від 14.11.2014 №2-14/11.

Щодо твердження контролюючого органу про те, що у специфікації №2 від 24.10.2014 до Контракту підпис директора ТОВ «Каток» ОСОБА_6 не є ідентичним підпису цієї ж особи на договорі та рахунку-фактурі, декларант пояснив, що митний орган не є спеціалізованою установою щодо визначення ідентичності підписів однієї і тієї ж особи на різних документах, а дане посилання жодним чином не впливає на вартісні характеристики товарів.

Щодо надання додаткових документів, декларантом надано митному органу: лист від 20.11.2014 - надання договорів та рахунків про здійснення платежів ТОВ «Каток» з третіми особами являється комерційною таємницею ТОВ «Каток», а відтак їх надання є неможливим; щодо виписки з бухгалтерської документації - декларантом надано товарну накладну №278 від 19.11.2014, що підтверджує факт відвантаження товару за цінами, сказаними у Специфікації до Контракту; щодо надання каталогів, специфікацій, прейскурантів виробника товару - позивачем надано лист від 24.04.2014, в якому йдеться про відсутність у виробника прайс-листів, оскільки їх оформлення не передбачене на підприємстві; щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - декларантом надано Висновок торгово-промислової палати від 03.12.2014 №ОИ-738.

За результатом додаткового опрацювання та аналізу наданих позивачем документів та пояснень контролюючим органом відмовлено у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 08.12.2014 №112020000/2014/000025/2.

Щодо товару №1 митним органом зазначено, що ним проведено процедуру консультації, за результатами якої прийнято рішення про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів відповідно до вимог статті 59 МК України. митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням третього методу згідно статті 60 МК України - джерело інформації - МД №112020000/2014/002455 від 19.09.2014.

Щодо товару №17 контролюючим органом визначено другий метод (стаття 59 МК України); за шостим методом - для товарів №5, 8 (стаття 64 МК України); щодо товару №1 - третій метод (стаття 60 МК України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За правилами статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГАТТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею Міндоходів встановлено, що документи містять певні розбіжності та не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд зазначає, що декларантом у повному обсязі надані пояснення та їх документальне підтвердження щодо розбіжностей та зауважень, визначених контролюючим органом. Як зазначалось вище, декларантом надані пояснення та відповідний договір: на виконання своїх зобов'язань згідно даного договору ФОП ОСОБА_5 уклав договір-доручення від 14.11.2014 №2-14/11 із ТОВ «Камаз Транс Сервіс», тому в СМR №043457 від 20.11.2014 вказано перевізником «Камаз Транс Сервіс».

Щодо посилання відповідача на те, що у Специфікації від 24.10.2014 до Контракту підпис директора ТОВ «Каток» ОСОБА_6 не є ідентичним підпису цієї ж особи на договорі та рахунку-фактурі, суд зазначає, що митний орган не є спеціалізованою установою щодо визначення ідентичності підписів однієї і тієї ж особи на різних документах, а дане посилання жодним чином не впливає на вартісні характеристики товарів.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 МК України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини 2 статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

З даного вбачається, що декларантом надано до митного органу усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни товарів, яка була фактично сплачена позивачем.

Суд зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Згідно частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за ціною, інформація про яку міститься в автоматизованій системі.

За загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів, а відтак таке рішення підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 08 грудня 2014 року №112020000/2014/000025/2.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» (код ЄДРПОУ 20470908) суму судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська