Постанова № 42424852, 20.01.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 923/1356/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв»

на рішення господарського суду Херсонської області від 07 жовтня 2014 року

по справі № 923/1356/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв»

про стягнення 17988,27 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв» 17988,27 грн., з яких 15795,50 грн. основного боргу, 1680,37 грн. інфляційних витрат, 512,40 грн. 3% річних (згідно заяви про зменшення суми позовних вимог від 07.10.2014р.).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07 жовтня 2014 року по справі № 923/1356/14 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 15795грн. 50 коп. основного боргу, 1680грн.37коп. втрат від інфляції, 512грн. 40 коп. - 3 % річних та 1827грн. 00 коп. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено, що між сторонами склалися господарські зобов'язання з купівлі-продажу, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача полягають у передачі товару відповідачеві, а обов'язки відповідача в отриманні товару і своєчасній оплаті його.

Разом з тим, відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості товару не виконав, тому вартість отриманого ним товару підлягає стягненню на користь позивача.

Також суд першої інстанції стягнув з відповідача і інфляційні втрати та 3% річних на користь позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати в частині стягнення з відповідача 795,50 грн. основного боргу та штрафних санкцій в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначав, що, оскільки сторони домовились про спрощений спосіб укладення господарських зобов'язань, жодного договору, який би регулював господарські правовідносини укладено не було.

Скаржник посилався на те, що позивачем не було доведено суду, що між сторонами не існувало домовленостей щодо строків та порядку розрахунку за наданий товар. А оскільки момент розрахунку не було чітко врегульовано, така оплата має здійснюватися після прийняття покупцем товару.

На думку скаржника, законодавством чітко не врегульовано протягом якого строку після прийняття товару має бути здійснена така оплата.

Також апелянт вважає оскаржуване рішення в частині стягнення штрафних санкцій незаконним та необґрунтованим, оскільки за відсутності чіткого строку розрахунку за основним зобов'язанням неможливо визначити момент виникнення у відповідача обов'язку сплати штрафних санкцій.

Представники сторін не з'явились в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать відповідні поштові повідомлення, а тому, враховуючи відсутність клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв" (відповідач) склалися правовідносини з поставки позивачем відповідачу товару.

Так, за видатковими накладними №280 від 13.03.2013року, №281 від 13.03.2013року, № 289 від 06.04.2013року, №309 від 28.05.2013року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 15795 грн. 50коп. на доказ чого надав суду засвідчені копії видаткових накладних, оригінали яких досліджувалися в засіданні суду.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних, засвідченим печаткою відповідача.

Таким чином, згідно з ч.1 ст.173, ч.1 ст.175 Господарського Кодексу України між сторонами склалися господарські зобов'язання з купівлі-продажу, які відповідно до частини 1 статті 181 ГК України оформлені у спрощений спосіб - шляхом підписання видаткових накладних.

Разом з тим, відповідач вартість отриманого від позивача товару не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з такого.

Колегія суддів приймає до уваги факт складення сторонами на виконання укладеного між сторонами правочину видаткових накладних, їх підписання обома сторонами, що підтверджує факт здійснення господарської операції відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, борг відповідача перед позивачем, серед іншого, підтверджується і підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 14.08.2014року, згідно з яким за даними первинного бухгалтерського обліку відповідача обліковується борг перед позивачем в сумі 15801 грн. 00 коп.

Доводи апелянта про те, що позивачем не було доведено суду, що між сторонами не існувало домовленостей щодо строків та порядку розрахунку за наданий товар, не приймаються судом до уваги, оскільки апелянтом не було доведено зворотного, та не надано до суду доказів погодження сторонами строків оплати товару.

Посилання апелянта на те, що законодавством чітко не врегульовано протягом якого строку після прийняття товару має бути здійснена така оплата, є помилковими, виходячи з такого.

Відповідно до приписів п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що оскільки позовні вимоги позивача обґрунтовані та підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами, а доказів погашення боргу відповідач суду не надав і станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення 15795 грн. 50 коп. підлягають задоволенню.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 07 жовтня 2014 року по справі № 923/1356/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 26.01.2015 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко