Постанова № 42424726, 26.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2015 р. Справа № 920/1488/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Немцєв В.А., за довіреністю від 25.12.2013р. №1155.

відповідача - не з'явився;

прокурора - Протасов А.В., наказ від 23.12.2014р. №3010/С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства, м. Конотоп, Сумська область (вх.№3739С/1-18)

на рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2014р.

у справі № 920/1488/14

за позовом Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства, м. Конотоп, Сумська область

до відповідача Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", м. Конотоп, Сумська область

за участю Військової прокуратури Сумського гарнізону, м. Суми

про стягнення 250 651 грн. 01 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.10.2014р. у справі №920/1488/14 (суддя Зражевський Ю.О.) у задоволенні позову Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" про стягнення 250651 грн. 01 коп. відмовлено. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не використовує отриману в резервуари воду для власних потреб, а здійснює постачання отриманої води мешканцям району «Порт», а тому відповідач не є споживачем, а є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та отримує питну воду від виробника виключно для наповнення резервуарів з подальшим постачанням її кінцевим споживачам, а тому не є споживачем отриманої від позивача води в розумінні статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2014р. у справі №920/1488/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити - стягнути з ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" на користь Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства грошові кошти в сумі 250 651,01 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг є компетентним органом, що здійснює державне регулювання у сфері централізованого водопостачання, у тому числі встановлення тарифів та посилається на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 04.04.2014р. №351, яким роз'яснено, що розрахунки між позивачем та відповідачем мають здійснюватись по встановленому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.01.2014р. №92 тарифу для «інших споживачів», тобто по 3,29 грн.м3, без ПДВ.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 26.11.2014 року о 09:30 год.

Відповідач відзивом на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. (вх.№11149 від 25.11.2014р.). В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що відповідач не є споживачем, а є виконавцем послуг з централізованого водопостачання холодної води та отримує питну воду від виробника для наповнення резервуарів з подальшим постачанням її кінцевим споживачам. Також, зазначає, що договір від 20.01.2011р. №38-11 є договором в розумінні ч.4 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а отже на його думку, правовідносини між сторонами у даній справі регулюються виключно таким договором і до них не застосовуються положення Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.01.2014р. №92.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014р. у даній справі розгляд справи відкладено на 20.01.2015р., у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про продовження строку розгляду апеляційної скарги та відкладення розгляду справи.

22.12.2014р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№12811).

24.12.2014р. факсом від Військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України надійшов лист (вх.№12904), в якому Військовий прокурор Сумського гарнізону просить забезпечити військового прокурора Харківського гарнізону участь працівника Військової прокуратури Харківського гарнізону у судовому засіданні, призначеному на 20.01.2015р. о 12:00 год.

06.01.2015р. позивач супровідним листом надав до суду копію листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 12.12.2014р. №3407/66/61-14 в якому, зокрема, зазначено, що розрахунок плати за водопостачання між сторонами у даній справі мало здійснюватися за тарифом для категорії "інші споживачі".

19.01.2015р. від відповідача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№656 від 19.01.2015р.), з додатком - схемою розташування мережі водопостачання. В зазначених доповненнях відповідач наголошує на тому, що споживачами питної води отриманої від позивача є населення мікрорайону «Порт», а для населення Постанова Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.01.2014р. №92 тариф не змінює. Також, зазначає, що відповідач не є споживачем, а є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної види. Крім того, вказує, що відповідно до розподілу житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін/тарифів, передбаченого ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів, житлово-комунальні послуги поділяються на три групи, а послуги за спірним договором відносяться до послуг третьої групи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. розгляд справи відкладено на 23.01.2015р. о 10:00 год., у зв'язку з задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю прокурором надання своїх пояснень.

Телефонограмами від 21.01.2015р. №09-71/222 та №09-71/223 повідомлено Військову прокуратуру Сумського гарнізону та Військову прокуратуру Харківського гарнізону про відкладення розгляду справи на 23.01.2015р. та запропоновано прокурору з'явитись в призначене судове засідання для оголошення своїх пояснень.

В судовому засіданні 23.01.2015р. представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити - стягнути з ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" на користь Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства грошові кошти в сумі 250 651,01 грн.

Прокурор проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2014р. у справі № 920/1488/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 23.01.2015р. не з'явився, в судовому засіданні 20.01.2015р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

20.01.2011р. між Комунальним підприємством виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства, м. Конотоп (виконавець) та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", м. Конотоп, Сумська область (споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води №38-11, відповідно до умов якого, виконавець надавав споживачу послуги з централізованого постачання холодної води (далі - договір).

Відповідно до п.1 зазначеного договору, виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги із централізованого постачання холодної води в об'ємі 240000м3/рік, 20000м3/ місяць з максимальною подачею 658 м3/добу; але не більше затверджених міськвиконкомом лімітів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Конотопської міської ради від 31.01.2011р. №27 «Про погодження плати за послуги з прийому та транспортування води», Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства надає Державному підприємству "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" послуги з централізованого постачання холодної води згідно договору від 20.01.2011р. №38/11, яким передбачено застосування тарифів, встановлених окремим рішенням та договором. Рішенням виконавчого комітету Конотопської міської ради від 31.01.2011р. №27 «Про погодження плати за послуги з підйому та транспортування води» встановлено тариф з підйому та транспортування води на рівні 0,96 грн./м з ПДВ.

31.01.2014р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, прийнято постанову №92 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП ВУВКГ м. Конотоп Сумської області для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення)», якою з 01.03.2014р. тариф на централізоване водопостачання для категорії «Інші споживачі» (крім населення) складає 3,29 грн. за 1м3 (без ПДВ).

В березні 2014р., позивач, відповідно до зазначеної Постанови виставив відповідачу рахунок за надані послуги з урахуванням нового тарифу для категорії «Інші споживачі».

Однак, відповідач від оплати зазначених рахунків в частині збільшення тарифу відмовився.

Позивач звернувся з листом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері комунальних послуг (№352 від 04.04.2014р.) про надання роз'яснень з приводу застосування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення.

Листом №351 від 04.04.2014р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері комунальних послуг роз'яснила, що розрахунки між КП ВУВКГ та ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" мають здійснюватись по тарифу для «інших споживачів», тобто по 3,29 грн. за 1м3 (без ПДВ).

В серпні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму боргу у сумі 239 994,46 грн., 10 656,55 грн. пені та судовий збір у сумі 5013,02 грн.

15.10.2014р. господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Приписами частини 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 42 Водного кодексу України встановлено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними та вторинними.

Первинні водокористувачі - ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Із аналізу вищевикладених норм виходить, що позивач по відношенню до відповідача є первинними водокористувачем, а відповідач по відношенню до позивача є вторинним водокористувачем.

Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» зазначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському відданні або оперативному управлінні яких перебуває житлової фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.

В матеріалах справи міститься копія ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, яка видана ДП «АВІАКОН» від 12.06.2012р. серії АГ №578011. В зазначеній ліцензії вказано про те, що ДП «АВІАКОН» є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з водопостачання холодної води, яку отримує від позивача.

Як зазначено вище, між позивачем та відповідачем укладений договір про надання послуг централізованого постачання холодної види, який є господарським договором у розумінні статті 179 Господарського кодексу України, зміст якого становлять умови, визначені за взаємною згодою сторін, спрямованою на встановлення господарських зобов'язань, які були погоджені сторонами при підписанні договору.

Приписами пункту 1 зазначеного договору передбачено, що предметом даного договору є надання послуг з централізованого постачання холодної води.

Пунктом 5 зазначеного договору встановлено тариф на послуги з централізованого постачання холодної води у розмірі 0,80 м3, без ПДВ.

Також, з матеріалів справи вбачається, що сторони домовились про те, що розрахунок за воду, використану споживачем здійснюється на затверджених тарифах. У випадку зміни тарифів, діючих на момент складання договору, оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється по нових цінах, без зміни інших умов договору. Документом, підтверджуючим зміни тарифів, є рахунок. (пункт 13 договору).

Відповідно до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», під централізованим питним водопостачанням розуміється господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування води.

Приписами статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що здійснення господарської діяльності із централізованого питного водопостачання є діяльністю з надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання за своїм функціональним призначенням відносяться до комунальних послуг.

Правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг визначаються нормами Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг».

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

До повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, віднесено встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких, здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. (п.2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»).

Частинами 1, 2 статті 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» передбачено, що тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону та повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку.

Як зазначено в пункті 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011р. №1073/2011, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітній Верховній Раді Україні.

Крім того, зазначена Національна комісія здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення, а також у сфері перероблення та захоронення побутових відходів.

Вказане Положення втратило чинність, у зв'язку з Указом Президента України від 27 серпня 2014 року N 692/2014 «Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг», проте на момент виникнення спірних правовідносин Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011р. №1073/2011 було чинне.

Як вже зазначалось вище, листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг роз'яснено, що розрахунки між позивачем та відповідачем мають здійснюватись по встановленому Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №92 від 31.01.2014р., а саме по тарифу для категорії «інші споживачі», тобто 3,29грн.м3.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та є компетентним органом, що здійснює регулювання у сфері централізованого водопостачання згідно вказаного договору.

Отже, згідно з умовами п.1 та п.13 зазначеного договору, саме встановлені Національною комісією що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг тарифи є законною підставою для визначення розміру оплати за надані послуги централізованого водопостачання.

Крім того, листом від 12.12.2014р. №3407/66/61-14 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг роз'яснено, що розрахунок плати за водопостачання між позивачем та відповідачем у даній справі мав здійснюватися за тарифом для категорії «інші споживачі».

Указом Президента України «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 10.09.2014р. №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегією суддів приймається лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.12.2014р. №3407/66/61-14, як додатковий доказ, оскільки на час розгляду справи в господарському суді першої інстанції такого доказу поданого позивачем по справі не було, з відповідним запитом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг позивач звернувся після розгляду справи в суді першої інстанції - 03.11.2014р.

За таких обставин, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що оплата послуг за централізованого водопостачання по договору від 20.01.2011р. №38-11 повинна здійснюватися з застосуванням тарифів, встановлених Рішенням виконавчого комітету Конотопської міської ради від 31.01.2011р. №27 «Про погодження плати за послуги з прийому та транспортування води», а саме за тарифом 0,96 грн.м3.

Також, у зазначеному листі зазначено про те, що відповідач мав своїм обов'язком своєчасне внесення плати за використану питну воду відповідно до тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, що були встановлені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №92 від 31.01.2014р.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що укладення між Комунальним підприємством виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" договору №38-11 не суперечить вимогам ч.4 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою встановлено, що у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті, оскільки договор №38-11 містить усі істотні умови, передбачені ч.1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і не встановлює ніяких обмежень або спеціальних умов щодо подальшого використання відповідачем отриманої від позивача води.

Також, матеріали справи підтверджують той факт, що відповідач не заперечує проти належного виконання позивачем умов договору в частині обсягів та якості послуг з постачання холодної води, оскільки заперечення відповідача проти заявлених вимог пов'язані лише з вартістю наданих послуг.

Однак, відповідачем порушено умови п.13 та п.15 вказаного договору, а саме частково сплачено вартість спожитих послуг з постачання холодної води, що є порушенням зобов'язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом не взято до уваги вимоги п.п.2 п.а частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент прийняття виконавчим комітетом Конотопської міської ради рішення від 31.01.2011р. №27), де зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження по встановленню в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини 1 статті 14 даного Закону) в порядку, встановленому законодавством.

Отже, на думку колегії суддів відповідач мав можливість у встановленому законом порядку розробити та подати на затвердження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг розрахунки економічно обґрунтованих тарифів на централізоване постачання.

В матеріалах справи міститься договір №220-10 від 01.04.2010р. про передачу для експлуатації та обслуговування водопровідно-каналізаційного господарства мікрорайону «Порт» без права розпорядження ним, укладений між Управлінням житлово-комунального господарства Конотопської міської ради (замовник) та Державним підприємством міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (виконавець). Предметом договору є передача замовником виконавцю на праві господарського відання для експлуатації та обслуговування об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства по вул. Рябошапка, мікрорайону «Порт», проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових та господарчих приміщень без права розпорядження цими об'єктами. Забезпечення кваліфікованого, якісного обслуговування та ремонту споруд, зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж, їх технічного обладнання.

Проте, зазначений договір є договором про передачу для експлуатації та обслуговування водопровідно-каналізаційного господарства і не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України підтвердження факту водопостачання відповідачем населенню в обсязі, відповідно до обсягу, отриманого відповідачем відповідно до п.1, тобто в об'ємі 240000м3/рік, 20000м3/ місяць з максимальною подачею 658 м3/добу по договору №38-11 з позивачем.

В зазначеному договорі відсутні будь які відомості щодо розрахунків між Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" та мікрорайоном «Порт» за отримане водопостачання та обсягів водопостачання.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач відмовився від отримання послуг централізованого водопостачання від позивача, оскільки не мав змоги розмежувати ціну поставленої води для фізичних осіб та юридичних осіб.

Також, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, проте останній від оплати виставлених рахунків в частині збільшення тарифу відмовився.

Так, відповідачем здійснена оплата неу повному обсязі отриманої від позивача послуг з підйому та транспортування води: за період з 18.02.2014р. по 17.03.2014р. отримано 21480м3 води - сплачено 20620,80 грн. (21480*0,96-20620,80 грн.); за період з 18.03.2014р. по 22.04.2014р. отримано 22814 м3 - сплачено 21901,44 грн.; за період з 23.04.2014р. по 22.05.2014р. отримано 22160 м3 - сплачено 21273,60 грн.; за період з 23.05.2014р. по 19.06.2014р. отримано 15692 м3- сплачено 15064,32 грн.; за період з 20.06.2014р. по 30.06.2014р. отримано 6612 м3 - сплачено 6347,52 грн.

Пунктом 16 договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати рахунків за надані послуги виконавець має право застосовувати до споживача нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок господарського суду першої інстанції про відмову в стягненні пені необґрунтованим, оскільки сторонами в договорі погоджено нарахування пені за кожний день прострочення оплати грошового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми боргу 239994,46 коп. та пені за період з 21.03.2014р. по 31.07.2014р. у сумі 10 656,55 коп.

Таким чином, висновки господарського суду першої інстанції про те, що ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" не використовує отриману в резервуари воду для власних виробничих потреб, а здійснює постачання отриманої води мешканцям району «Порт», а тому відповідач не є споживачем, а є виконавцем послуг з централізованого водопостачання холодної води та отримує питну воду від виробника виключно для наповнення резервуарів з подальшим постачанням її кінцевим споживачам є помилковими та не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в суді апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2014 року у справі №920/1488/14 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити, розподіливши господарські витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, ч. 2 ст. 103, ч.ч. 1, 3 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу - Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства, м. Конотоп, Сумська область задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2014р. у справі № 920/1488/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН", м. Конотоп, Сумська область (вул. Рябошапка, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41601, р/р 26007319168001, ідентифікаційний код 12602750 у Конотопському СФ ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 337546) на користь Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства, м. Конотоп, Сумська область (вул. Г. Тхора, 31, м. Конотоп, Сумська область, 41600, р/р 2600417330602 в АБ «Експрес-Банк», м. Київ, МФО 322959, код ЗКПО 03352716) суму боргу 239 994, 46 коп., 10 656 ,55 коп. пені та судовий збір у сумі 7519,53 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26.01.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.