Постанова № 42424692, 21.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/12194/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Ілюшко С. А. - представник за довіреністю № 18-08/11 від 05.01.2015

від відповідача: Луценко В. П. - представник за довіреністю № 1-08 від 06.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014

у справі № 910/12194/14 (суддя Полякова К. В.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»

про стягнення грошової суми

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 336 747,18 грн., яка становить суму компенсації витрат, пов'язаних із збором та обліком платежів, сплата якої передбачена п. 2.4 укладеного між сторонами із протоколом розбіжностей договору про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних №-/32-5 від 29.06.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2014, повний текст якого складений 11.11.2014, у справі № 910/12194/14 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 279 318,47 грн. заборгованості, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті встановленої п. 2.4 спірного договору компенсації у заявленій позивачем до стягнення сумі, часткове задоволення позовних вимог ґрунтується на пропуску позивачем встановленого ЦК України строку позовної давності, що, з врахуванням зауважень відповідача, відповідно до приписів ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відповідної компенсації за період до травня 2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, Комунальне підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 по справі № 910/12194/14 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставина справи, а також порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач послався на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення, даючи оцінку доповненням до п. 2.4 спірного договору, внесеним протоколом розбіжностей, якими і встановлений обов'язок відповідача сплатити спірну суму, використав їх лише на користь позивача не давши їм об'єктивної оцінки.

Так, відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що вказані доповнення не містять обов'язку відповідача здійснювати платежі (оплату) на користь позивача, дані доповнення лише фіксують (констатують) той факт, що у позивача залишається 4 % з суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача.

Також, за твердженням відповідача, суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідно зобов'язанню КП «ГІОЦ» і роз'ясненням, що є Розщепленням платежів в тристоронній угоді, саме КП «ГІОЦ» повинно здійснювати Розщеплення платежів (розподіл коштів), які надійшли на розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги, а отже, доповнення до п. 2.4 спірного договору не містять обв'язку відповідача здійснювати платежі (оплату) на користь позивача, а тристороння угода цей факт підтверджує і доводить, що КП «ГІОЦ» повинно здійснювати перерахування сум з розподільчого рахунку на поточні розрахункові рахунки виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, в тому числі і позивача.

Крім того, відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції проігнорував твердження відповідача про те, що послуги, стягнення заборгованості за які є предметом даного позову (послуги, пов'язані за збором та обліком платежів), позивач відповідачу не надавав, а наданий позивачем акт прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що складений позивачем 05.05.2014 та підписаний лише з боку позивача, не може вважатися належним доказом надання таких послуг.

Також відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт що сам позивач листом-поясненням від 01.08.2014 № 18-1011/14 підтвердив, що первинні бухгалтерські документи щодо спірних послуг ним не складались ані під час здійснення господарської операції, ані безпосередньо після її закінчення, що вказує на те, що такі послуги позивачем надані не були.

Крім того, відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки п. 2.1 укладеної між позивачем, відповідачем та КП «ГІОЦ» тристоронньої угоди, в якому встановлено, що КП «ГІОЦ» при розщепленні платежів населення перераховує грошові кошти в розмірі, встановленому у відповідних розпорядчих документах виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) управляючій компанії, тобто відповідачу, та перевізнику, а відтак, суд першої інстанції повинен був встановити, що за юридична компанія здійснює вивезення та знешкодження відходів в зоні обслуговування позивача та яку суму коштів перераховано перевізнику, що, в свою чергу, впливає на розрахунок 4% за послуги, пов'язані зі збором та обліком платежів.

Окрім зазначеного вище, відповідач зауважив на тому, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що на розрахунковий рахунок відповідача надійшли кошти саме в сумі 8 418 679,54 грн., оскільки надані позивачем копії виписки в банківського рахунку та копія листа КП «ГІОЦ» не є належними доказами отримання відповідачем згаданої суми на розрахунковий рахунок.

Ухвалою від 28.11.2014 колегію суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

15.12.2014 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач, з посиланням на те, що ним було подано позовну заяву про визнання недійсним п. 2.4 спірного договору про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних №-/32-5 від 29.06.2010, яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 у справі № 910/27323/14 прийнято до розгляду, просить зупинити провадження у справі № 910/12194/14 до вирішення Господарським судом міста Києва справі № 910/27323/14.

В судовому засіданні 17.12.2014 представник відповідача вказане клопотання підтримав, представник позивача проти його задоволення заперечив.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з підстав, які викладені нижче.

Під час розгляду справи представник відповідач апеляційну скаргу підтримав повністю, представник позивача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

29.06.2010 позивач як замовник та відповідача як виконавець уклали договір про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних №-/32-5 (далі Договір), предметом якого є надання відповідачем позивачу послуг по збиранню з місць розташування контейнерів, вивезенню та утилізації або захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, які накопичуються в зоні обслуговування замовника, з дотриманням нормативно-правових актів у сфері послуг з вивезення побутових відходів на умовах Договору (а.с. 8-10).

Статтею 181 ГК України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів.

Вказаною статтею зокрема встановлено наступне:

- за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4);

- сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5);

- у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (ч. 6).

- у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8).

З відмітки на останньому листі Договору слідує, що він підписаний позивачем з протоколом розбіжностей.

З доданої позивачем до позову копії протоколу розбіжностей слідує, що сторонами узгоджені всі розбіжності, а відтак, Договір вважається укладений в редакції, погодженій вказаним протоколом.

Згідно з п. 2.3 Договору, в редакції, погодженій в протоколі розбіжностей, оформлення наданих послуг здійснюється актами виконаних робіт щодо наданих послуг, які складаються кожного місяця між позивачем та відповідачем. В актах виконаних робіт щодо послуг вказується фактичний обсяг зібраних і вивезених відповідачем відходів за місць - в кубічних метрах та загальна вартість послуг - в гривнях.

Відповідно до п. 2.4 Договору, в редакції погодженій в протоколі розбіжностей, порядок розрахунків за отримані послуги по збиранню та вивезенню побутових відходів між сторонами Договору в частині розщеплення сплати населення за утримання будинків і споруд та прибудинкової території визначається окремою тристоронньою угодою між сторонами та КП ГІОЦ. Остаточні розрахунки здійснюються відповідно до актів виконаних робіт, підписаних сторонами Договору. При цьому, 4 % з суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача за вивезення побутових відходів на умовах Договору, залишається у позивача на компенсацію витрат, пов'язаних зі збором та обліком платежів, про що складається відповідний акт наданих послуг та проводяться розрахунки згідно чинного законодавства.

Як слідує з наявних а матеріалах справи копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.51-95), в період з серпня 2010 року по квітень 2014 року відповідачем надано позивачу за Договором послуг на загальну суму 8 665 399,65 грн.

Отже, відповідно до умов Договору (п. 2.4) 4 % від загальної суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача як плата за надані за Договором послуги має бути залишена у позивача в якості компенсації витрат, пов'язаних зі збором та обліком платежів.

Зі змісту Договору слідує, що розрахунки за Договором здійснюються в порядку визначеному сторонами у тристоронній угодою між ним та КП «ГІОЦ».

З наявної в матеріалах справи копії договору про надання послуг № 56-5 від 30.07.2010 укладеного між сторонами та КП «ГІОЦ» (а.с. 148-152) слідує, що позивач як замовник та відповідач як управляюча компанія доручають, а КП «ГІОЦ» як виконавець приймає на себе зобов'язання кожного банківського дня проводити розщеплення платежів, які надійшли на розподільчий рахунок (банківський рахунок, на який надходять кошти від населення за житлово-комунальні послуги для їх подальшого розподілу (розщеплення) та відповідного перерахування згідно чинних розпоряджень КМДА на розрахункові рахунки позивача, відповідача та КП «ГІОЦ») від населення за житлово-комунальні послуги та перераховувати кошти за послуги з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, відповідно до діючих тарифів, згідно з дислокацією, в порядку та розмірах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до умов вказаного договору розщепленням платежів є розподіл коштів які надійшли на розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги, пов'язаний з виконанням інформаційно-технологічних послуг, перерахування розподілених сум з розподільчого рахунку на поточні розрахункові рахунки виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, в т. ч. відповідача - за організацію надання Перевізниками послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів; позивача - за нарахування та збір коштів від населення; КП «ГІОЦ» - за розщеплення; установ банків - за операційні послуги. Розщеплення платежів здійснюється КП «ГІОЦ» у відповідності до Дислокації житлових будинків та бази даних позивача.

Отже, відповідно до умов Договору та договору про надання послуг № 56-5 від 30.07.2010, кошти, які сплачуються населенням, як безпосередніми отримувачами послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, перераховуються на розподільчий рахунок, з якого КП «ГІОЦ» частину з них перераховує відповідачу.

З наданої КП «ГІОЦ» письмової інформації (додаток до листа № 344-157) (а.с. 27) слідує, що в період з вересня 2010 року по квітень 2014 року включно на розрахунковий рахунок відповідача від мешканців позивача за вивіз сміття надійшли кошти в сумі 7 934 706,31 грн.

Жодних доказів які спростовують факт отримання відповідачем зазначених коштів матеріали справи не містять.

В письмових поясненнях (а.с. 48-50) позивач зазначив, що окрім коштів, які надійшли відповідачеві від КП «ГІОЦ», ним, в рахунок оплати послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, які надійшли від орендарів та власників нежитлових приміщень, які оплачують вказані послуги безпосередньо позивачу, відповідачу перераховано 483 973,22 грн., на доказ чого позивач долучив до матеріалів справи виписки з банківського рахунку (а.с. 14-26) та на вимогу апеляційного суду відповідні платіжні доручення.

Зі змісту вказаних документів слідує, що вказані грошові кошти позивач відповідачу перерахував саме з посиланням на Договір.

Враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували факт отримання ним в рахунок оплати наданих за Договором послуг грошових коштів у визначеній позивачем сумі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання відповідачем в період з вересня 2010 року по квітень 2014 року включно за надані за Договором послуги грошових коштів в сумі 8 418 679,53 грн. (7 934 706,31+483 973,22).

Отже, відповідно до умов п. 2.4 Договору 4 % з суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача, тобто 336 747,18 грн. (8 418 679,53/100*4) має бути залишена у позивача.

Відповідно до приписів п. 2.4 Договору залишення у позивача вказаної суми має бути оформлене відповідним актом наданих послуг.

З матеріалів справи слідує, що позивач склав відповідний акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 336 747,18 грн. (а.с. 28) та з листом № 18-708/11 від 06.06.2014 (а.с. 29) направив його відповідачеві для підписання.

Відповідач вказаний акт не підписав, гроші позивачу не перерахував, заперечень проти акту не надав.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо строків отримання позивачем утримання в розмірі 4 % з суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача за вивезення побутових відходів на умовах Договору, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

На доказ направлення листом № 18-708/11 від 06.06.2014 акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 336 747,18 грн. до матеріалів справи залучено належним чином засвідчена копія фіскального чека № 6883 від 06.06.2014 (а.с. 30).

Згідно строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, строк пересилання рекомендованої кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) для даного випадку (направлення рекомендованої кореспонденції в межах міста Києва) становить день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку та три дні.

Отже вказаний лист відповідачем мав бути отриманий в строк до 09.06.2014 включно, та, відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідачем мав бути оплачений в строк до 16.06.2014 року включно, а отже, починаючи з 17.06.2014, вказаний обов'язок вважається простроченим.

за обставин, що склалися, станом на 19.06.2014 (дата звернення позивача до суду з цим позовом) встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення спірної суми не сплив.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності щодо стягнення відповідної компенсації за період до травня 2011 року сплив.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 336 747,18 грн., яка становить суму компенсації витрат за період з вересня 2010 року по квітень 2014 року включно, отримання якої позивачем передбачено п. 2.4 Договору, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Щодо посилань відповідача на те, що спірні послуги позивач не надавав, слід зазначити таке.

З матеріалів справи слідує, що в рахунок оплати наданих за Договором послуг відповідач отримав грошові кошти в сумі 8 418 679,53 грн., що свідчить про надання позивачем послуг, пов'язаних зі збором та обліком платежів, оскільки отриманню відповідачем таких коштів передує щомісячне вчинення позивачем низки дій (нарахування відповідних платежів безпосереднім споживачам послуг - мешканцям будинків та орендарям, виставлення їм квитанцій на оплату отриманих послуг тощо), тобто отримання відповідачем грошових коштів в рахунок оплати наданих за Договором послуг саме по собі свідчить про вчинення позивачем дій, пов'язаних зі збором та обліком платежів, в той час як не надання позивачем відповідних первинних доказів, які б фіксували здійснення ним таких дій не є підставою для звільнення відповідачем від обов'язку оплатити надані позивачем послуги.

Водночас колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що зі змісту п. 2.4 Договору слідує, що відповідний акт наданих послуг не є підставою виникнення у позивача права на отримання компенсації витрат, пов'язаних зі збором та обліком платежів, він лише фіксує отримання позивачем вказаних коштів, в той час як підставою для отримання позивачем таких коштів є сам факт надходження їх на рахунок відповідача.

Щодо посилань відповідача на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що п. 2.4 Договору не містить обов'язку відповідача здійснювати платежі (оплату) на користь позивача, дані доповнення лише фіксують (констатують) той факт, що у позивача залишається 4 % з суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача, з огляду на що, відповідно до положень укладеного між сторонами та КП «ГІОЦ» договору про надання послуг № 56-5 від 30.07.2010, саме останній має здійснювати розщеплення платежів та перерахування сум з розподільчого рахунку на поточні розрахункові рахунки виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, в тому числі і позивача, слід зазначити таке.

Так, дійсно умовами Договору сторони не визначили в якій саме формі має бути проведено утримання позивачем 4% від суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача, встановивши в п. 2.4 Договору лише те, що розрахунки проводяться згідно приписів чинного законодавства, проте з матеріалів справи слідує, що позивач зазначених коштів не отримав, в той час як КП «ГІОЦ» перерахував всю зібрану за Договором суму відповідачу, а відтак, саме останній має обов'язок перерахувати позивачу 4% від зібраної суми.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки п. 2.1 укладеної між позивачем, відповідачем та КП «ГІОЦ» тристоронньої угоди, в якому встановлено, що КП «ГІОЦ» при розщепленні платежів населення перераховує грошові кошти в розмірі, встановленому у відповідних розпорядчих документах виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) управляючій компанії, тобто відповідачу, та перевізнику, а відтак, суд першої інстанції повинен був встановити, що за юридична компанія здійснює вивезення та знешкодження відходів в зоні обслуговування позивача, та яку суму коштів перераховано перевізнику, що, в свою чергу, впливає на розрахунок 4% за послуги, пов'язані зі збором та обліком платежів, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зі змісту п. 2.4 Договору слідує, що позивач має право на отримання 4% саме від суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача, а відтак, з'ясування обставин щодо особи, яка безпосередньо здійснює вивезення та знешкодження відходів в зоні обслуговування позивача, та суми коштів, яка вказаною особою отримана за надані послуги, жодним чином не впливає на вирішення спору по суті.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає таке.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, а саме те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто до визнання п. 2.4 Договору недійсним в судовому порядку він, відповідно до приписів законодавства, вважається правомірним. Враховуючи, що станом на дату винесення судом першої інстанції рішення у цій справі п. 2.4 Договору не був визнаний недійсним у встановленому законом порідку, суд першої інстанції підставно виходив з його правомірності.

Стаття 104 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, проте не передбачає можливості такого скасування (зміни) у зв'язку із визнання недійсним договору, який є підставою позову, яке сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Водночас колегія суддів зауважує позивачу на тому, що він не позбавленій права, у випадку визнання у встановленому законодавством порядку недійсним п. 2.4 Договору, звернутися до суду з заявою про перегляд рішення у цій справі за нововоявленими обставинами.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 910/12194/14 підлягає зміні, позов задовольняється повністю.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 910/12194/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 910/12194/14 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 910/12194/14 в редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23, ідентифікаційний код 33745659) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 30/1, ідентифікаційний код 03366569) основний борг в сумі 336 747 (триста тридцять шість тисяч сімсот сорок сім) грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 734 (шість тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 94 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12194/14.

Повний текст постанови складено: 26.01.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха