Рішення № 42423047, 21.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27404/14 21.01.15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» м.Київ, ЄДРПОУ 21560766 в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ, код 01189910

до відповідача: Науково-дослідного економічного інституту, м.Київ, ЄДРПОУ 02736403

про стягнення 50 211,18 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Листопадова Н.О. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м.Київ в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною до відповідача, Науково-дослідного економічного інституту, м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 46 962,79 грн., пені в розмірі 1097,75 грн., інфляційних втрат в сумі 2118,86 грн. та 3% річних в розмірі 301,78 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Науково-дослідним економічним інститутом умов договору №2120370 від 02.03.2009р. про надання телекомунікаційних послуг в частині здійснення оплати наданих послуг у передбачені договором порядку та строки, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 21.01.2015р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

За висновками суду, Науково-дослідний економічний інститут був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01103, м.Київ, Печерський район, бул.Дружби Народів, буд.28.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 09.12.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була вручена 15.12.2014р. відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103032147201.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Науково-дослідного економічного інституту, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвали суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаного учасника судового процесу про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За висновками суду, з 15.12.2014р. у Науково-дослідного економічного інституту було достатньо часу для підготування своєї правової позиції по суті спору та представлення витребуваних судом документів.

При цьому, судом враховано, що ухвалою від 09.12.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом також враховано відсутність у матеріалах справи клопотань відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2009р. між Київською міською філією Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (підприємство зв'язку) та Науково-дослідним економічним інститутом (абонент) було укладено договір №2120370 про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до п.1.1 якого підприємство зв'язку зобов'язалось надавати абоненту телекомунікаційні послуги, перелік яких визначається у додатку №1 та безкоштовні послуги, визначені у додатку №2.

У додатку №1 до договору №2120370 від 02.03.2009р. контрагенти погодили перелік основних і додаткових телекомунікаційних послуг, що надаються споживачу: надання місцевого, автоматичного міжміського та міжнародного телефонного зв'язку, надання виходу до спецслужб, надання міжміського зв'язку за допомогою оператора за попереднім замовленням, видача інформаційних довідок про користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, переоформлення права на користування радіоточкою, обслуговування мереж проводового мовлення, інформаційно-довідкові послуги, заміна категорії АВН.

Додатком №2 до спірного правочину передбачено перелік телекомунікаційних послуг, які надаються безкоштовно. До останніх віднесено: користування телефонним зв'язком зі спецслужбами, внесення номера телефону в списки абонентів довідково-інформаційної служби та телефонного довідника, включення телефону після тимчасового відключення, надання інформаційних довідок про користування міжміським та міжнародним зв'язком, тощо.

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2009р. Якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення дії правочину не повідомить письмово про своє бажання припинити його дію, договір вважається таким, що продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах (п.7.1 договору №2120370 від 02.03.2009р.).

Ухвалою від 09.12.2014р. судом було зобов'язано сторін надати пояснення стосовно строку дії договору №2120370 від 02.03.2009р.

У судовому засіданні 21.01.2015р. представником позивача було зазначено, що повідомлень від Науково-дослідного економічного інституту про припинення дії вказаного вище договору не надходило.

Відповідачем витребуваних судом пояснень надано не було, факт пролонгації договору №2120370 від 02.03.2009р. не спростовано.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №2120370 від 02.03.2009р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання телекомунікаційних послуг.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України та Закону України «Про телекомунікації».

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказувалось вище, у додатках до договору №2120370 від 02.03.2009р. контрагентами було погоджено перелік послуг, які надаються відповідачу.

У п.2.1.1 спірного правочину підприємство зв'язку зобов'язалось забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг телефонного зв'язку.

Наразі, позивачем представлено до матеріалів справи рахунки-акти, які було виставлено відповідачу за отримані у період з лютого 2014р. по липень 2014р. послуги телефонного зв'язку. Відповідно до наведених документів Науково-дослідному економічному інституту у вказаний вище період було надано телекомунікаційні послуги на загальну суму 52 038,27 грн.

Ухвалою від 09.12.2014р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) стосовно отримання від позивача на підставі договору №2120370 від 02.03.2009р. у період з 02.2014р. по 07.2014р. телекомунікаційних послуг.

Проте, відповідачем факт отримання послуг на підставі договору №2120370 від 02.03.2009р. у визначений вище період не спростовано.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

З ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У п.3.2.8 договору №2120370 від 02.03.2009р. споживач зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські, міжнародні розмови, подані в кредит телеграми та інші телекомунікаційні послуги.

За умовами п.4.2 спірного правочину споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати кредитна з поданням рахунків.

Розрахунки за фактично отримані послуги за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вказувалось вище, за отримані у період з 02.2014р. по 07.2014р. послуги підприємством зв'язку було виставлено рахунки-акти на загальну суму 52 038,27 грн.

Наразі, факт отримання відповідачем рахунків-актів на оплату телекомунікаційних послуг підтверджується представленими заявником до матеріалів справи відомостями доставки комплектів документів на адреси організацій м.Києва.

Ухвалою від 09.12.2014р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) стосовно одержання від позивача на підставі договору №2120370 від 02.03.2009р. рахунків на оплату послуг, отриманих у період з 02.2014р. по 07.2014р.

Однак, відповідач вказаних заперечень висловлено не було, факт отримання рахунків на оплату послуг за договором №2120370 від 02.03.2009р. не спростовано.

Отже, враховуючи наведене, приймаючи до уваги умови спірного правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати телекомунікаційних послуг, що були надані Науково-дослідному економічному інституту у період з лютого по липень 2014р., настав.

Проте, за твердженнями заявника, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовано, Науково-дослідним економічним інститутом було лише частково оплачено надані у вказаний вище період телекомунікаційні послуги, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 46 692,79 грн.

Ухвалою від 09.12.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №2120370 від 02.03.2009р.

Проте, як неодноразово наголошувалось судом, відповідачем вимоги суду виконано не було, факт наявності заборгованості перед позивачем не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Науково-дослідного економічного інституту, м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 46 962,79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 1097,75 грн., інфляційних втрат в сумі 2118,86 грн. та 3% річних в розмірі 301,78 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.5.8 договору №2120370 від 02.03.2009р. визначено, що у разі несплати за надані телекомунікаційні послуги понад встановлений термін, споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати телекомунікаційних послуг, отриманих у період з лютого по липень 2014р., позивачем було нараховано пеню на загальну суму 1097,75 грн.

Після проведення перевірки представленого заявником розрахунку, судом встановлено, що останній містить арифметичні помилки, а з відповідача обґрунтованим є стягнення пені в сумі 1092,54 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, оскільки відповідачем було порушено зобов'язання зі своєчасної оплати наданих за договором №2120370 від 02.03.2009р. послуг, позивачем було нараховано 3% річних на загальну суму 301,78 грн.

Після проведення перевірки правильності представленого заявником розрахунку, господарським судом встановлено, що під час нарахування 3% річних позивачем було допущено арифметичні помилки, отже, за розрахунком суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 300,35 грн.

Одночасно, Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» заявлено вимоги про стягнення інфляційних збитків в сумі 2118,86 грн.

Проте, здійснивши перевірку представленого розрахунку, господарський суд дійшов висновку, що представлене нарахування інфляційних витрат є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.12р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Як встановлено судом, на заборгованість в сумі 3237,62 грн. за період з 21.03.2014р. по 31.08.2014р. позивачем було нараховано інфляційні збитки в сумі 388,51 грн., з урахуванням індексу інфляції за березень 2014р., тоді як відповідно до позиції Верховного суду України, якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця. Тобто, у даному випадку, позивачем не могло бути застосовано показник індексу інфляції за березень 2014р. Аналогічні помилки заявником допущено при нарахуванні інфляційних втрат за порушення строків оплати послуг, наданих у березні, квітні, травні, червні та липні 2014р.

Наразі, господарським судом проведено перерахунок та встановлено, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки в сумі 1188 грн.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» м.Київ в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ до Науково-дослідного економічного інституту, м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 46 962,79 грн., пені в розмірі 1097,75 грн., інфляційних втрат в сумі 2118,86 грн. та 3% річних в розмірі 301,78 грн.

Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту (01103, м.Київ, Печерський район, бул.Дружби Народів, буд.28, ЄДРПОУ 02736403) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м.Київ, Шевченківський район, бул.Тараса Шевченка, буд.18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Горького, буд.40, код 01189910) основний борг в сумі 46 692,79 грн., пеню в розмірі 1092,54 грн., 3% річних в сумі 300,35 грн., інфляційні втрати в розмірі 1188 грн. та судовий збір в розмірі 1792,89 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.01.2015р.

Суддя М.О. Любченко