Рішення № 42423030, 23.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26378/14 23.12.14

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

вул. Воровського, 33, м. Київ, 01054

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»

пров. Новопечерський, 19/3, м. Київ, 01042

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 10568,58 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Сологуб О.В. - представник, дов. № 52 від 02.01.14 р.

Від відповідача: Дуля Ю.В. - провідний юрисконсульт, дов. № 103-1-4/37-Ю від 20.12.13 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про відшкодування в порядку регресу 10568,58 грн., виплачених страховиком в якості страхового відшкодування страхувальнику на підставі Полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250525794.11 від 06.07.11 р., внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, винною у скоєнні якої є особа, цивільно-правова відповідальність котрої застрахована відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві б/н від 28.10.14 р. позивач посилається на те, що Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", виплативши відповідно до умов Полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250525794.11 від 06.07.11 р. страхове відшкодування власнику автомобіля внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, винною у скоєнні якої є особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем, набуто в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/26378/14, розгляд справи призначено на 23.12.14 р..

В судове засідання 23.12.14 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 23.12.14 р. на виконання вимог ухвали суду від 01.12.14 р. представником позивача подано клопотання б/н від 23.12.14 р. про доручення документів до матеріалів справи, серед яких міститься, зокрема, довідка № 25-12/14Р від 23.12.14 р. про відсутність у провадженні господарських судів або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують господарські спори, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутність рішення цих органів з такого спору.

Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Також в судовому засіданні представником відповідача подано відзив на позовну заяву № 4970/21 від 18.12.14 р., в якому відповідач посилаючись на ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визнає позовні вимоги в сумі 10058,58 грн., тобто за вирахуванням із суми збитку вартості безумовної франшизи за Полісом № АА/5386316 у розмірі 510,00 грн..

Відзив на позовну заяву з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.

Документи, витребувані ухвалою суду від 01.12.14 р. сторонами надані суду не в повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання 23.12.14 р. клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 23.12.14 р. уповноважений представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п.6 ч.4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

06 липня 2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (страховик за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (страхувальник та вигодонабувач за Договором) було укладено Поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250525794.11, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечить законодавству, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки Шкода Фабіа реєстраційний номер АА3589КР, 2011 року випуску (далі - Поліс).

Страховим випадком за даним Полісом, зокрема, згідно п. 2 Полісу, є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу його складових частин, деталей або обладнання, внаслідок, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди. Розмір страхової суми становить 105720,67 грн. (п. 2 Полісу). Безумовна франшиза становить 1594,46 грн.. Строк дії договору зазначений з 06 липня 2011 р. по 05 липня 2012 р. (п. 5 Полісу).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Законом України "Про страхування".

Як передбачено ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Згідно ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховим випадком згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» визначена подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно первинної довідки ДАІ та розгорнутої довідки ДАІ про ДТП (б/н від 16.06.12 р.), копії яких наявні в матеріалах справи, 30 травня 2012 року в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в якій гр. Замятіна Катерина Володимирівна, керуючи автомобілем ЗАЗ державний номер СН3014АК, не дотримала безпечної дистанції та не врахувала дорожньої обстановки, внаслідок чого мало місце зіткнення вказаного автомобіля з автомобілем марки Шкода Фабіа державний номер АА3589КР, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № ААС861234 належить ТОВ «Перша лізингова компанія», під керуванням Харченко Олександра Олександровича, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 18.06.12 р. по справі № 3-5068/12 встановлено, що гр. Замятіною К.В. порушено п. 13.1 Правил дорожнього руху України, визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим останню притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн..

Як вбачається із Полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250525794.11 від 06.07.11 р., дана подія визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

30 травня 2012 р. страхувальник повідомив позивача про настання страхового випадку, а 12 вересня 2012 р. звернувся до ПАТ «АСК «ІНГО Україна» із заявою б/н на виплату страхового відшкодування по Полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків 250525794.11 від 06.07.11 р..

За змістом п. 3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст.9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У відповідності до п.2 Полісу виплата страхового відшкодування здійснюється без вирахування фізичного зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході ремонту транспортного засобу (із врахуванням випадків, передбачених п.9.4 Договору, згідно якого при повній загибелі або крадіжці обладнання, що знаходиться в комплектації транспортного засобу: радіо, аудіо та акустичного, декоративних елементів, ковпаків коліс, антен, щіток двірників, акумуляторної батареї страхове відшкодування сплачується з урахуванням їх амортизаційного зносу за період експлуатації. Страхове відшкодування сплачується за вирахуванням амортизаційного зносу на шини, диски тільки в разі їх окремого пошкодження, без пошкодження інших частин транспортного засобу. В разі пошкодження протитуманної фари, страховик відшкодовує заміну тільки пошкодженої фари, при цьому амортизаційний знос не враховується.

Згідно звіту № 280 від 25.11.12 р. про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки Шкода Фабіа д.н. АА3589КР, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Дубогрій Д.М. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9009/09, виданий Фондом державного майна України 10.10.09 р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 6118 від 07.06.08 р., свідоцтво про реєстрацію в Держреєстрі оцінювачів № 7167 від 25.12.08 р.) на замовлення позивача розмір матеріального збитку без урахування розміру втрати товарної вартості вказаного транспортного засобу, завданого власнику останнього, становить 11715,57 грн..

Водночас, відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Лепсе» № 23100476117-2 від 25.08.12 р. з виконання ремонтних робіт автомобіля Шкода Фабіа д.н. АА3589КР на замовлення ТОВ «Перша лізингова компанія», копія якого наявна в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу Шкода Фабіа д.н. АА3589КР власника ТОВ «Перша лізингова компанія» складає 12163,04 грн. (з урахуванням ПДВ).

Як свідчать матеріали справи, ПАТ "АСК "ІНГО Україна" складено та підписано страховий акт № 66669 від 12.09.12 р. по Полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків 250525794.11 від 06.07.11 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована згідно Полісу як страховий випадок, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 10568,58 грн. (12163,04 грн.-1594,46 грн. франшизи).

ПАТ "АСК "ІНГО Україна", виконуючи свої зобов'язання за Полісом страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків 250525794.11 від 06.07.11 р., на підставі страхового акту № 66669 від 12.09.12 р., рахунку СТО Товариств з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Лепсе» на надання послуг з ремонту автомобіля Шкода Фабіа д.н. АА3589КР власника ТОВ «Перша лізингова компанія» та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 12.09.12 р. за розпорядженням позивача № 66669 від 12.09.12 р. здійснено на рахунок страхувальника виплату страхового відшкодування в розмірі 10568,58 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 10158 від 24.09.12 р..

Заперечень щодо розміру та факту виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250552470.12 від 11.09.12 р. відповідачем суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ "АСК "ІНГО Україна" умов Полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків 250525794.11 від 06.07.11 р. відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» умов Полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків 250525794.11 від 06.07.11 р., а саме виплати страхового відшкодування в сумі 10568,58 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - ТОВ «Перша лізингова компанія» шляхом перерахування вартості ремонту належного останній застрахованого автомобіля Шкода Фабіа д.н. АА3589КР на рахунок страхувальника (вигодонабувача).

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п.9 ч. 1 ст.7 "Про страхування", є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 вищевказаного Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як свідчать матеріали справи, на момент вчинення зазначеної вище ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ державний номер СН3014АК гр. Замятіної К.В., вина якої у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи, була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" згідно Полісу № АВ/5386316 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо страхування належного гр. Замятіній К.В. транспортного засобу ЗАЗ державний номер СН3014АК, який був чинний на момент скоєння ДТП.

Згідно вказаного Полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн..

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу Украйни передбачено, що завдання майнової (матеріальної ) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на вищевикладене, до ПАТ "АСК "ІНГО Україна", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Полісом страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250525794.11 від 06.07.11 р. в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, 10568,58 грн. страхового відшкодування.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 10568,58 грн., у відповідь на яку відповідач листом № 5405/в від 04.08.14 р. погодився із розміром страхового відшкодування в сумі 10058,58 грн. (за мінусом франшизи за Полісом № АА/5386316 в сумі 510,00 грн.) та зазначив про намір перерахувати позивачу вказану суму.

При цьому, згідно матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем було складено страховий акт № 000004970/01 від 31.07.14 р., згідно якого визначено суму страхового відшкодування в розмірі 10058,58 грн., зазначивши про наявність безумовної франшизи за Полісом АА/5386316 в сумі 510,00 грн..

В силу ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Крім того, відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування."

Суд зазначає, що згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Заперечень від сторін щодо розміру визначеної Полісом № АА/5386316 безумовної франшизи в сумі 510,00 грн. матеріали справи не містять.

Отже, оскільки як вбачається із наданої відповідачем копії страхового акту № 000004970/01 від 31.07.14 р. та Полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків 250525794.11 від 06.07.11 р., згідно якого виплачено страхове відшкодування, франшиза за вищевказаними договорами страхування становить 510,00 грн. та 1594,46 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за Полісом № АА/5386316 в розмірі 50000,00 грн. за спірним страховим випадком, підлягає зменшенню на розмір франшизи в сумі 510,00 грн., і складає 10058,58 грн..

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодування ПАТ «АСК «ІНГО Україна» в порядку регресу 10058,58 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з частиною 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у справі № 42/92, від 07.08.2012р. у справі № 2/22, від 01.03.2011р. у справі № 47/372 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

З урахуванням наявності полісу № АА/5386316 відповідача, договірних зобов'язань між винною у скоєнні ДТП особою та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", до якого правомірно заявлено позов.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання зобов'язання, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків 250525794.11 від 06.07.11 р. та Полісу № АА/5386316 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суду не надано.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи частково підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 354 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (пров. Новопечерський, 19/3, м. Київ, 01042, код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (вул. Воровського, 33, м. Київ, 01054, код 35333145) страхового відшкодування у розмірі 10058,58 грн. в порядку регресу та 1738,84 грн. витрат зі сплати судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 29 грудня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон