Постанова № 42422637, 21.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 січня 2015 року 09:30 справа №826/19549/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до1. Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Сакович А.О. 2. Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецькупровизнання протиправною бездіяльності, скасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку Сакович А.О. (далі по тексту - відповідач 1, Державний виконавець Сакович А.О.) та Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку (далі по тексту - відповідач 2, ВДВС Ворошиловського РУЮ), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 стосовно невиконання власних функцій та обов'язків щодо скасування постанови про накладення заборони на відчуження рухомого майна в рамках виконавчого провадження ВП №31601932; 2) скасувати постанову Державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 вересня 2014 року ВП №31610932.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/19549/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 25 грудня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів до суду не прибули.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідача, третіх осіб та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 25 грудня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10 грудня 2014 року №45827569 вбачається, що на рухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови Державного виконавця Сакович А.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 вересня 2014 року ВП №31610932.

Позивач вважає вказану постанову та бездіяльність відповідача 2 щодо скасування такої постанови протиправними, мотивуючи позовні вимоги тим, що виконавче провадження у межах спірних правовідносин відкрито з порушенням строку пред'явлення виконавчого документа для виконання, а сума штрафу згідно з виконавчим документом двічі сплачена у повному обсязі.

Відповідачі письмового заперечення та докази на їх підтвердження до суду не надали.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що оскаржувана постанова прийнята Державним виконавцем у межах виконавчого провадження з примусового виконання постанови Територіальної державної інспекції у Донецькій області від 12 травня 2003 року №8/188-19 про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 119,00 грн.

Частина перша статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частин першої-третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З наведених правових норм слідує, що у межах виконавчого провадження з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений диспозитивним правом накладати арешт на майно божника, у тому числі на все майно або на окремі предмети, а достатньою підставою для накладення арешту є наявність відкритого виконавчого провадження.

Як зазначено у позовній заяві та вбачається із постанови державного виконавця ВДВС Ворошиловського РУЮ Кітова О.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26 липня 2013 року, державним виконавцем ВДВС Ворошиловського РУЮ 07 березня 2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Територіальної державної інспекції у Донецькій області від 12 травня 2003 року №8/188-19 про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 119,00 грн.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про встановлену незаконність відкриття виконавчого провадження ВП №31610932, зокрема скасування постанови про відкриття виконавчого провадження у судовому порядку або, що на момент прийняття оскаржуваної постанови вказане виконавче провадження було закінчене.

Таким чином, наведене свідчить, що на момент накладення арешту відносно ОСОБА_1 існувало відкрите виконавче провадження, з урахуванням чого суд приходить до висновку, що дії Державного виконавця в частині накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оскаржувана постанова відповідають положенням Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому суд враховує доводи позивача про те, що постанова Територіальної державної інспекції у Донецькій області від 12 травня 2003 року №8/188-19 про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 119,00 грн. прийнята до виконання з порушенням строків пред'явлення до виконання виконавчих документів до виконання, передбачених статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження", однак зауважує, що зазначені обставини могли б бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження; у свою чергу правомірність відкриття виконавчого провадження у межах спірних правовідносин позивачем не оскаржується та не є предметом доказування у даній справі.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на сплату ним штрафу та закінчення виконавчого провадження, оскільки матеріали справи не містять відповідної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а згідно положень частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" закінчення виконавчого провадження є підставою для зняття арешту, накладеного на майно боржника, а не для скасування постанови про накладення арешту.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині скасування постанови Державного виконавця Сакович А.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 вересня 2014 року ВП №31610932 нормативно не підтверджуються.

Необґрунтованими є також позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 стосовно невиконання власних функцій та обов'язків щодо скасування постанови про накладення заборони на відчуження рухомого майна в рамках виконавчого провадження ВП №31601932, так як Закон України "Про виконавче провадження" передбачає можливість скасування постанови державного виконавця у порядку контролю за законністю виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини другої статті 83 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, позивачем не доведено, що дії відповідача 1 та оскаржувана постанова про накладення арешту суперечать вимогам закону та, відповідно, наявність підстав для скасування такої постанови у позасудовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, судом не встановлено, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Водночас суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він має право звернутись до суду із позовом про зняття арешту з майна на підставі статті 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко