Постанова № 42422422, 16.01.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16 січня 2015 року Справа № 814/3409/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючий суддя Желєзний І.В. судді Середа О.Ф., Єнтіна А.П. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, (АДРЕСА_1,Миколаїв,54034)

доДержавної міграційної служби України, (вул. Богомольця, 10, Київ, 01024)

провизнання неправомірною бездіяльності відповідача, визнання неправомірними дій відповідача, визнання відповіді відповідача такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про звернення громадян", зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати неправомірною бездіяльність Державної міграційної служби України (далі по тексту - відповідач, ДМС України) щодо забезпечення поновлення його порушеного права на отримання паспорту, записи в якому виконані українською або українською й німецькою мовами; визнати неправомірною дію ДМС України щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» для прийняття рішення за заявою позивача; визнати відповідь ДМС України від 08.09.2014 року № І-2357/6-14 такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян» із зобов'язанням повторно розглянути його заяву від 22.08.2014 року відповідно до вимог цього Закону.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що листом від 08.09.2014 року №І-2357/6-14 позивача поінформовано про результати розгляду його заяви від 22.08.2014 змістовно, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 12.03.2013 року отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області.

22.08.2014 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням забезпечити видачу йому паспорта українською або українською й німецькою мовами, посилаючись на порушення його права вибору другої мови згідно ст.13 Закону України «Про засади державної мовної політики».

ДМС України 08.09.2014 року надала відповідь за №І-2357/6-14 на звернення позивача, у якій повідомила, що згідно п.4 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, мови паспорта визначаються ч. 1 ст. 13 Закону України «Про засади державної мовної політики», а запис прізвища та імені (по-батькові) виконується згідно ст. 28 цього Закону; постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» затверджено зразок паспорта громадянина України, згідно з яким інформація про особу до бланка паспорта громадянина України вноситься українською та російською мовами. Одночасно із цим, відповідач повідомив позивача, що 20.11.12 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», яким зокрема, визначено, що внесення до документів (у тому числі паспорту громадянина України) імені особи, місця народження, проживання чи місця перебування особи здійснюється українською мовою та латинськими літерами відповідно до правил транслітерації та з 01.01.2013 року відповідно до прикінцевих положень цього Закону розпочато роботи із запровадженням оформлення і видачі паспорта громадянина України в регіонах та інфраструктури функціонування Єдиного державного демографічного реєстру.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про невмотивованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

Оскаржуючи бездіяльність відповідача, позивач посилається на те, що ДМС України, розглянувши його звернення, не вжила жодних заходів для забезпечення поновлення його порушеного права отримати паспорт українською або українською та німецькою мовами, а саме, на його думку, не вчинила законодавчої ініціативи для приведення Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, та постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» у відповідність до вимог Закону України "Про заходи державної мовної політики".

Конституцією України встановлено, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належать Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. 93).

Таким чином, позивач 22.08.2014 року звернувся до Кабінету Міністрів України з заявою про забезпечення його права отримання паспорта виконаного тільки українською або українською та німецькою мовами у відповідності до ст.13 Закону України «Про засади державної мовної політики», очікуючи від цього органу певних дій для вжиття заходів для вирішення його питання, зокрема, приведення діючих нормативно-правових актів у відповідність до Закону України «Про засади державної мовної політики», однак отримав відповідь від ДМС України щодо неможливості реалізації наміру позивача саме ДМС України.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом ( ст. 116, 117 Конституції України).

Відповідно до Закону України «Про Кабінет міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.14р. №360, Державна міграційна служба України (ДМСУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується та координується КМУ через Міністра внутрішніх справ України, який реалізує державну політику зокрема у сферах громадянства, реєстрації фізичних осіб тощо.

Згідно п.10 ст. цього Положення ДМСУ здійснює оформлення та видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство.

Пунктом 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" зазначено, що у разі якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності зверненні не входять до їх повноважень, звернення в термін не більше 5 днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених норм вказує на безпідставність доводів позивача про бездіяльність ДМС України по забезпеченню поновлення його права на отримання паспорту, всупереч приписам нормативних актів, якими в своїй діяльності керується відповідач.

Твердження позивача про те, що бездіяльність ДМС України полягає в відсутності ініціювання перед Кабінетом Міністрів України питання про приведення підзаконних нормативних актів у відповідність до Закону України «Про засади державної мовної політики» є невмотивованими, оскільки це є дискреційними повноваженнями ДМС України.

Таким чином, ДМС України в межах своєї компетенції, розглянула звернення ОСОБА_1 від 22.08.2014 р. та повідомила його про результати розгляду відповідно до приписів Закону України «Про звернення громадян».

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги про неправомірність дій відповідача щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» (далі по тексту - Постанова №353) для прийняття рішення №І-2357/6-14 від 08.09.2014 року та про невідповідність цього рішення вимогам Закону України «Про звернення громадян», позивач зазначає, що відповідач не забезпечив поновлення порушеного права на отримання паспорту українською мовою або українською й німецькою мовами.

З цього приводу суд наводить наступне.

Громадяни України згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Як встановлено ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Постанова № 353 на час отримання позивачем паспорту та прийняття ДМС України відповіді від 08.09.2014 року №І-2357/06-14 була чинною, а тому відповідач правомірно посилався на її положення у своїй відповіді.

Отже, з наведених вище норм вбачається, що ДМС України в даному випадку зобов'язана була об'єктивно і вчасно розглянути звернення позивача, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, повідомити позивача про наслідки розгляду заяви.

На думку суду, ДМС України виконала усі зазначені вимоги Закону України «Про звернення громадян», адже, як вбачається зі змісту відповіді позивачу, з посиланням на чинне законодавство України ОСОБА_1 роз'яснено порядок внесення записів до паспорту на підставі діючого законодавства та інформовано про початок роботи із запровадженням Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянства України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який передбачає інший порядок внесення до документів реєстру, у тому числі й паспорту громадянина України, даний про особу українською мовою та латинськими літерами відповідно до правил транслітерації, що в подальшому надасть можливість задовольнити прохання позивача про видачу йому паспорта виконаного українською мовою.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 70-71, 86, 138, 158-163, 167 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя І. В. Желєзний

Судді О.Ф.Середа

А.П.Єнтіна