Рішення № 42421579, 11.08.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-2941/14

760/6536/14ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Г.О. Козленко,

за участю секретаря - О.С. Губерначук

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ПАТ «НВП «Більшовик», просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.10.2013 по 29.01.2014 в сумі 6300 грн, а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.10.2013 позивач був звільнений з роботи з ПАТ «НВП «Більшовик», однак на момент звільнення з ним не було проведено повного розрахунку. Заборгованість по заробітній платі складала 3713,00 грн. повний розрахунок був здійснений 29.01.2014, тобто, період прострочення складає 3 місяця 18 днів. Відзначив, що його середній заробіток складає 1800 грн, а отже, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 6300 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн, яку обґрунтовує погіршенням психологічного та фізичного стану у зв'язку з протиправними діями відповідача та вимушених змінах у повсякденному житті.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, справу слухати у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій вважав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення середнього заробітку. В частині стягнення моральної шкоди відповідач позовні вимоги не визнав, просив справу розглянути у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та на підставі наявних у справі доказів вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Cудом встановлено, що 11.10.2013 позивач був звільнений з ПАТ «НВП «Більшовик», однак з ним не був проведений повний розрахунок, у зв'язку з чим виникла заборгованість із заробітної плати.

На підставі судового наказу Солом'янського районного суду м. Києва від 11.12.2013 з ПАТ «НВП «Більшовик» було стягнуто на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 5781,00 грн (а.с.10).

В матеріалах справи міститься постанова про відкриття виконавчого провадження ВДВС Солом'янського району м. Києва від 18.02.2014 про стягнення з ПАТ «НВП «Більшовик» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 5781,00 грн та судового збору на користь держави 114,70 грн (а.с.5).

Згідно довідки ПАТ «НВП «Більшовик» №719-13 від 31.07.2014 середня заробітна плата ОСОБА_1 складає 2068,29 грн.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З точки зору закону заходи, встановлені ст.117 КЗпП України, є відповідальністю роботодавця перед працівником в разі несвоєчасного розрахунку при звільненні.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що повний розрахунок з позивачем відповідачем був здійснений 29.01.2014, тобто період прострочення існував з 11.10.2013 по 29.01.2014, що складає 3 місяці 18 днів.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просив стягнути з ПАТ «НВП «Більшовик» середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 6300 грн, проти чого не заперечував представник відповідача.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» «Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 11.10.2013 по 29.01.2014 у розмірі 6300 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року / з наступним змінами/ Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/ під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З цього випливає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з порушенням його трудових прав з боку відповідача.

Так, відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується. Таким же чином трактує право кожного на працю та її гідну оплату ст.2 КЗпП України.

Відповідно до ст.23 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.

Виходячи з законодавчо врегульованого права позивача на працю та її гідну оплату, а також право кожного на справедливий судовий захист у разі порушення таких прав, визначений п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 500,00 грн.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, то згідно ст.88 ЦПК, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 243,60 грн судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116-117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» постанови № 4 від 31.03.1995 року /з наступним змінами/ Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (код ЄДРПОУ 14308569, м. Київ, пр. Перемоги, буд.49) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 6300 (шість тисяч триста) грн 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (код ЄДРПОУ 14308569, м. Київ, пр. Перемоги, буд.49) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) моральну шкоду 500 (п'ятсот) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (код ЄДРПОУ 14308569, м. Київ, пр. Перемоги, буд.49) на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - Г.О. Козленко