Ухвала суду № 42421419, 19.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 р.Справа № 816/3713/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2014р. по справі №816/3713/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Полтавської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Полтавський ГЗК"), звернувся до суду із адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2014 року №806010002/2014/000006/1, від 28 серпня 2014 року №№806010002/2014/000007/1, 806010002/2014/000008/1, 806010002/2014/000009/1, від 29 серпня 2014 року №№806010002/2014/000010/1, 806010002/2014/000011/1, 806010002/2014/000012/1, 806010002/2014/000013/1, 806010002/2014/000014/1, від 01 вересня 2014 року №№806010002/2014/000015/1,806010002/2014/000016/1, 806010002/2014/000017/1, 806010002/2014/000018/1;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 серпня 2014 року №806010002/2014/00018, від 28 серпня 2014 року №№806010002/2014/00019, 806010002/2014/00020, 806010002/2014/00021, від 29 серпня 2014 року №№806010002/2014/00022, 806010002/2014/00023, 806010002/2014/00024, 806010002/2014/00025, 806010002/2014/00026, від 01 вересня 2014 року №№806010002/2014/00027, 806010002/2014/00028, 806010002/2014/00029, 806010002/2014/00030.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в митній декларації до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). Враховуючи, що жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов'язкових відомостей в даних до митного оформлення документах відповідачем встановлено не було, то приймаючи спірні картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2014 року №806010002/2014/000006/1, від 28 серпня 2014 року №№806010002/2014/000007/1, 806010002/2014/000008/1, 806010002/2014/000009/1, від 29 серпня 2014 року №№806010002/2014/000010/1, 806010002/2014/000011/1, 806010002/2014/000012/1, 806010002/2014/000013/1, 806010002/2014/000014/1, від 01 вересня 2014 року №№806010002/2014/000015/1,806010002/2014/000016/1, 806010002/2014/000017/1, 806010002/2014/000018/1.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 серпня 2014 року №806010002/2014/00018, від 28 серпня 2014 року №№806010002/2014/00019, 806010002/2014/00020, 806010002/2014/00021, від 29 серпня 2014 року №№806010002/2014/00022, 806010002/2014/00023, 806010002/2014/00024, 806010002/2014/00025, 806010002/2014/00026, від 01 вересня 2014 року №№806010002/2014/00027, 806010002/2014/00028, 806010002/2014/00029, 806010002/2014/00030.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення ст. ст. 51, 53-55, 57, 59, 61 МК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень, слугував встановлений митним органом, за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв'язку з виявленими і непідтвердженими розбіжностями в документах, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені у повній мірі документально, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів. На підставі наведеного, контролюючим органом правомірно, із застосуванням положень статті 60 МК України, визначено митну вартість товару, яка ґрунтується на раніше визнаній митній вартості такого самого товару, оформленого на підставі митної декларації від 16 липня 2014 року №110050004/4/201540.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2015 року проведено заміну відповідача - Полтавської митниці Міндоходів на правонаступника - Полтавську митницю ДФС.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Позивач надав до суду заяв, в якій просив розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ВАТ "Полтавський ГЗК" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2014 року між ВАТ "Полтавський ГЗК" (покупець) та компанією "Vega Industries LTD" /Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії/ (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1522 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у власність і оплатити литі кулі, що мелють, асортимент, кількість і вартість яких зазначається у замовленнях (додатках), що являються невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1, 1.2 Контракту).

Вказана у додатках (замовленнях) ціна товару є твердою і не підлягає жодним змінам протягом всього строку дії Контракту (п. 2.11 Контракту). Товар поставляється на умовах DAP, м.Комсомольськ, Полтавська область, Україна (Інкотермс 2010) (п. 3.2 Контракту). Оплата товару здійснюється у формі документарного безвідкличного акредитива, відкритого у банку покупця (п.4.2 Контракту)

Продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: письмове повідомлення із зазначенням дати відвантаження товару, переліку товаросупроводжуючих документів, номера Контракту та замовлення на поставку, найменування відвантаженого товару, кількості пакувальних листів, опису маршруту і періоду транспортування до місця поставки, виду та номера транспортних засобів, загальної ваги брутто та нетто; рахунок-фактуру; бортовий коносамент, CMR, сертифікат країни-походження товару, документ про якість товару, пакувальний лист, експортну декларацію (розділ 6 Контракту).

Позивачем 16 червня 2014 року надано замовлення №2 на поставку товару, за умовами якого визначено необхідність поставки мелючих шарів марки Vega Rock 11 загальною кількістю 312 т та вартістю 435 552 долари США (1396 доларів США за тонну) (т. 1 а.с. 87). Сторонами погоджено строк поставки товару - серпень-вересень 2010 року та визначено умови поставки: DAP, м. Комсомольськ, Полтавська область, Україна (Інкотермс 2010).

На виконання умов пункту 4.2 Контракту, ВАТ "Полтавський ГЗК" 24 червня 2014 року до виконуючого банку - ПАТ "ОТП Банк" подано заяву про відкриття акредитиву №420 на строк 110 календарних днів, на суму 435 552,00 доларів США. Листом від 24 червня 2014 року виконуючий банк повідомив позивача про відкриття акредитиву №ILC/14023/001 (т. 1 а.с. 90-93).

На підставі коносаменту від 28 липня 2014 року №AMDO 11611 продавцем здійснено відвантаження та поставку товару загальною вагою брутто 323 544 кг, нетто - 312 000 кг (т. 1 а.с. 94-101). Доставку товару спочатку здійснено морським транспортом до порту Южний (м. Одеса, Україна), а потім - автомобільним транспортом до м. Комсомольськ Полтавської області, як те визначено пунктом 3.2 Контракту.

Представником позивача, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару "вироби литі без подальшої механічної обробки з чорних металів: високохромові кулі для млинів, що мелють" до митного поста "Кременчук" Полтавської митниці подано 13 митних декларацій (т. 2 а.с. 43, 54, 65, 77, 89, 100, 111, 122, 133, 145, 156, 166, 176).

Разом з митними деклараціями декларантом подано документи, перелік яких визначено статтею 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 13 травня 2014 року №1522 з додатками №№1, 2 (т. 1 а.с. 69-89); коносамент від 28 липня 2014 року №AMDO 11611 (т. 1 а.с. 94-95); інвойси від 12 липня 2014 року: №92500589С (т. 2 а.с. 49); №92500589К (т. 2 а.с. 58); №92500589L (т. 2 а.с. 72); №92500589Е (т. 2 а.с. 84); №92500589В (т. 2 а.с. 95); №92500589D (т. 2 а.с. 106); №92500589F (т. 2 а.с. 117); №92500589М (т. 2 а.с. 128); №92500589Н (т. 2 а.с. 140); №92500589А (т. 2 а.с. 151); №92500589G (т. 2 а.с. 161); №92500589І (т. 2 а.с. 171); №92500589J (т. 2 а.с. 181); міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №№32533, 32531, 31814, 32532, 32160, 32157, 32158, 32156, 32159, 32118, 32120, 32119, 32117 (т. 2 а.с. 48, 57, 71, 83, 94, 105, 116, 127, 139, 150, 160, 170, 180); страховий поліс від 06 серпня 2014 року №060500X21X14X02X00000018 (т. 1 а.с. 196); сертифікат про походження товару від 28 липня 2014 року №14032 (т. 2 а.с. 9-10, 11-12); екологічну декларацію від 18 серпня 2014 року №52774 (т. 2 а.с. 13), заяву про відкриття акредитиву від 24 червня 2014 року №420 (т. 2 а.с. 5-6); експортні митні декларації (т. 2 а.с. 15-28), що не заперечується відповідачем.

Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на рівні 1,396 дол. США за 1 кг.

За результатами перевірки митних декларацій відповідач дійшов висновку про відмову у прийнятті митних декларацій, про що складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 серпня 2014 року №806010002/2014/00018 (т. 2 а.с. 46-47), від 28 серпня 2014 року №№806010002/2014/00019 (т. 2 а.с. 55-56), 806010002/2014/00020 (т. 2 а.с. 68-70), 806010002/2014/00021 (т. 2 а.с. 80-82), від 29 серпня 2014 року №№806010002/2014/00022 (т. 2 а.с. 92-93), 806010002/2014/00023 (т. 2 а.с. 103-104), 806010002/2014/00024 (т. 2 а.с. 114-115), 806010002/2014/00025 (т. 2 а.с. 125-126), 806010002/2014/00026 (т. 2 а.с. 136-138), від 01 вересня 2014 року №№806010002/2014/00027 (т. 2 а.с. 148-149), 806010002/2014/00028 (т. 2 а.с. 159), 806010002/2014/00029 (т. 2 а.с. а.с. 169), 806010002/2014/00030 (т. 2 а.с. 177-178).

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2014 року №806010002/2014/000006/1 (т.2 а.с. 41-42), від 28 серпня 2014 року №№806010002/2014/000007/1 (т. 2 а.с. 52-53), 806010002/2014/000008/1 (т. 2 а.с. 63-64), 806010002/2014/000009/1 (т. 2 а.с. 75-76), від 29 серпня 2014 року №№806010002/2014/000010/1 (т. 2 а.с. 87-88), 806010002/2014/000011/1 (т. 2 а.с. 98-99), 806010002/2014/000012/1 (т.2 а.с. 109-110), 806010002/2014/000013/1 (т.2 а.с. 120-121), 806010002/2014/000014/1 (т. 2 а.с. 131-132), від 01 вересня 2014 року №№806010002/2014/000015/1 (т. 2 а.с. 143-144), 806010002/2014/000016/1 (т. 2 а.с. 154-155), 806010002/2014/000017/1 (т. 2 а.с. 164-165), 806010002/2014/000018/1 (т. 2 а.с. 174-175). Вказаними рішеннями митну вартість товару (вироби литі без подальшої механічної обробки з чорних металів) визначено за ціною подібних товарів на рівні 1,72 доларів США за 1 кг.

Позивач, не погодившись із зазначеними рішеннями та картками відмови, звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, фактичною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала наявна у контролюючого органу інформація щодо митної вартості раніше імпортованих подібних товарів. Так, відповідач зазначив, що позивачем у липні 2014 року ввезено на митну територію України вироби литі без подальшої механічної обробки з чорних металів: високохромові кулі для млинів, що мелють (країна походження - Індія), митну вартість яких задекларовано та визнано Митницею на рівні 1,72 долари США за 1 кг (вантажна митна декларація від 16 липня 2014 року №1100500004/4/201504).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої виходив з того, що позивачем під митного оформлення було надано всі необхідні документи, які передбачені ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість придбаного товару, та як наслідок, обґрунтовано визначено його митну вартість за ціною договору (контракту).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості,правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Твердження митного органу щодо наявності розбіжностей у наданих до митних декларацій документах, є необґрунтованими, оскільки відсутність у інвойсах інформації про вид упаковки, її вагу, а також, умови оплати товарів жодним чином не впливають на визначення фактичної вартості таких товарів. Більш того, відомості про тару та упаковку містяться у пакувальних листах (т. 1 а.с. 205-233), а умови оплати вартості товарів сторонами погоджено у Контракті.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття оскаржуваних рішень, на наявність інформації щодо митної вартості раніше імпортованих подібних товарів, а саме, ввезення у липні 2014 року на митну територію України виробів литих без подальшої механічної обробки з чорних металів: високохромові кулі для млинів, що мелють (країна походження - Індія), митну вартість яких задекларовано та визнано на рівні 1,72 долари США за 1 кг (вантажна митна декларація від 16 липня 2014 року №1100500004/4/201504), колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно положень ст.ст. 53-55, 64 МК України, законодавець допускає використання органом доходів і зборів при визначенні митної вартості товарів наявної у такого органу інформації про раніше визнані (визначені) митні вартості лише в тому випадку, коли подані декларантом обов'язкові документи містять істотні розбіжності, що унеможливлюють визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (ціна договору).

У даному випадку, контролюючим органом не надано доказів існування таких розбіжностей.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

З огляду на вищенаведене, посилання контролюючого органу на раніше визнану вартість товару "вироби литі без подальшої механічної обробки з чорних металів: високохромові кулі для млинів, що мелють" на рівні 1,72 долари США за 1 кг є неправомірними.

Окрім того, відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження від 15 серпня 2014 року №П-129, проведеного Кременчуцьким відділенням торгово-промислової палати України, за яким загальну ринкову вартість 312 т зазначених вище товарів визначено на рівні 5 702 112 грн (т. 2 а.с. 29-31). А за висновком Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" від 22 серпня 2014 року №2992 вартість куль молольних на рівні 1396 доларів США за тонну відповідає поточній кон'єктурі ринку (т. 2 а.с. 32).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем під час судового розгляду наявності підстав, які б унеможливили застосування методу визначення митної вартості товарів, який був визначений декларантом, а саме зі ціною договору.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом (за ціною подібних товарів), та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині скасування оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації та рішень про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при митному оформленні та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року по справі №816/3713/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2014р. по справі №816/3713/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.