Постанова № 42421264, 12.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2015 року 810/6795/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство "Атомпромкомплекс" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство "Атомпромкомплекс" з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2014 № 0000691740, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 55646,00 грн., з яких: 44517,00 грн. - за основним платежем; 11129,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни за поставлений товар. Податковий орган стверджував, що господарські операції мали фіктивний характер: товар контрагентом фактично не поставлявся, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товар поставлено контрагентом у повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно і правильно. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Ухвалою від 05.12.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд призначено на 22.12.2014, відкладено на 12.01.2015 у зв'язку з неявкою до суду представника відповідача.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з'явився представник позивача. Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство "Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство "Атомпромкомплекс" є юридичною особою, що зареєстрована 09.02.1995 року Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: складське господарство, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

У квітні 2012 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промі-Лайт» та ПП «Відродження - 2010» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 (акт перевірки від 29.07.2014 № 402/10-04-22-20/14308150).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 44517,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з придбання товару, які здійснювались між ним та ТОВ "Промі-Лайт". На думку посадових осіб податкового органу, контрагент товар позивачу фактично не поставляв, адже він не має для цього відповідних адміністративно-господарських можливостей: відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси тощо. Посадові особи Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області особисто вказані факти не перевіряли, але відобразили в акті відомості, одержані від іншого податкового органу - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно з актом від 110.06.2014 № 1601/26-55-22-07/38920669 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промі-Лайт», в якому зазначено, що цей платник податків знаходиться у житловому будинку, але місцеві жителі повідомили, що такого підприємства не бачили.

За результатами перевірки до Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 № 0000691740, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 55646,00 грн., з яких: 44517,00 грн. - за основним платежем; 11129,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товару та оплати його вартості, у тому числі сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "Промі-Лайт".

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

У березні 2014 року між позивачем (покупець) і ТОВ «Торгінвест - Дніпро» було укладено договір поставки від 24.03.2014 № 2403, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (будівельні матеріали).

Умовами вказаного договору (п.5.2) було передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати, тому позивач у період з 03.04.2014 по 18.04.2014 перерахував на рахунок ТОВ «Торгінвест - Дніпро» в якості авансу кошти у загальный сумі 267100,00 грн., у тому числі ПДВ - 44517,00 грн. Таким чином, у ТОВ «Торгінвест - Дніпро» утворилася кредиторська заборгованість перед позивачем у вказаній сумі.

У подальшому ТОВ «Торгінвест - Дніпро» листом від 24.04.2014 № 24/04 повідомило позивача про те, що неспроможне виконати зобов'язання за договором поставки згідно із замовленою позивачем номенклатурою товарів і запропонувало перевести наявний борг у сумі 267100,00 грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю «Промі-Лайт».

У квітні 2014 року між ТОВ «Торгінвест - Дніпро (первісний боржник», ТОВ «Промі-Лайт» (новий боржник) та позивачем (кредитор) укладено договір від 28.04.2014 № 1 про переведення боргу, відповідно до якого було здійснено заміну боржника у зобов'язанні за Договором поставки від 24.03.2014 № 2403, сума заборгованості ТОВ «Промі-Лайт» перед позивачем визначена у сумі 267100,00 грн.

Крім того, у квітні 2014 року між позивачем (покупець) і ТОВ «Промі-Лайт» укладено договір поставі від 01.04.2014 № 0104, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (труби ПЕ 100 SDR 17 (200х11,9х1000) на загальну суму 267100,00 грн., у тому числі ПДВ - 44517,00 грн.

На виконання умов вказаного договору впродовж квітня 2014 року ТОВ «Промі-Лайт» здійснило поставку шести партій труб на загальну суму 267100,00 грн., у тому числі ПДВ - 44517,00 грн. Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, а також копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданих водієві позивача.

Транспортування товару здійснювалось транспортом позивача, на підтвердження факту перевезення товару позивач представив копії шести товарно-транспортних накладних.

На підтвердження факту реальності господарських операцій позивач також представив суду докази подальшого використання товару. Як пояснив представник позивача під час судового розгляду, труби ПЕ 100 SDR SDR 17 були придбані у ТОВ «Пмі-Лайт» для внутрішнього використання з метою ремонту побутової та виробничої каналізаційної мережі у складських приміщеннях, що належать позивачу. На підтвердження факту подальшого використання товару позивач представив суду копії складського акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - труб ПЕ 100 SDR SDR 17, акта про списання матеріалів та запчастин від 30.04.2014 у зв'язку з витрачанням на поточний ремонт, а також наказу по підприємству від 30.04.2014 № 4-ОЗ «Про введення в експлуатацію основних засобів».

Розрахунки між сторонами здійснювались шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що оформлено Актом звірки розрахунків та заліку зустрічних однорідних вимог від 30.04.2014, складеним між позивачем і ТОВ «Промі-Лайт».

На підтвердження права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з поставки товару позивач отримав від ТОВ «Промі-Лайт» шість податкових накладних на загальну суму 267100,00 грн., у тому числі ПДВ - 44517,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту та відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2014 року.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промі-Лайт" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промі-Лайт" є юридичною особою, що зареєстрована 01.10.2013, знаходиться у місті Новомосковськ Дніпропетровської області.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 по справі № 904/9382/14 ТОВ «Промі-Лайт» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Як вже зазначалось, в основу тверджень відповідача про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем і ТОВ «Промі-Лайт» покладено відомості, одержані відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва згідно з актом від 10.06.2014 № 1601/26-55-22-07/38920669 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промі-лайт».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, суд визнав протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промі-лайт», за результатами якої складено акт від 10.06.2014 № 1601/26-55-22-07/38920669 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промі-лайт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу податковим органом у зв'язку з формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер (товар фактично не поставлявся), формування податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про фіктивність господарських операцій, який покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення, що оспорюється в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом під час судового розгляду встановлено, що факти поставки товару на користь позивача та оплати його вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та іншими первинними фінансово-господарськими документами.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні акту перевірки позивача убачається, що перевірка була невиїзною, посадові особи податкового органу факти поставки товару в дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про фіктивність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та ТОВ «Промі-Лайт», є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 № 0000691740, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 55646,00 грн., з яких: 44517,00 грн. - за основним платежем; 11129,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом), підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.08.2014 № 0000691740, згідно з яким Публічному акціонерному товариству "Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство "Атомпромкомплекс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 55646,00 грн., з яких: 44517,00 грн. - за основним платежем; 11129,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство "Атомпромкомплекс" судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривень 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "17" січня 2015 р.