Рішення № 42420351, 20.01.2015, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/640/14-ц

№ пров. 2/697/3/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі

головуючої судді Хорошун О.В.,

за участю секретаря Десятник О.А.,

представників сторін Петрашевича С.В., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсною Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карток від 23.08.2012р., -

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 23.08.2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 106876,91 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18 % на рік на суму залишку за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві. При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором. Відповідно до п. 1.1.3.2.11 Умов і правил договору банк має право проводити договірне списання усіх відкритих у банку рахунках клієнта в погашення кредитної заборгованості. Відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотків, а також іншими витратами згідно умов договору. У зв'язку із зазначеними порушеннями відповідач станом на 11.02.2014 року має заборгованість в сумі 194326,23грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 106876,91грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 16354,88грн., залишок за несплаченим штрафом - 61364,62 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 194326,23 грн., а також судові витрати по справі.

Відповідач 15.05.2014р. звернувся в суд з зустрічним позовом, який ухвалою суду від 30.07.2014р. об'єднано з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічного позову позивач посилається на те, що ним та представником відповідача 24.09.2008 року був підписаний кредитний договір, згідно якого банк зобов'язувався надати йому кредит у розмірі 35000 грн. на споживчі цілі на строк до 24.09.2013 року. При умові сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 3% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та винагороди у розмірі 0,2% в місяць на плановий залишок по кредиту, тобто загальна дохідність банку становила 38,4% на рік. Позичальник був зобов'язаний надавати банку з 5 по 10 числа щомісячний платіж у сумі 1331,61 грн. 23 серпня 2012 р. між сторонами було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до умов якої ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 106 876,91 грн. у вигляді встановленої кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % в місяць ( 18% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом, строком 36 місяців, з 23 серпня 2012 р. 31 серпня 2015 р. Погашення заборгованості повинно було здійснюватися в наступному порядку починаючи з 01 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 3 877,49 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, а також інших витрат відповідно до Умов та Правил. Дата останнього погашення заборгованості по кредиту повинна бути не пізніше 31 серпня 2015 р. Заборгованість за кредитом, що починається з 32-ого дня порушення вважається простроченою, позичальник сплачує банку штраф в сумі 61 364,62 грн. відповідно до договору від 24.09.2008 року, що становить , 57,4% штрафних санкцій від суми виданого кредиту. При підписанні 23.08.2012 року Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт представник банку Манжула Т.І. повідомила ОСОБА_3, що вона має заборгованість по сплаті кредиту за договором від 24.09.2008 року в сумі 177 096 грн., і якщо вона підпише генеральну угоду, то банк зменшить їй назавжди розмір заборгованості в сумі 61364 грн. ОСОБА_3 не читаючи даної угоди, 23.08.2012 року підписала її, натомість представник банку Манжула Т.І. надала їй платіжну картку і пояснила, що вона має при першій же нагоді, при наявності у неї коштів вносити їх на дану платіжну картку, що вона і робила, внісши на дану картку з 23.08.2012 року по .03.2014 року 13155,31 грн. Вважає за необхідне зазначити, що після підписання 23.08.2012 року Генеральної угоди вона жодних коштів від банку не отримувала і не підписувала жодних документів, які свідчать про рух коштів з виданої їй в цей день платіжної картки. Просить визнати Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карток недійсною. Стягнути з відповідача на її користь витрати, пов'язані з розглядом судової справи.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» повністю підтримав позовні вимоги по первісному позову. Пояснив, що ОСОБА_3 був отриманий кредит у сумі 35000 грн. 24.09.2008 року, про що свідчать матеріали кредитної справи. 23.08.2012 року з нею було укладено і підписано Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карток. Вказана угода була надана для створення сприятливих умов для виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором №СS0WIK@8476542 від 24.09.2008 року. Вона погодилася із всіма запропонованими умовами. За вказаним договором ОСОБА_3 не було здійснено жодної проплати. Внаслідок цього, Банком поданий позов на суму боргу 194326,23 грн., який просить задовольнити у повному обсязі, а також стягнути судові витрати у справі.

Зустрічні позовні вимоги представник ПАТ КБ «Приватбанк» не визнав повністю в його задоволенні відмовити.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 позовні вимоги по первісному позову не визнав повністю, по зустрічному підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. (а.с.54)

Вислухавши представників сторін, свідків ОСОБА_3, Манжули Т.І., дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити із наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 23.08.2012 року ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 106876,91 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з метою створення сприятливих умов для виконання кредитного договору №СS0WIK@8476542 від 24.09.2008 року, чим визнав наявність у нього заборгованості за попереднім кредитом.(а.с.8-9).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими банком Умовами та правилами, тарифами складає між ним і банком кредитний договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. (а.с.9)

Згідно із вимогами ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

ОСОБА_3 свої зобов'язання перед банком не виконала, порушивши вимоги закону і умови Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 23.08.2012 року, а також Умови та Правила надання банківських послуг, що призвело до утворення заборгованості позичальника перед банком, яка станом на 11.02.2014 року становить 194326,23 грн. заборгованості за кредитним договором, а саме: 106876,91 грн. - заборгованості за кредитом, 16354,88 грн. - заборгованості по процентах, 61364,62 грн. - штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди. (а.с.4), штрафу в сумі 500грн., і 9229,82 грн.

Про згоду ОСОБА_3 на укладення договору саме в такій формі та ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг свідчить її підпис на договорі. Цим вона підтвердила факт про надану їй повну інформацію про умови кредитування в ПриватБанку, а також її місцезнаходження та інше.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно із вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтями 610, 611 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору .

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, зазначений договір чи окремі його положення сторонами не оскаржувалися та недійсними в судовому порядку не визнавалися, вони є діючими для сторін, а виконання договору є обов'язковим.

Сторонами були визначені та погоджені між собою усі істотні умови надання кредиту, відповідно до яких була розрахована відповідна заборгованість, а також порядок та кінцевий строк повернення кредиту 31.08.2015року, з якими погодилася ОСОБА_3

Таким чином, суд вважає вимоги банку за первісним позовом обґрунтованими, а вказана заборгованість підлягає стягненню, оскільки позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором та надано відповідний розрахунок суми заборгованості, який відповідачем не спростований.

На підставі ч. 1 ст. 634 ЦК України, підписавши Генеральну угоду, позичальник ОСОБА_3 приєдналася до запропонованих банком Умов, що підтверджується її особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою Генеральної угоди, між кредитором і позичальником було укладено договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання позичальника до запропонованої Генеральної угоди (умов кредитування).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, даною статтею визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд вважає, що доводи позивача за зустрічним позовом про те, що вона підписала 23.08.2012р. угоду не читаючи її змісту, а також те, що вона не отримала жодних коштів від банку на виконання зобов'язання за цією угодою, зокрема, кредиту на споживчі цілі в сумі 106876,91грн. є несправедливими та такими, що не відповідають дійсності, є надуманими і такими, що не знайшли свого підтвердження у суді.

Як вже зазначалося судом, ОСОБА_3 отримано кредит на споживчі цілі в сумі 35000грн. згідно умов кредитного договору №СS0WIK@8476542 від 24.09.2008 року.

Судом встановлено, що умови цього кредитного договору ОСОБА_3 були порушені неналежним виконанням, а саме погашенням взятих на себе зобов'язань, про що свідчить заочне рішення від 04.04.2012р. Індустріального суду Дніпропетровської області, яке не оскаржене відповідачем та набрало законної сили (а.с.134-135). На час винесення рішення суду заборгованість ОСОБА_3 перед банком станом на 29.02.2012р. становила 128380,50 грн.

Підписавши Генеральну угоду 23 серпня 2012 року вона визнала повністю існуючу заборгованість за кредитним договором №СS0WIK@8476542 від 24.09.2008 року.

За таких обставин, зустрічний позов задоволенню не підлягає, підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

За змістом ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин, керуючись ст.ст.3,6,57,60,61,88,212,215,223 ЦПК України, ст.ст.6,203,204,215,526,530,599,629,634,1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 194326 (сто дев'яносто чотири тисячі триста двадцять шість) грн. 23 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 23.08.2012р., а саме:

106876,91 грн. - заборгованості за кредитом,

16354,88 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом,

61364,62 грн. - штрафу згідно п.2.2 Генеральної угоди;

500грн. - штрафи (фіксована частина);

- 9229,82 грн. (процентна складова)

та судові витрати у справі 1943 (одна тисяча дев'ятсот сорок три) грн. 26 коп., а всього 196269 (сто дев'яносто шість тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 49 коп.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карток від 23.08.2012р. - відмовити, у зв'язку із його безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О . В . Хорошун