Ухвала суду № 42418616, 21.01.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 22-ц/778/418/15 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (далі ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу») про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 грудня 2013 року визнано незаконним наказ про її звільнення № 28/13 від 14 березня 2013 року та поновлено на посаді директора Запорізької філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». Стягнуто з ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 35700 грн. та відшкодовано моральну шкоду у сумі 1147 грн.

Незважаючи на те, що в частині поновлення на роботі допущено негайне виконання рішення суду, рішення суду не виконано.

21 січня 2014 року та 22 січня 2014 року позивачем отримані виконавчі листи, які 01 серпня 2014 року пред'явлені до виконання у ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Києва.

На час звернення із даним позовом, відповідач не повернув трудову книжку та не виконав судове рішення від 19 листопада 2013 року.

За період з листопада 2013 року по липень 2014 року виникла заборгованість по заробітній платі, виходячи із її середнього заробітку 5100 грн. на місяць на загальну суму 45900 грн.

В ході розгляду справи позивач збільшила розмір позовних вимог і з урахуванням того, що 11 вересня 2014 року виконано рішення суду та її поновлено на роботі, просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2013 року по вересень 2014 року у розмірі 56100 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Центр експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 51000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2750 грн., а всього стягнути 53750 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ОСОБА_3 заробітної плати за один місяць у розмірі 5100 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь держави судовий збір у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд виходив з того, що рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2013 року про поновлення на роботі ОСОБА_3 не виконано, наказ підприємством про поновлення ОСОБА_3 виданий 11 вересня 2014 року, тому, в силу ст. 236 КЗпП України стягненню підлягає середній заробіток за період з листопада 2013 року по вересень 2014 року.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, закон, який їх регулює та правильно вирішив спір.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому вказана норма не містить жодних виключень та не передбачає звільнення власника чи уповноваженого ним органа від оплати середнього заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі за відсутності вини власника у такій затримці. Необхідне встановлення самого факту невидачі наказу про поновлення на роботі за наявності рішення суду та вимоги державного виконавця.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон), а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

За правилами ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Розглядаючи спір, суд на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином досліджені та оцінені у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що згідно ст. 236 КЗпП України на користь позивача повинно бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Такий висновок суду є обґрунтованим та узгоджується з матеріалами справи, оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2013 року негайно виконано не було, а наказ про поновлення на роботі ОСОБА_3 виданий відповідачем 11 вересня 2014 року.

Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: