Рішення № 42418442, 12.12.2014, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 Справа № 335/5160/14-ц 2/335/1448/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Зубович А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним таким, що приховував договір комісії та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики удаваним таким, що приховував договір комісії та визнання права власності.

11.06.2014 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано уточнену позовну заяву до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики удаваним таким, що приховував договір комісії та визнання права власності

В уточненій позовній заяві вказує наступне.

У грудні 2008 року позивач вирішив придбати спорткомплекс за адресою АДРЕСА_1, що належав на праві власності ОСОБА_5, однак вони не змогли дійти згоди щодо суттєвих умов договору купівлі-продажу. В зв'язку із зайнятістю і особистим знайомством з матір'ю власника нерухомості ОСОБА_2, яка пообіцяла дійти згоди про укладання договору на умовах покупця, з нею досягнуто усної домовленості на ведення переговорів щодо суттєвих умов договору купівлі-продажу та подальшому придбанню зазначеної нерухомості за договором комісії в інтересах позивача.

10 грудня 2008 року ОСОБА_1 надав відповідачці ОСОБА_2, грошові кошти та отримав від останньої розписку, про отримання позики у розмірі 120 000 доларів США, що на день надання розписки за офіційним курсом НБУ становило 891 600,00 грн., а та в свою чергу зобов'язалася повернути отримані грошові кошти за першою вимогою. В зазначеній розписці зазначено основну умову домовленості, що грошові кошти ОСОБА_2 отримані на придбання спорткомплексу за адресою АДРЕСА_1, вартість придбання з оформленням права власності та укладанням договору не більше ніж 891 600 гривень. Грошові кошти було передано ОСОБА_2 з метою погодження умов укладання майбутнього договору купівлі-продажу та понесення попередніх витрат на його укладання, а потім уповноваження ОСОБА_2 на укладання договору купівлі-продажу від імені позивача шляхом видачі їй відповідної довіреності.

ОСОБА_2 не дочекавшись отримання довіреності уклала договір від власного ім'я з метою отримання права власності, при цьому, так як вартість придбавання нерухомого майна була меншою ніж отримано від позивача залишок був безпідставно присвоєним.

Вказаний договір позики був удаваним та приховував дійсні наміри сторін на укладання договору комісії, оскільки сторони домовилися, що позивач доручає ОСОБА_2 від її імені, але за його рахунок та в його інтересах, придбати спорткомплекс за адресою АДРЕСА_1. Дійсну правову природу правочину було приховано так як позивач не мав можливості придбати особисто вказану нерухомість і побоюючись, що відповідачка ОСОБА_2 обмане його, факт передачі грошових коштів оформив розпискою з правом повернення грошових коштів за першою вимогою.

В подальшому ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 3055 від 16.12.08р., за грошові кошти отримані від позивача придбала зазначений об'єкт нерухомості. ОСОБА_7 не одноразово усно звертався до відповідачки з метою переоформлення на нього об'єкту нерухомості, однак ця подія постійно відкладалася останньою, в зв'язку з цим він і вимушений звернутися до суду з позовною заявою.

Підтвердженням удаваності правочину додатково слугує сама по собі не логічна угода купівлі-продажу нерухомості між ОСОБА_5 та його рідною матір'ю ОСОБА_2, що свідчить про дійсні наміри відповідачки про подальше переоформлення придбаного майна на ім'я позивача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 235,1011, 1012,1018 ЦК України, представник позивача просить: визнати договір позики від 10 грудня 2008 року укладений між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником - удаваним, таким що приховував договір комісії; визнати дійсним договір комісії від 10 грудня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 як комітентом та ОСОБА_2 як комісіонером на придбання недобудованої будівлі спорткомплексу літ. В-4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В-4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, придбаним на підставі договору комісії; стягнути з відповідачів грошові кошти які складають різницю між вартістю придбання об'єкта нерухомості та отриманою сумою грошових коштів від позивача, а саме 463 900 грн.; судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_8, позов підтримав, наполягаючи на обставинах та підставах викладених у позовній заяві. Просить позовні вимоги задовольнити. Додатково пояснив, що оспорюваний договір в його первинному вигляді є договором позики і він направлений на придбавання майна яке в подальшому стало спільною сумісною власністю подружжя і тому укладений в інтересах сім'ї, отже укладення договору дружиною вважається укладання договору і від імені чоловіка, у відповідності до вимог СК України. договір комісії також укладений в інтересах сім'ї і укладення договору дружиною вважається укладання договору і від імені чоловіка. Право спільної сумісної власності на об'єкт підтверджується і рішенням суду від 22 квітня 2014 року про поділ майна подружжя, яким за відповідачами визнано право власності по 1/2 спірного майна за кожним.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з'явилася, причину не явки суду не повідомила. Про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку. Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності. Заперечень по суті заявлених позовних вимог не надано.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також неодноразово не з'явився, причину не явки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Заперечень проти позову не надав.

У відповідності до ст.169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 грудня 2008 року ОСОБА_1 надав відповідачці ОСОБА_2, грошові кошти та отримав від останньої розписку, про отримання позики у розмірі 120 000 доларів США, що на день надання розписки за офіційним курсом НБУ становило 891 600,00 грн., а та в свою чергу зобов'язалася повернути отримані грошові кошти за першою вимогою. В зазначеній розписці зазначено основну умову домовленості, що грошові кошти ОСОБА_2 отримані на придбання спорткомплексу за адресою АДРЕСА_1, вартість придбання з оформленням права власності та укладанням договору не більше ніж 891 600 гривень. Грошові кошти було передано ОСОБА_2 з метою погодження умов укладання майбутнього договору купівлі-продажу та понесення попередніх витрат на його укладання, а потім уповноваження ОСОБА_2 на укладання договору купівлі-продажу від імені позивача шляхом видачі їй відповідної довіреності.

ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 3055 від 16.12.08 року, придбала у ОСОБА_5 за 427 700 грн.. недобудовану будівлю спорткомплексу, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Такий правочин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений, що підтверджено розпискою про отримання грошових коштів.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже якщо договір в його первинному вигляді є договором позики, то він направлений на придбавання майна яке стане спільною сумісною власністю подружжя і тому укладений в інтересах сім'ї, отже укладення договору дружиною вважається укладання договору і від імені чоловіка, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 65 СК України.

Якщо договір є договором комісії, то виходячи зі змісту ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Отже договір комісії також укладений в інтересах сім'ї і укладення договору дружиною вважається укладання договору і від імені чоловіка, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 65 СК України.

Право спільної сумісної власності на спірний об'єкт нерухомості підтверджується і рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/7530/13-ц від 22 квітня 2014 року про поділ майна подружжя, яким за відповідачами визнано право власності по 1/2 спірного майна за кожним та в подальшому проведено реєстрацію права власності в Реєстраційній службі Запорізької області міністерства юстиції України. Реєстрація підтверджується отриманим на запит суду витягом про право власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В-4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, наданого реєстраційною службою Запорізької області Міністерства юстиції України.

Щодо правової природи договору укладеного між сторонами, суд дійшов висновку, що укладений договір є договором комісії з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідач ОСОБА_2 уклавши в подальшому після отримання грошей договір купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, за № 3055 від 16.12.08 року про придбавання спорткомплексу за адресою АДРЕСА_1 на своє ім'я діяла в межах договору комісії, а зазначення в розписці суми граничної вартості придбавання та назви об'єкту придбавання є істотними умовами договору комісії згідно ч. 3 ст. 1012 ЦК України..

Сама природа договору купівлі-продажу укладеного відповідачкою на придбавання нежилого нерухомого майна, виходячи зі змісту позову стверджував спочатку позивач але так і не спростували відповідачі та навіть не заявили незгоди з цим твердженням свідчить про дійсність вказаного твердження, дає підстави вважати що відповідач ОСОБА_2 придбавала майно не для себе.

Зміст ст. 1018 ЦКУ майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента, а так як комітентом згідно розписки є позивач то саме його власністю.

Виходячи з пояснень позивача в особі його представників які протягом судового розгляду так і не були спростовані відповідачами та які підтверджені письмовими доказами долученими до матеріалів справи, сторони вже розглядали справу в Вільнянському районному суді Запорізької області по справі № 2/5620/10 р, та сторони досягли згоди про перехід права власності на позивача замість погашення боргу, мирова угода була погоджена чоловіком відповідачки, що також підтверджує його обізнаність щодо умов угоди та раніше існуючої домовленості між дружиною та позивачем. Мирова угода до затвердження її судом не була відкликана, ухвала суду від 28.10.2010 року про затвердження угоди не була оскаржена сторонами мирової угоди. Вказані обставини свідчать про вільне волевиявлення сторонами своєї позиції щодо дійсного переходу права власності до позивача, що опосередковано підтверджує його позицію викладену в позові. На підставі ухвали про затвердження мирової угоди право власності було зареєстроване за позивачем, що підтверджується відповідним витягом від 26.09.2013 року № 10048106, і відсутність факту оскарження такої реєстрації права власності є також доказом позиції позивача.

Станом на сьогодні справа № 2/5620/10 р знаходиться на розгляду Вільнянського районного суду Запорізької області, що підтверджується відповідною ухвалою про зупинення провадження від 12 вересня 2014 року і в цій частині посилання відповідачів на прийняте рішення у справі за тих самих сторін та тих самих обставин, а також про сплив строку давності на звернення до суду є безпідставні.

Щодо заявлених вимог про стягнення різниці між вартістю придбання об'єкта нерухомості та отриманою сумою грошових коштів від Позивача, а саме 463 900 грн. суд вважає за необхідне задовольнити вказані вимоги з огляду на зміст ст. 1014 ЦКУ де зазначено, що Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Так як вартість придбавання за договором купівлі-продажу складає 427700 грн., а сума отримана від позивача 891 600,00 грн., то різниця у вказаних сумах і підлягає стягненню.

Слід також звернути увагу, що право на винагороду навіть без її зазначення в договорі випливає із закону. Відповідно до ст. 1013 ЦК України вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги але так як з цього приводу вимог не заявлено, та зустрічний позов не поданий взагалі, то суд виносить рішення без урахування вказаних обставин.

Відповідно до ст.10 ч.2 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 11 ч.1 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших особі, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ч.ч.1, 3, 4 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що доводи позивача, викладені у позовній заяві жодним чином не спростовані відповідачами, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, з солідарно з відповідачів, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3 654 грн..

Керуючись ст.ст. 235,1011,1012,1018 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 84, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати договір позики від 10 грудня 2008 року укладений між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником - удаваним, таким що приховував договір комісії.

Визнати дійсним договір комісії від 10 грудня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 як комітентом та ОСОБА_2 як комісіонером на придбання недобудованої будівлі спорткомплексу літ. В-4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ. В-4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти які складають різницю між вартістю придбання об'єкта нерухомості та отриманою сумою грошових коштів від ОСОБА_1 в розмірі 463 900 (чотириста шістдесят три тисячі дев'ятисот) гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.В. Воробйов