Ухвала суду № 42415408, 22.01.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1257/15

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Драгомерецького М.М.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

15 липня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - Банк) звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 05 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №5-144/ПК-09/06, за яким позичальник отримав кредит в іноземній валюті у розмірі 31350 дол. США для придбання нерухомого майна зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% річних на строк до 04 вересня 2026 року з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. Одночасно між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. 30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", АТ "Дельта Банк" та НБУ було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь АТ "Дельта Банк", за яким ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором №5-144/ПК-09/06 від 05 вересня 2006 року. У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором, вимоги Банку про дострокове погашення кредиту від 10 квітня 2014 року відповідачі залишили без задоволення. Станом на 05 червня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 308575,25 грн., з яких: тіло кредиту - 266830,77 грн., відсотки - 3795095 грн., комісія - 3793,53 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 526, 527, 530, 553, 554, 610, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 солідарно на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 308575,25 грн., з яких: тіло кредиту - 266830,77 грн., відсотки - 3795095 грн., комісія - 3793,53 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3085,75 грн. пропорційно (а.с. 2-4).

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 проти позову заперечували, неодноразово просили суд відкласти розгляд справи для реструктуризації боргу.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Суд стягнув з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 солідарно на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 308575,25 грн., з яких: тіло кредиту - 266830,77 грн., відсотки - 3795095 грн., комісія - 3793,53 грн. та судові витрати в сумі 3085,75 грн. в частках по 1542,87 грн. з кожного (а.с. 60-62).

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителя, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права, оскільки не врахував, що основне зобов'язання було змінено без її згоди, внаслідок чого збільшилась відповідальність поручителя.

Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належними чином.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції перевіряється в апеляційному порядку в частині вимог до поручителя.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як зазначено у частинах 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2006 року між ТОВ "Український промисловий банк" та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №5-144/ПК-09/06, за яким позичальник отримав кредит в іноземній валюті у розмірі 31350 дол. США для придбання нерухомого майна зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% річних на строк до 04 вересня 2026 року з погашенням кредиту та відсотків щомісячно згідно Графіку (а.с. 5-9).

Одночасно між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 12).

30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", АТ "Дельта Банк" та НБУ укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь АТ "Дельта Банк", за яким ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором №5-144/ПК-09/06 від 05 вересня 2006 року (а.с. 23-28)

У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором, вимоги Банку про дострокове погашення кредиту від 10 квітня 2014 року відповідачі залишили без задоволення (а.с. 19-22).

Станом на 05 червня 2014 року заборгованість за кредитним договором становить 308575,25 грн., з яких: тіло кредиту - 266830,77 грн., відсотки - 3795095 грн., комісія - 3793,53 грн. (а.с. 18).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позичальник, відповідач ОСОБА_4, та поручитель, відповідачка ОСОБА_3, не виконали взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та договором поруки. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором становить 308575,25 грн., з яких: тіло кредиту - 266830,77 грн., відсотки - 3795095 грн., комісія - 3793,53 грн.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Твердження відповідачки ОСОБА_3, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки судом не враховано, що договір поруки є припиненим, так як основне зобов'язання було змінено без її згоди, внаслідок чого збільшилась відповідальність поручителя, не приймаються до уваги за таких підстав.

Порука є видом забезпечення виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України), за своєю правовою природою договір поруки має додатковий (акцесорний) характер відносно основного зобов'язання, істотними умовами його укладання є визначення характеру та обсягу відповідальності поручителя й підстави припинення цього зобов'язання, які передбачені статтею 559 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У пункті 22 постанови № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, договір поруки припиняється при наявності двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Згідно із п.2.4. кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частками розмірі не менш як 131 дол. США по 10 число кожного місяця включно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту. Дозволяється дострокове повне або часткове повернення кредиту. У випадку внесення позичальником на повернення заборгованості за кредитом в сумі, що перевищує розмір щомісячного платежу по кредиту, надлишкова сума зараховується в рахунок повернення кредиту (а.с. 5).

18 липня 2009 року між ТОВ "Український промисловий банк" та відповідачем ОСОБА_4 був укладений додатковий договір №1 до кредитного договору від 05 вересня 2006 року, де у п. 1 було передбачено зміна п. 2.4. кредитного договору в наступній редакції: "2.4. Повернення кредиту здійснюється щомісячно частками розмірі не менш як 135,70 дол. США по 10 число кожного місяця включно, починаючи з лютого 2010 року. Дозволяється дострокове повне або часткове повернення кредиту. У випадку внесення позичальником коштів на повернення заборгованості за кредитом у сумі, що перевищує розмір місячного платежу по кредиту, надлишкова сума коштів, після виконання п. 2.9. та п. 4.2.2 цього договору, зараховується в рахунок повернення кредиту. Розмір останнього платежу по остаточному погашенню дорівнює залишку заборгованості по кредиту на дату остаточного погашення та може відрізнятись від розміру щомісячного платежу по кредиту, зазначеного у п. 4.2. У випадку внесення платежу по кредиту та/або процентах, комісіях в післяопераційний час днем погашення заборгованості вважається наступний за днем внесення платежу робочий день".

У п. 2 додаткової угоди зазначено, що сторони домовились викласти Графік платежів за договором в наступній редакції - додаток № 1 (а.с. 10,11).

Дійсно у кредитному договорі змінені умови договору щодо розміру повернення кредиту частками по 10 число кожного місяця включно з 131 дол. США до 135,70 дол. США, але зазначені зміни основного договору не впливають на збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідачі повинні були довести в судовому засіданні обставини, на які посилалися як на заперечення проти позову, але в судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційної інстанції відповідачем не надані належні та допустимі докази у підтвердженні доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясував всебічно та повно обставини, що мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та з достовірністю встановив, що законних підстав для відмови у позові до поручителя немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову до поручителя немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік