Рішення № 42414296, 20.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження: № 22-ц-/790/131/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 643/62/14-ц Марченко О.М.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

За участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі: ПАТ АБ «Укргазбанк») звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, у якому вказував на те, що 26 грудня 2007 року між банківською установою (на той час ВАТ АБ «Укргазбанк») та позичальником ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № 20, згідно якого останньому на умовах строковості, платності, забезпеченості та цільового використання було надано кредит у розмірі 2 644 000,00 доларів США з кінцевим строком його погашення 25 грудня 2012 року та сплатою щомісячних відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 12,5% річних.

За умовами вказаного Кредитного договору позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами у розмірах та строки, визначених сторонами при укладенні договору.

При цьому, з метою забезпечення повного та своєчасного виконання позичальником ОСОБА_3 своїх кредитних зобов'язань, 09 червня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений Договір іпотеки № 16/08-Б за яким останні передали в іпотеку банківській установі належний їм на праві спільної сумісної власності житловий будинок літ. «В-5» загальною площею 6 422,90 кв.м., житловою площею 2 856,00 кв.м. (в якому розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_1

З дозволу банку квартири №№ 17, 29, 32, 36, 40, 50, 55-56, 58-59, 65-66, 68, 71, 84, 88-90, 92-93, 95, 104-106, 108, 114 зазначеного житлового будинку було виведено з іпотеки та відчужено власником.

Відомості про іпотеку було внесено до Державного реєстру іпотек, реєстраційний № 7356523, що підтверджується Витягом з Державного реєстру іпотек № 19045058 від 09.06.2008 року.

Крім того, на відчуження предмету іпотеки було накладено заборону, реєстраційний № 7356237, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №19044890 від 09.06.2008 року.

Банківська установа свої договірні зобов'язання за Кредитним договором № 20 від 26 грудня 2007 року виконала в повному обсязі, надавши позичальнику ОСОБА_3 кредит у вищезазначеному розмірі.

Однак, позичальник ОСОБА_3 узяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2010 року та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07.07.2010 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 1 664 543,02 грн. та 2 630 252,33 доларів США, а також судові витрати, понесені по справі.

Постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 11 листопада 2011 року та від 22 лютого 2012 року були відкриті виконавчі провадження ВП № 29965421, ВП № 31363558 про примусове стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вищезазначеної кредитної заборгованості.

Проте, рішення суду боржниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно не виконується, а здійснені державним виконавцем виконавчі дії з примусового його виконання позитивних наслідків не дали.

На теперішній час основна заборгованість за Кредитним договором № 20 від 26 грудня 2007 року складає 3 664 801,99 дол. США та 23 800 945,13 грн. нарахованої банком пені.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 року, яке набрало законної сили, Договір іпотеки № 16/08-Б, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 09 червня 2008 року був визнаний недійсним, запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек та знято заборону на відчуження житлового будинку літ. В-5, розташованого по АДРЕСА_1, який був предметом іпотеки.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року зазначене вище рішення Московського районного суду м. Харкова було скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору іпотеки № 16/08-Б від 09.06.2008 року відмовлено.

Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмету іпотеки поновлено, реєстраційний номер 12489264, що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек № 36009183 від 14.05.2012 року.

Відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна також поновлено, реєстраційний номер 12488862, що підтверджується витягом з реєстру від 14.05.2012 року № 36008860.

Однак, як стало відомо, боржниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була відчужена квартира АДРЕСА_1, власником якої за договором купівлі-продажу від 22.09.2009 року стала ОСОБА_6, а потім на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2010 року відповідач ОСОБА_2.

02 квітня 2012 року ПАТ АБ «Укргазбанк» на адресу ОСОБА_2, як іпотекодавця була направлена письмова вимога - претензія щодо погашення кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_3 за Кредитним договором № 20 від 26 грудня 2007 року в розмірі, пропорційному ринковій вартості придбаної ним квартири та попередження про можливість звернення стягнення на належну йому квартиру, яка є предметом іпотеки, в рахунок погашення існуючої кредитної заборгованості, однак ця вимога банківської установи була залишена відповідачем ОСОБА_2 без уваги.

Посилаючись на вказані обставини, позивач - ПАТ АБ «Укргазбанк» просив суд на підставі норм чинного цивільного законодавства та Закону України «Про іпотеку» в рахунок погашення кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_3 по Кредитному договору № 20 від 26 грудня 2007 року, загальний розмір якої становить 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 гривень пені, яка складається з пені за прострочку погашення процентів у сумі 6 844 072,35 грн., непогашеного кредиту в сумі 2 382 796,72 дол. США та простроченої заборгованості по процентах в сумі 1 282 005,27 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - квартиру № 49, що розташована у літ. «В-5», житлового будинку АДРЕСА_1 яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 29.12.2010 року за реєстровим № 2355, з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, а також стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем по справі.

У судовому засіданні представник позивача - ПАТ АБ «Укргазбанк» підтримав заявлені вимоги в повному обсязі й наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення заявленого банківською установою позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість

При цьому він вказував на те, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу цієї квартири, приватним нотаріусом, який оформлював угоду, було отримано всі довідки щодо відсутності будь-яких обтяжень чи заборон відчуження нерухомого майна, а крім того предметом договору іпотеки є житловий будинок у цілому, а не окрема квартира, яка належить відповідачу.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням районного суду в частині, що стосується застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», позивач - ПАТ АБ «Укргазбанк» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення в зазначеній частині та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що відповідач ОСОБА_2, придбавши квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, набув статусу іпотекодавця та, відповідно, несе всі обов'язки за договором іпотеки № 16/08-Б від 09.06.2008 року.

Однак, суд першої інстанції, застосувавши при вирішенні справи Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не дослідив всіх обставин та умов, необхідних для його застосування. Так, суд першої інстанції не врахував того, що наданий позичальнику ОСОБА_3 кредит у розмірі 2 644 000,00 дол. США на придбання багатоквартирного житлового будинку по своїй суті не є споживчим кредитом.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що відповідач ОСОБА_2 не надав до суду жодних доказів на підтвердження того, що придбана ним квартира є його єдиним житлом і в його власності не перебуває жодного іншого нерухомого житлового майна.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України судова колегія вважає, що апеляційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що придбавши спірну квартиру АДРЕСА_1, яка є складовою частиною житлового будинку, тобто предмету іпотеки, відповідач ОСОБА_2 відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» набув статусу іпотекодавця та має всі права та несе всі обов'язки за Договором іпотеки № 16/08-Б, укладеним 09 червня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на вказану квартиру.

При цьому, відмовляючи у задоволенні заявлених ПАТ АБ «Укргазбанк» вимог, районний суд виходив із того, що придбана відповідачем ОСОБА_2 квартира є його постійним місцем проживання, будь-якого іншого нерухомого майна (житла) у власності він не має, а тому на нього розповсюджуються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Однак, із такими висновками районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки ці висновки суперечать матеріалам цивільної справи та не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як встановлено по справі, 26 грудня 2007 року між банківською установою - ВАТ АБ «Укргазбанк» та позичальником ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № 20, відповідно до умов якого останній отримав від банку кредит у розмірі 2 644 000,00 доларів США зі строком його повернення до 25 грудня 2012 року та сплатою щомісячних відсотків за користування кредитними коштами у порядку та в розмірах, установлених у кредитному договорі, і зі строком дії такого договору по 26 грудня 2013 року (т. 1 а.с. 11-15).

Пунктом 3.2.8 указаного кредитного договору передбачено, що в разі невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, відшкодування заборгованості здійснюється банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором іпотеки.

З метою забезпечення повного й своєчасного виконання позичальником ОСОБА_3 боргових зобов'язань перед банком 09 червня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», з однієї сторони, і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з іншої сторони, було укладено Договір іпотеки № 16/08-Б (т.1 а.с. 20-26).

Відповідно до пункту 2.1.1 цього договору предметом іпотеки є належний останнім на праві спільної сумісної власності багатоквартирний житловий будинок літ. «В-5», що знаходиться у АДРЕСА_1, загальною площею 6 422,90 кв.м., житловою площею 2 856,00 кв.м., усього на 123 квартири.

Відомості про іпотеку приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 були внесені до реєстру іпотек, на відчуження нерухомого майна накладено заборону (т. 1 а.с. 31, 32)

Пунктами 3.1.5, 3.1.6 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі одноразового чи неодноразового прострочення Позичальником сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору, за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

Позичальник ОСОБА_3 належним чином грошові зобов'язання перед банком не виконав, у зв'язку із чим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку 1 664 543,02 грн. та 2 630 252,33 доларів США в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 20 від 26 грудня 2007 року, рішення суду боржниками не виконано (т. 1 а.с. 34-36).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року Договір іпотеки № 16/08-Б від 09 червня 2008 року визнано недійсним, виключено запис про іпотеку (реєстраційний номер 7356523) з Державного реєстру іпотек (т. 1 а.с. 37-39).

У період чинності зазначеного судового рішення спірну однокімнатну квартиру № 49 у житловому будинку літ. «В-5» по АДРЕСА_1 було двічі відчужено: уперше - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 22 вересня 2009 року покупцю ОСОБА_6 та вдруге - на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2010 року, укладеного між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним номером 2355, номер правочину в Державному реєстрі 4292212 (т. 2 а.с. 17, 41).

24 січня 2011 року Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на придбану ним квартиру № 49 у житловому будинку літ. «В-5» по АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року вищезазначене судове рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору іпотеки № 16/08-Б від 09 червня 2008 року, реєстрацію обтяжень на спірну квартиру поновлено (т.1 а.с. 29, 30, 40-44).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до пунктів 6, 25, 26 якого внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, установивши, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року Договір іпотеки № 16/08-Б від 09 червня 2008 року, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк», з однієї сторони, і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з іншої сторони, було визнано недійсним і на підставі цього судового рішення запис про обтяження нерухомого майна (житлового будинку літ. «В-5» (в якому розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_1) іпотекою виключено з Державного реєстру іпотек, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення у справі, дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону України «Про іпотеку», а відтак і Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки під час переходу права власності на спірну квартиру № 49 у зазначеному житловому будинку до відповідача ОСОБА_2 спірна квартира предметом іпотеки не була.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2014 року, ухвалене по справі, не може бути визнане законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених ПАТ АБ «Укргазбанк» вимог за їх безпідставністю.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 1, 4, 23 Закону України «Про іпотеку», Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410, ст. ст. 1, 3, 4, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2014 року - скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити за його безпідставністю.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: