Рішення № 42413679, 23.01.2015, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2048/14-ц

Номер провадження 2/623/28/2015

РІШЕННЯ

іменем України

17 січня 2015 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Бутенка В.М.

при секретарі судового засідання - Костенко В.В.

судового розпорядника - Максименка Р.С.

за участю: позивача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюм справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, «Класне радіо» м. Ізюм, товариство з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС», Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації, -

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 13 червня 2014 року він звернувся до міністра МВС України Арсена Авакова з листом, в якому виступив з ініціативою створення Добровольчого батальйону територіальної оборони «Ізюм», за мету якому ставив допомогу силам АТО та органам МВС дислокованим на території міста Ізюм та району. Про його ініціативу було повідомлено в деяких ЗМІ.

Ввечері ІНФОРМАЦІЯ_4 йому стало відомо, що свободівський змі-ресурс Всеукраїнське Радіо «Голос Свободи» на своєму сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістило статтю за підписами ізюмчан ОСОБА_3 та ОСОБА_5 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій зокрема було опубліковано наступне: «Активісти Всеукраїнського об'єднання «Свобода» повідомляють, що в Ізюмі Харківської області такий собі ОСОБА_2 збирає кошти на потреби неіснуючого батальйону «Ізюм». Ці дії фактично є шахрайством. Харківська «Свобода» закликає українців бути обережними та уважними, аби не стати жертвами шахраїв, а також звертається до правоохоронних органів із закликом перевірити діяльність ОСОБА_2. Ця людина, що представляється правозахисником, насправді є відомим в Ізюмі провокатором й аферистом. Користуючись загальним патріотичним настроєм українців, що зумовлено зовнішню агресією щодо України, він вирішив підзаробити. Поширюючи лживу інформацію у соціальних мережах, він збирає кошти на не існуючий батальйон, до того ж оббріхуючи тих, хто по справжньому допомагає українським військовим. Зокрема, нашого побратима ОСОБА_3, який фактично щоденно возить вантажі з допомогою на передову. Поява такого роду шахрайства небезпечний сигнал, необхідно негайно й показово припинити діяльність шахраїв», - наголосив, коментуючи ситуацію, очільник Харківської обласної «Свободи», командир взводу Харківського батальйону територіальної оборони - лейтенант ОСОБА_5.»

Не зважаючи на те, що він лише оголосив про ініціативу створення батальйону «Ізюм», а не «збір коштів» на нього, «ізюмський інформатор» Харківської ВО «Свобода», в минулому комсомолець Ізюмського осередку КПУ, ОСОБА_3, діючи на підґрунті заздрощів та на підставі раніше склавшихся між ними недружніх відносин, подав перекручену інформацію, він завірив своїх «побратимів», що «батальйон не існує» і на нього «збирають кошти». Все це робилося явно цілеспрямовано, з метою його опорочення і дискредитації.

Зазначену інформацію, навіть не перевіривши її достовірність, «підхопили і понесли» з посиланням на зазначених осіб практично всі ведучі ЗМІ України.

Так, «Класне радіо» міста Ізюм ІНФОРМАЦІЯ_3 цілий день транслювали по радіо ролик, в якому стверджували «В Изюме собирают деньги на несуществующий батальон. Координатор уверяет, что подразделение хотят создать добровольцы. Житель города Изюм Харьковской области ОСОБА_2, представляющийся журналистом и правозащитником, объявил сбор средств на батальон территориальной обороны «Изюм». В соцсетях он публикует номер банковской карты, на которую просит пересылать деньги». Що він «шахрай», «збираю кошти на неіснуючий батальйон», закликали ізюмчан «бути обережними» і т.д.

В «азарті» ця брехня була оформлена паном ОСОБА_5 у вигляді заяви на органи прокуратури з закликом «перевірити діяльність ОСОБА_2».

Зазначеними особами, на пару з «Класне радіо» м. Ізюм, влаштовано безпідставну травлю його особи з посиланням на факти та звинувачення які є просто надуманим «політичним брудом».

Позивач стверджує, що розповсюджена про нього Відповідачами інформація є недостовірною, її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.

На підставі цього позивач вимагає, щоб вищезазначена інформація була спростована у такий точно спосіб, яким була поширена, а також принесли публічно вибачення за скоєне.

Посилаючись до статей 21, 28, 32 Конституції України, статей 272, 275, 297, 299 Цивільного Кодексу України, статті 48 Закону України «Про інформацію», він має право на повагу до своєї честі, гідності та ділової репутації, які є недоторканими, і для захисту яких має право звернутися до суду. Згідно зі статтею 269 Цивільного Кодексу України, він не можу бути позбавлений цих прав або відмовитись від них.

Вважає очевидним, що розповсюджена Відповідачами інформація про нього - є негативною.

В результаті цілеспрямованих дій Відповідачів щодо поширення вищезазначеної недостовірної інформації про нього спричинило моральну шкоду, яку він оцінює в 30 000,00 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги повністю, підтвердив обставини справи, та просить суд позовні вимоги задовольнити: зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_5, «Класне радіо» м. Ізюм, товариство з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС», Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать його честь, гідність та ділову репутацію у такий же спосіб, яким були поширені, та вибачитися за поширення ними недостовірної інформації; стягнути солідарно з відповідачів завдану моральну шкоду в розмірі 30 000,00 гривень, та судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, його інтереси в судовому засіданні представляв представник ОСОБА_4, який позов не визнав, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають, та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, надав суду заперечення проти позову і вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Просить суд у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю, розглядати справу за його відсутності (а.с. 27-29).

В обґрунтуванні заперечень на позов відповідач стверджує, що оскільки він не є власником сайту, на якому було розміщено інформацію, яку Позивач вважає неправдивою та не є автором цієї інформації, тому не може нести відповідальність за будь-яку інформацію, розміщеному на вищевказаному сайті. Оскільки позовні вимоги сформульовані не у відповідності до норм чинного законодавства тому не можуть належним чином розглянуті. Крім того, характер такої інформації відповідачем є оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Представники відповідачів «Класне радіо» м. Ізюм, товариство з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС», Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» в судове засідання не з'явилися без поважних причин, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином через оголошення у пресі «Урядовий кур'єр» від 30.12.2014 року № 244, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надійшло (а.с.142).

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом установлені факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статей 3, 4, 15 ЦПК України особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу ч.1 ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Позивач на підставу позовних вимог щодо захисту честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації, згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій (на підставі вказаних статей законодавства), позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на сайті Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» ІНФОРМАЦІЯ_1 була поширена інформація «ІНФОРМАЦІЯ_2», вказано наступне: «Активісти Всеукраїнського об'єднання «Свобода» повідомляють, що в Ізюмі Харківської області такий собі ОСОБА_2 збирає кошти на потреби неіснуючого батальйону «Ізюм». Ці дії фактично є шахрайством.

Харківська «Свобода» закликає українців бути обережними та уважними, аби не стати жертвами шахраїв, а також звертається до правоохоронних органів із закликом перевірити діяльність ОСОБА_2.

«Ця людина, що представляється правозахисником, насправді є відомим в Ізюмі провокатором й аферистом. Користуючись загальним патріотичним настроєм українців, що зумовлено зовнішнєю агресією щодо України, він вирішив підзаробити. Поширюючи лживу інформацію у соціяльних мережах, він збирає кошти на не існуючий батальйон, до того ж оббріхуючи тих, хто по справжньому допомагає українським військовим.», зміст якої спрямований на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2 (а.с. 45, 76, 85).

Позивач вважає, що особи, які розповсюдили про нього недостовірну інформацію є відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та Всеукраїнське радіо «Голос Свободи».

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі «Класне радіо» м. Ізюм товариства з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС» була поширена інформація: «В Изюме собирают деньги на несуществующий батальон. Координатор уверяет, что подразделение хотят создать добровольцы. Житель города Изюм Харьковской области ОСОБА_2, представляющийся журналистом и правозащитником, объявил сбор средств на батальон территориальной обороны «Изюм». В соцсетях он публикует номер банковской карты, на которую просит пересылать деньги», зміст якої спрямований на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2 (а.с. ).

Позивач вважає, що особи, які розповсюдили про нього недостовірну інформацію є відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, «Класне радіо» м. Ізюм товариства з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС».

Згідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, ділової репутації (ст. ст. 297, 299 ЦК України).

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

У відповідності п. 15 вказаної Постанови при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно п. 19 вказаної Постанови вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст. 471 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 94 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними доказами, відповідно до ст. 58 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розповсюджена інформації, яка вказана позивачем в позовній заяві відповідачем підтверджена через сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» в тексті «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка транслювалась та оцінена у судовому засіданні, та долучена до матеріалів цивільної справи (а.с.85).

Листами ГУ МВС в Харківській області від 29.07.2014 року № 46/Б-432 (а.с.47-48), від 07.08.2014 року № 46/Б-432/2 № 46/Б-453 (а.с.49), позивач спростував інформацію розповсюджену відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на сайті Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», та ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі «Класне радіо» м. Ізюм товариства з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС» «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Позивачем заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 гривень.

При цьому позивач посилається на те, що після виходу ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на сайті Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації «ІНФОРМАЦІЯ_2» та після виходу ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі «Класне радіо» м. Ізюм товариства з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС» інформації «В Изюме собирают деньги на несуществующий батальйон», мало на меті опорочення його честі, гідності та ділової репутації. Застосовуючи обман, Відповідачі намагаються переконати значну кількість громадян в корисливих, меркантильних мотивах його діяльності, зокрема в тому, що він начебто в чомусь «винен». Із змісту їхніх «заяв» лунає, що він «такий собі ОСОБА_2 збирає кошти на потреби неіснуючого батальйону «Ізюм». Ці дії фактично є шахрайством...»; «Користуючись загальним патріотичним настроєм українців, що зумовлено зовнішню агресією щодо України, він вирішив підзаробити. Поширюючи лживу інформацію у соціальних мережах, він збирає кошти на не існуючий батальйон, до того ж оббріхуючи тих, хто по справжньому допомагає українським військовим. Зокрема, нашого побратима ОСОБА_3, який фактично щоденно возить вантажі з допомогою на передову.»

Поряд з цим Відповідачі намагаються створити враження для невизначеного кола осіб про начебто відношення позивача до економічної махінації, метою якої є маніпулювання «загальним патріотичним настроєм українців» з використанням свого впливу під час загальнодержавної політичної, економічної та фактично військової кризи, коли порушення законів мають особливо тяжкі наслідки з метою, що суперечить чинному законодавству України і зневажає Основний Закон держави - Конституцію України.

Нагадує, що у правовій державі, якою є Україна, це має наслідком зміну морального ставлення суспільства до нього: з позитивного або нейтрального - на негативне.

Це завдає шкоди його діловій репутації, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що він здійснює аморальні вчинки, зневажаючи закон, порушую дану присягу посадової особи партії додержуватися Конституції і Законів України.

Негативні наслідки, спричинені йому вищезазначеними діями Відповідачів усвідомлені і сплановані ними, збільшуються через наступні фактори: по-перше, особливістю його ділової репутації є те, що він є публічною людиною бо займає посаду заступника голови Харківської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція», він є підприємцем, і за свою правозахисну діяльність сплачує податок, реєструє Ізюмську міську організацію партії «Громадянська позиція» і має намір приймати участь в майбутніх місцевих виборах.

Гідність і ділова репутація керівника і посадової особи мають дуже велике значення як для ефективного здійснення його обов'язків так і для взаємовідношень з колегами та підлеглими.

Тому, очевидно, що відомості наведені та поширені у публікаціях та радіозверненнях щодо його моральних та професійних якостей є негативними, образливими, принизливими та такими що не відповідають дійсності, що в цілому завдає непоправної шкоди його діловій репутації, в тому числі заступнику голови Харківської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція».

По-друге, усі органи влади в Україні зараз переживають період протистояння і політичної кризи, який висуває особливі вимоги до ділової репутації посадових осіб та її суспільної оцінки - неухильного додержання чинного законодавства, утримання від будь-яких дій, що можуть призвести до поглиблення чи продовження політичної кризи в державі. Поширена Відповідачами недостовірна інформація несправедливо та безпідставно звинувачує його у вдаванні до саме деструктивних , корисливих, інших негативних дій.

В результаті цілеспрямованих дій Відповідачів щодо поширення вищезазначеної недостовірної інформації про нього і усвідомлювання при цьому ними наслідків своїх дій, що оторочили його честь, гідність та ділову репутацію, враховуючи зміст поширеної про нього недостовірної інформації, загал якому вона стала відома, спричинило позивачу моральну шкоду, яку він оцінює в 30 000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5).

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача. Ця обставина повинна враховуватися судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, до юридичних фактів, які має довести позивач у зазначеній категорії справ, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 вказує, він є «публічною людиною», оскільки займає посаду заступника голови Харківської обласної організації політичної партії «Громадянська позиція», є приватним підприємцем і має намір брати участь в майбутніх місцевих виборах (а.с.5-11, 46, 50-64).

Згідно з п.21 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

На вказані особливості неодноразово звертав увагу і Європейський суд з прав людини. Так, у своєму рішенні від 29 березня 2005 року у справі «Українська Прес-Група» проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що оспорюванні публікації містили критику двох політиків, яка була викладена жорсткою, полемічною, саркастичною мовою. Немає сумніву, що для позивачів вони були образливими і навіть шокуючими. Проте, обираючи свою професію, вони залишили себе відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це той тягар, який політики мають прийняти в демократичному суспільстві.

Зважаючи на це, суд вважає, що оскільки позивач є публічною особою, яка є більш відкритою для критики, він має бути і більш терпимою до неї.

Враховуючи вищевказане, позивач не довів суду, що поширенням недостовірної інформації відповідачами нанесені моральна шкода, тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідачі не надали будь-яких доказів того, що розмішена ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на сайті Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» та озвучена ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі «Класне радіо» м. Ізюм товариства з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС» «В Изюме собирают деньги на несуществующий батальйон» інформація критичного характеру відносно ОСОБА_2 є достовірною та підтверджується документально.

Сплачені позивачем судові витрати по справі в сумі 121,80 гривень за судовий збір (а.с. 65) та витрати за публікацію в пресі оголошення про виклик відповідачів в сумі 420,00 гривень, а разом суму 541,80 гривень, які документально підтверджуються, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, «Класне радіо» м. Ізюм, товариство з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС», Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та спростування недостовірної інформації - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_5, Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» через сайт ІНФОРМАЦІЯ_1 Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» в той же спосіб, що і була поширена, в строк один місяць з набрання рішення законної сили, спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_2, поширену на сайті Всеукраїнське радіо «Голос Свободи» ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_2», опубліковано наступне:

«Активісти Всеукраїнського об'єднання «Свобода» повідомляють, що в Ізюмі Харківської області такий собі ОСОБА_2 збирає кошти на потреби неіснуючого батальйону «Ізюм». Ці дії фактично є шахрайством.

Харківська «Свобода» закликає українців бути обережними та уважними, аби не стати жертвами шахраїв, а також звертається до правоохоронних органів із закликом перевірити діяльність ОСОБА_2.

«Ця людина, що представляється правозахисником, насправді є відомим в Ізюмі провокатором й аферистом. Користуючись загальним патріотичним настроєм українців, що зумовлено зовнішнєю агресією щодо України, він вирішив підзаробити. Поширюючи лживу інформацію у соціяльних мережах, він збирає кошти на не існуючий батальйон, до того ж оббріхуючи тих, хто по справжньому допомагає українським військовим.».

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_5, «Класне радіо» м. Ізюм, товариство з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС» через ефір «Класне радіо» м. Ізюм товариства з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС» в той же спосіб, що і була поширена, в строк один місяць з набрання рішення законної сили, спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_2, поширену в ефірі «Класне радіо» м. Ізюм товариства з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС» ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: «В Изюме собирают деньги на несуществующий батальон. Координатор уверяет, что подразделение хотят создать добровольцы. Житель города Изюм Харьковской области ОСОБА_2, представляющийся журналистом и правозащитником, объявил сбор средств на батальон территориальной обороны «Изюм». В соцсетях он публикует номер банковской карты, на которую просит пересылать деньги».

Стягнути з ОСОБА_3, значиться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5, значиться за адресою: АДРЕСА_2, «Класне радіо» м. Ізюм, значиться за адресою: 64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, буд. № 56-А, товариство з обмеженою відповідальністю ТРК «АРТА ПЛЮС», значиться за адресою: 64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Соборна, буд. № 56-А, Всеукраїнське радіо «Голос Свободи», значиться адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. № 17/28, на користь ОСОБА_2 судові витрати по 108 грн 36 коп. з кожного відповідача.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в строк 10 днів з дня проголошення рішення, а особами які не були присутні у судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення, до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд.

Головуючий: суддя -