Вирок № 42413502, 22.01.2015, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/100/15-к

Пр. №1-кп/621/76/15

В И Р О К

Іменем України

22 січня 2015 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Бережної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заводовського П.П.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Протасова А.В.

обвинуваченого -ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження №42014220750000438 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Челгаши Республіки Казахстан, українця, громадянина України, з вищою освітою, стрільця 3 взводу 4 роти охорони військової частини польова пошта В1231, солдата, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 405 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2014 року солдат ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №607/2014 від 21 липня 2014 року Дніпропетровським районним військовим комісаріатом м. Дніпропетровськ призваний у Збройні Сили України та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини польова пошта В1231, у якій наказом командира вказаної військової частини № 02 від 21 серпня 2014 року призначений на посаду стрільця 3 взводу 4 роти охорони.

На виконання розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройних Сил України №304/3907 від 06.09.2014 року про взяття під охорону та оборону об'єктів державного значення національної транспортної системи України, командиром військової частини польова пошта В1231 затверджено план охорони та оборони залізничного моста через р. Сіверський Донець на 284 км перегону ст. Зміїв - ст. Занки від 10 вересня 2014 року, до виконання якого залучено військовослужбовців 4 роти охорони вищевказаної військової частини.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 11, 16, 28, 30, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, виявляти повагу до військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків явно злочинного наказу, виявляти повагу до начальників і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Положеннями ст.ст. 29-32, 35-37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що старші офіцери за своїми військовими званнями є начальниками для сержантів та рядових, а сержанти для рядових однієї з ними військової частини, усні або письмові накази начальника, обов'язкові для виконання підпорядкованими військовослужбовцями.

Згідно ст. 128 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, командири військових частин і підрозділів, від яких від наряджуються варти, несуть відповідальність за добір і розподіл особового складу варт, його підготовку до несення служби, за справний стан зброї та патронів і за вчасне відправлення варт на розвід.

08 жовтня 2014 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, заступник командира військової частини польова пошта В1231 з тилу полковник ОСОБА_3, будучи відповідно до ст. 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України прямим начальником для солдата ОСОБА_1, прийняв рішення про зміну складу добового наряду по охороні мосту через р. Сіверський Донець на 284 км перегону ст. Зміїв - ст. Занки у період з 18 години 08 жовтня 2014 року по 18 годину 09 жовтня 2014 року, а саме виключення з його складу солдата ОСОБА_1 та встановленим порядком віддав усний наказ заступнику командира роти охорони військової частини польова пошта В1231 сержанту ОСОБА_2 про доведення до солдата ОСОБА_1 змісту зазначеного прийнятого ОСОБА_3 рішення.

Отримавши вказаний наказ, приблизно о 17 годині 40 хвилин, сержант ОСОБА_2 будучи відповідно до ст. 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України безпосереднім начальником для солдата ОСОБА_1, перебуваючи біля приміщення казарми військової частини польова пошта В1231, розташованої поблизу річки Сіверський Донець на 284 км перегону ст. Зміїв - ст. Занки, повідомив солдату ОСОБА_1 про те, що останній заступати у добовий наряд не буде та встановленим порядком віддав солдату ОСОБА_1 усний наказ виконувати свої службові обов'язки згідно розпорядку дня, затвердженого командиром військової частини 09 вересня 2014 року.

Одразу після цього, солдат ОСОБА_1, будучи підлеглим сержанта ОСОБА_2, усвідомлюючи, що останній є його безпосереднім начальником та виконує свої службові обов'язки, будучи невдоволеним законним рішенням сержанта ОСОБА_2 щодо подальшого виконання солдатом ОСОБА_1 службових обов'язків згідно розпорядку дня, вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, всупереч вимог ст.ст. 6, 11, 16, 29-32, 35-37, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, активно рухаючись у бік сержанта ОСОБА_2, почав погрожувати йому заподіянням тілесних ушкоджень та побоїв, а саме нанесенням ударів в область обличчя та тулубу, при цьому, солдат ОСОБА_1 склав руку в кулак та здійснив спробу вдарити сержанта ОСОБА_2, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою та грубо порушуючи порядок проходження військової служби.

В той же час, усвідомлюючи реальну можливість застосування солдатом ОСОБА_1 по відношенню до сержанта ОСОБА_2 фізичного насильства, з метою недопущення заподіяння останньому тілесних ушкоджень і побоїв, інші військовослужбовці військової частини польова пошта В1231 перегородили шлях солдату ОСОБА_1, після чого останній припинив погрожувати сержанту ОСОБА_2, рухатись у його бік та здійснювати спроби його вдарити.

Таким чином, 08 жовтня 2014 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової частини польова пошта В1231, перебуваючи біля приміщення казарми вказаної військової частини, яка знаходиться поблизу мосту через р. Сіверський Донець на 284 км перегону ст. Зміїв - ст. Занки, усвідомлюючи, що заступник командира роти охорони військової частини польова пошта В1231 сержант ОСОБА_2 являється для нього начальником та виконує обов'язки з військової служби, всупереч вимог ст.ст. 6, 11, 16, 29-32, 35-37, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, будучи невдоволеним законним рішенням сержанта ОСОБА_2 щодо подальшого виконання солдатом ОСОБА_1 службових обов'язків згідно розпорядку дня, затвердженого командиром військової частини 09 вересня 2014 року, активно рухаючись у бік сержанта ОСОБА_2 та супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, почав погрожувати останньому заподіянням тілесних ушкоджень та побоїв, а саме нанесенням ударів в область обличчя та тулубу.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив погрозу заподіянням тілесних ушкоджень та побоїв начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, тобто скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.405 КК України.

15.07.2015 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 було укладено угоду про примирення, у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.

Згідно даної угоди потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 405 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на один рік, в силу ч.1 ст. 58 КК України замінити вищевказане покарання на службове обмеження на той самий строк із відрахуванням у доход держави десяти відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_1

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. ст. 471, 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 405КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України.

При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз.. 1, 4 п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім цього, судом встановлено, що обвинувачений та потерпілий вірно розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст. ст. 314,373,374,475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 15 січня 2015 року, укладену між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 405 КК України.

Призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами покарання за ч. 1 ст. 405 КК України у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 58 КК України ОСОБА_1 замінити призначене покарання на службове обмеження на строк один рік, із відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми його грошового забезпечення .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому, потерпілому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий: