Рішення № 42412832, 21.01.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18384/14-ц

Провадження № 2/344/1353/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

21 січня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Хоростіля Р.В.,

секретаря Басюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого покликався на те, що згідно кредитного договору № 64.1/135-КЕК-08, укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 7000 доларів США на строк з 22.07.2008р. до повного повернення кредиту.

20.05.2013р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ВАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ВАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ВАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ВАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора по даному кредитному договору.

Позичальник ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлялася, у зв'язку з чим станом на 16.10.2014р. її заборгованість по кредиту становить 95442,18грн., з яких: 78401,83грн. - тіло кредиту; 17040,35грн. - відсотки. Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом та судові витрати.

В судове засідання представник позивача ПАТ «Дельта Банк» - Купріянова Н.О. не з'явилася, однак подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила справу розглядати у її відсутності, не заперечила проти винесення заочного рішення в справі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.

Тому суд, враховуючи думку представника позивача, яка не заперечила проти вирішення справи за відсутності відповідача, розглянув справу за відсутності останньої та ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, дослідивши які суд вважає наступне.

Згідно вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 22.07.2008р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №64.1/135-КЕК-08, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 7000 доларів США на строк з 22.07.2008р. по 20.07.2010р. включно (а.с.5-10).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) зобов'язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 20.05.2013р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ВАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ВАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ВАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ВАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора по даному кредитному договору (а.с.17-22).

Як вбачається з довідки про заборгованість за кредитним договором (а.с.15) ОСОБА_3 порушувала графік погашення заборгованості, внаслідок чого кредит вчасно не сплачувала, у зв'язку з чим станом на 16.10.2014р. її заборгованість по кредиту становить 95442,18грн., з яких: 78401,83грн. - тіло кредиту; 17040,35грн. - відсотки.

Згідно з ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не подано, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

В той же час, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а згідно до ст. 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак, п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Судом встановлено, що кредит 22.07.2008р. надавався відповідачу на строк до 20.07.2010р., мета кредитування - споживчі цілі. При цьому, жодних доказів того, що строк дії договору сторонами продовжувався, а також про наявність підстав вважати, що позовна давність у розумінні ст. 264 ЦК України переривалася, суду не подано.

Позивач звернувся з позовом до відповідача лише 26.11.2014р., тобто по спливу позовної давності, що на думку суду є підставою для відмови у позові в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267, 526, 530, 611, 612, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.

Заочне рішення може бути переглянуто Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Івано-Франківський міський суд.

Суддя Хоростіль Р.В.