Ухвала суду № 42412688, 14.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/5324/13-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/27/К/15 інстанції - Рибаєв О.А.

Категорія 27 (1) Доповідач - Савіна Г.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Савіної Г.О.,

суддів - Остапенко В.О., Чорнобука В.І.,

при секретарі - Петренко К.І.,

за участю - представника позивача Бушуєвої Юлії Володимирівни,

відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 серпня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг України) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 вересня 2005 року між акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (далі - АКБ "Райффайзенбанк Україна"), правонаступником прав і обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №CNL-0AU/1041/2005 року, згідно умов якого останній отримав кредит в сумі 30000,00 доларів США, із датою остаточного повернення кредиту 28 вересня 2010 року, який ОСОБА_3 зобов'язався повернути та виплатити відсотки за користування кредитом.

12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ПАТ "ОТП Банк" продає (переуступає) ТОВ "ОТП Факторинг України" права на кредитний портфель, який включає у себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до Договору), а ТОВ "ОТП Факторинг України" приймає такий Кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь ПАТ "ОТП Банк" винагороду.

Відповідно до умов вищезазначеного договору до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли усі права ПАТ "ОТП Банк" щодо права вимоги до ОСОБА_3 з виконання зобов'язання за Кредитним договором.

У порушення умов укладеного кредитного договору відповідач, як боржник, належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту відповідно до встановленого графіку, у зв'язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на дату останньої редакції позовної заяви, а саме - 18 серпня 2014 року, становить 525165,23 грн., та складається з суми залишку заборгованості за кредитом у розмірі 28609,41 доларів США, що відповідно до офіційного курсу долару США еквівалентно 375088,28грн., заборгованості з нарахованих за користування кредитними коштами відсотками у розмірі 11446,94 доларів США, що еквівалентно 150076,95 грн., та яку разом із судовими витратами в сумі 219,00 грн. позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 серпня 2014 року позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволені частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_3 борг за кредитним договором №CNL-0AU/1041/2005 р. від 28.09.2005 року у розмірі 690 доларів США 30 центів, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2014 року складає 9050 грн. 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 54 грн. 72 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "ОТП Факторинг Україна" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд неправомірно застосував строк позовної давності, залишивши поза увагою, що згідно умов укладеного кредитного договору датою остаточного повернення кредиту є 28 вересня 2010 року, тому позовна давність спливає 28 вересня 2013 року. Суд не врахував, що посилання на графік заборгованості є доцільним, у разі належного виконання позичальником умов кредитного договору, а оскільки відповідач їх не виконував то і графік є порушеним. Також, суд залишив поза увагою, що право на захист особа здійснює на свій розсуд і позивач сам обирає коли звертатися до суду, достроково чи в загальному порядку Крім того, суд безпідставно ототожнив поняття "кінцевий строк виконання основного зобов'язання" з "моментом виникнення права позикодавця вимагати повернення чергової частини позики достроково".

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.09.2005 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ЗАТ"ОТП Банк", та в свою чергу ПАО "ОТП Банк", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №CNL-0AU/1041/2005 р., відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 30000,00 доларів 00 центів США, з кінцевим терміном повернення до 28.09.2010 року.

Відповідно до п.1.1 умов Кредитного договору, відповідач зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконувати інші обов'язки передбачені даним договором. Згідно із пунктом 1.5.1. Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту має здійснюватись Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право грошової вимоги за кредитним договором №CNL-0AU/1041/2005 р. від 28.09.2005 року, що також підтверджується додатком №1 до вказаного договору.

Останній платіж за кредитом та відсотками за користування кредитом відповідачем було сплачено 03.02.2006 року.

У порушення умов кредитного договору №CNL-0AU/1041/2005 р. від 28.09.2005 року відповідач ОСОБА_3 не здійснює погашення кредиту та не сплачує відсотки у строки та в розмірах, встановлених кредитним договором, зокрема Графіком погашення кредиту, у зв'язку з чим, станом на 18.08.2014 року, утворилась заборгованість: за кредитом у сумі 28609 доларів 41 цент США, та за відсотками за користування кредитом у розмірі 11446 доларів 94 центів США.

Укладаючи договір сторони встановили як строк дії Кредитного договору - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, для відповідача - погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ними (пункт 7.2 Кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 28 вересня 2010 року (пункт 2 Кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 28 числа включно кожного календарного місяця, починаючи з 28.10.2005 року по 28.09.2010р., для кредиту і процентів за користування кредитом, що підтверджується, зокрема, графіком повернення кредиту.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для застосування строку позовної давності, на чому наполягав відповідач, оскільки при укладенні договору сторони встановили як строк дії Кредитного договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, а так як умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання позичальником (відповідачем) строку погашення кожного чергового платежу, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, для відповідача - погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ними (пункт 7.2 Кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 28 вересня 2010 року (пункт 2 Кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 28 числа включно кожного календарного місяця, починаючи з 28.10.2005 року по 28.09.2010р., для кредиту і процентів за користування кредитом, що підтверджується, зокрема, графіком повернення кредиту.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Разом з тим, як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 28 вересня 2010 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із пунктом 1.5.1. Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту має здійснюватись Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Таким чином, оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та нарахованих процентів повинно здійснюватись позичальником частинами до 28 числа кожного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Останній платіж повинен був здійснений відповідачем до 28 вересня 2010 року, позивач же до суду з позовом звернувся 02 вересня 2013 року.

У зв'язку з наведеним висновок суду першої інстанції про початок перебігу позовної давності з 28 вересня 2010 року та стягнення з відповідача на користь позивача суми 690,30 доларів США, яка відповідно до Графіку погашення кредиту є платежем №60 і повинна бути сплачена відповідачем 28.09.2010 року, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2014 року складає 9 050 (дев'ять тисяч п'ятдесят) гривень 29 копійок є правильним та відповідає висновкам Верховного Суду України, викладених у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, ухваленій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у позові в частині стягнення з відповідача нарахованої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами у розмірі 11446,94 доларів США, що еквівалентно 150076,95 грн. (на 18.08.2014 року), оскільки як убачається із наданих позивачем розрахунків заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 14446,94 доларів США проведено на 03.02.2006 року, після цієї дати розмір цієї заборгованості не нараховувався до дати звернення позивача з позовом. Позивачем лише збільшувався розмір указаного боргу із урахуванням валютного курсу, востаннє на 14.08.2014 року.

Посилання позивача на те, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені у відповідності до укладеного договору факторингу із урахуванням валютного курсу на час звернення до суду з позовом, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки не спростовують висновків суду про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: