Рішення № 42406555, 19.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.15 Справа № 904/9814/14

За позовом Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги Дніпропетровського району Дніпропетровської області", м. Підгородне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Комунального закладу "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 67856, 55 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Сирота О.М. - представник за дов. № 770 від 04.12.14

від відповідача: Неклеса В.Б. - представник за дов. № 1/5 від 15.01.15

СУТЬ СПОРУ:

Комунальний заклад "Центр первинної медико-санітарної допомоги Дніпропетровського району" Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору про відшкодування комунальних послуг від 01.01.2012 № 56 в частині повного та своєчасного відшкодування вартості наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 19.01.2015.

16.01.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він не заперечує проти часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 62684, 16 грн. та не визнає позов в частині стягнення пені у сумі 5172, 39 грн.

19.01.2015 відповідач подав до суду заяву про застосування спливу строків позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 5172, 39 грн.

У судовому засіданні 19.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним закладом "Центр первинної медико-санітарної допомоги Дніпропетровського району" (далі - позивач, орендодавець) та Комунальним закладом "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення та надання комунальних послуг орендарю № 10 (далі - договір оренди).

Відповідно до розділу 1 "Предмет договору" договору оренди орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне володіння і користування приміщення, яке знаходиться на балансі державної установи КЗ "ЦПМСД Дніпропетровського району" м. Підгороднє, вул. Шосейна, 90. Загальна площа приміщення, що орендується 84, 9 кв.м.

Відповідно до п. 5.1.5 договору оренди орендар зобов'язаний відшкодовувати видатки на оплату комунальних послуг.

Згідно з п. 9.1 договору оренди експлуатаційні витрати та відшкодування витрат на оплату комунальних послуг (оплата теплопостачання, водопостачання та водовідведення, за електричну енергію. за природний газ та інших комунальних послуг) оплачується окремо, які надаються орендарем.

Відповідно до акту приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, що орендується (арк. с. 10).

01.01.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір на відшкодування комунальних послуг № 56 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору балансоутримувач Комунальний заклад "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Дніпропетровської обласної ради", забезпечує експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Підгороднє , вул. Шосейна, 90, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором, крім пропорційно займаної площі, договір може передбачити й інші критерії розподілу і оплати спожитих послуг. Орендар користується нежитловим приміщенням загальною площею 84, 9 кв.м., яке розташоване на території закладу. Орендоване приміщення використовується для розміщення пункту тимчасового базування бригад швидкої допомоги КЗ "Дніпропетровської станції швидкої медичної допомоги" ДОР".

Згідно з розділом 2 "Обов'язки сторін" договору балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити надання орендарю комунальних послуг (тепло-, водо-. електропостачання) та експлуатаційних витрат (вивіз сміття) згідно розрахунку, за діючими розцінками і тарифами, інформувати орендаря про зміну тарифу на послуги.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що орендар зобов'язується не пізніше 15 числа поточного місяця, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за комунальні послуги, експлуатаційні втрати.

На виконання умов договору, позивач у 2012 році надав, а відповідач прийняв комунальні послуги на загальну суму 62684, 16 грн., що підтверджується актами здачі-приймання послуг спільного користування та експлуатаційних витрат при оренді нерухомого майна за січень-жовтень та за листопад-грудень 2012 року (арк. с. 22).

Відповідач вартість наданих комунальних послуг не платив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 62684, 16 грн., що підтверджує відповідач у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального господарського кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданого акту здачі-приймання послуг та не надано доказів їх оплати на суму 62684, 16 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 62684, 16 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування вартості наданих комунальних послуг, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5172, 39 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 2.2.1 договору орендар зобов'язаний при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідач заборгованості за відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, які були надані останньому у 2012 році.

Відповідач звернувся до суду із заявою про сплив строку позовної давності, згідно якої останній просить суд застосувати до вимоги про стягнення пені спеціальну позовну давність та відмовити у її задоволенні позову в цій частині.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1 та 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення п. 2.2.1 договору, граничний строк оплати наданих комунальних послуг є таким, що настав 15.12.2012.

Таким чином, враховуючи положення статті 232 ГК України, пеня за прострочення відповідачем відшкодування вартості наданих комунальних послуг мала бути нарахована за період до 15.06.2013.

Отже, строк спеціальної позовної давності на стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих комунальних послуг у 2012 році сплив 15.06.2014.

Позивач звернувся із позовом до суду 10.12.2014, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Господарського суду Дніпропетровської області (арк. с. 2), а пеня нарахована за період з 16.01.2012 по 16.07.2012 знаходиться за межами річного строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначену заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, періоди нарахування пені, що вказані позивачем у поданому ним розрахунку пені, вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 5172, 39 грн. пені на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1687, 74 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровська станція швидкої допомоги" Дніпропетровської обласної ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, 65; ідентифікаційний код 37986598) на користь Комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги Дніпропетровського району" Дніпропетровської області (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Шосейна, буд. 90; ідентифікаційний код 37865549) основний борг у розмірі 62684, 16 грн. та 1687, 74 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.01.2015

Суддя В.І. Ярошенко