Ухвала суду № 42406520, 20.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 р. Справа № 876/10965/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-22» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-22» до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Центр допомоги і співробітництва «ХОСЕН», про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Карпати-22» звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, яким просило визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо непроведення уповноваженим експертом науково-дослідного інституту судових експертиз рецензування звіту про вартість арештованого нерухомого майна ТзОВ «Карпати-22» станом на 31.01.2013 року, складеного ФОП Прим'яком.

Разом з позовною заявою ТзОВ «Карпати-22» подало заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій просило зупинити реалізацію арештованого майна ТзОВ «Карпати-22», а саме нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: вул. Сагайдачного, 5а с. Летня Дрогобицького району Львівської області.

На обґрунтування заяви зазначало, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову зумовлено необхідністю недопущення до часу вирішення судом даного спору по суті реалізації майна ТзОВ «Карпати-22» за ціною, що завідомо занижена державним виконавцем внаслідок не проведення рецензування оспорюваної оцінки майна. Крім того, у випадку винесення рішення на користь позивача вже після проведення повторних прилюдних торгів та реалізації арештованого майна буде неможливо провести повторну переоцінку та подальшу реалізацію арештованого майна.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, зазначених у ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення адміністративного позову задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає ті ж підстави, що і на обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову. Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що спеціалізована організація ПП «СП Юстиція» вже розпочала реалізацію арештованого майна ТзОВ «Карпати-22», а саме нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: вул. Сагайдачного, 5а с. Летня Дрогобицького району Львівської області, інформація про що наявна на інформаційному веб-сайті Міністерства юстиції України «Система реалізації конфіскованого та арештованого майна».

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами 3 та 4 цієї статті забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії.

При цьому подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

За частиною першою зазначеної статті підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства та оцінивши встановлені обставини справи і надані сторонами письмові докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, зазначених у ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим у задоволенні заяви ТзОВ «Карпати-22» про забезпечення адміністративного позову обґрунтовано відмовлено.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-22» залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року про відмову у забезпеченні позову у справі № 813/4850/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-22» до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство «Центр допомоги і співробітництва «ХОСЕН», про визнання протиправними дій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький