Постанова № 42406510, 20.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6607/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Шармая В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.07.2009 № 0003702301/0/2246, від 30.10.2009 № 0003702301/1/3381, від 19.01.2010 № 0003702301/2/62, від 26.03.2010 № 0003702301/3/945.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20.07.2009 № 0003702301/0/2246, від 30.10.2009 № 0003702301/1/3381, від 19.01.2010 № 0003702301/2/62, від 26.03.2010 № 0003702301/3/945.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року залишено без розгляду та повернуто апелянту.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2014 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року, а справу направлено до цього ж суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.07.2009 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області було проведено планову виїзну перевірку Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» (код ЄДРПОУ 26113233 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV із змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, а саме: заниження суми орендної плати за землю за червень-грудень 2008 року на 3 092,43 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 09.07.2009 № 3013/23-209/26113233 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.07.2009 № 0003702301/0/2246, від 30.10.2009 № 0003702301/1/3381, від 19.01.2010 № 0003702301/2/62, від 26.03.2010 № 0003702301/3/945, якими позивача зобов'язано сплатити суми орендної плати з юридичних осіб в загальній сумі 4 638,65 грн., з яких: 3 092,43 грн. за основним платежем та 1 546,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень від 20.07.2009 № 0003702301/0/2246, від 30.10.2009 № 0003702301/1/3381, від 19.01.2010 № 0003702301/2/62, від 26.03.2010 № 0003702301/3/945.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Укртранснафта» та Кременчуцькою міською радою було укладено договір від 15.05.2007 оренди земельної ділянки для будівництва багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим блоком на розі вулиць Бутиріна та Радянської в мікрорайоні № 107 м. Кременчука.

Умовами даного договору передбачено, що ВАТ «Уктранснафта» (орендар) приймає у строкове платне користування земельну ділянку і сплачує орендну плату, при цьому величина орендної плати базується в розмірі земельного податку.

Спеціальним законом, який регулює питання пов'язані із здійсненням плати за використання земельних ресурсів та сплату земельного податку є Закон України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року № 2535-XII (далі по тексту Закон №2535-XII).

Статтею 2 Закону № 2535-XII встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2535-XII, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Разом з тим, встановлені ст. 7 Закону № 2535-XII, ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV, орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;

- для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними, зміни внесені до Закону України «Про оренду землі» підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 107-VI від 28 грудня 2007 року, які встановлювали розмір річної орендної плати за земельні ділянки.

Проте, 04 червня 2008 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03 червня 2008 року № 309-VI, яким частина четверта статті 21 викладена у такій редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при обчисленні платником суми щорічної орендної плати за земельні ділянки населених пунктів, які перебувають у державній або комунальній власності, слід виходити з трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» в редакції, яка була чинною на момент обчислення орендної плати.

Відповідно до п. п. «в» п. п. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно з п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 даного Закону, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на які припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь період недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що при обчисленні платником суми щорічної орендної плати за земельні ділянки населених пунктів, які перебувають у державній або комунальній власності, слід виходити з трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» в редакції, яка була чинною на момент обчислення орендної плати.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено податкові повідомлення-рішення від 20.07.2009 № 0003702301/0/2246, від 30.10.2009 № 0003702301/1/3381, від 19.01.2010 № 0003702301/2/62, від 26.03.2010 № 0003702301/3/945.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 23.01.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.