Постанова № 42406466, 23.12.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2915/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді Скраль Т.В., суддів Гебеш С.А., Луцович М.М.,

при секретарі -Стенавській А.М.,

за участю сторін :

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2,

відповідача 1: Державної реєстраційної служби України - представник Мага Т.В. відповідача 2: Іршавське районне управління юстиції в особі державного реєстратора Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області - представник Калинич І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, Іршавського районного управління юстиції в особі державного реєстратора Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної реєстраційної служби України, Іршавського районного управління юстиції в особі державного реєстратора Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Апеляційного суд Закарпатської області від 21 травня 2013 року по справі № 705/3247/201 визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № САВ 267886 від 02 червня 2008 року на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 видане на ім'я ОСОБА_5 в частині господарських споруд і літньої кухні за літерою "Б" та сараю за літерою "В". Дане рішення набрало законної сили 21.05.2013 р. 3 метою його виконання, 24.03.2014 р. 28.03.2014 р., 31.03.2014 р. позивач три рази зверталась до Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції з заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою позивач просила скасувати державну реєстрацію вищевказаних споруд. Рішенням № 12050476 від 31.03.2014 р. позивачу було відмовлено у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Не погоджуючись із згаданим рішенням державного реєстратора, Позивач просить визнати його неправомірним, скасувати його та зобов'язати Державну реєстраційну службу України вилучити запис про нерухоме майно запис про державну реєстрацію господарських будівель та споруд літньої кухні за літ. "Б" та сараю за літ. "В" згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № САВ 267886 від 02.06.2008 р. на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 видане на ім 'я ОСОБА_5. Позивач вважає, що в порушення ч.5 ст.124 Конституції України відповідач не виконав судове рішення та прийняв рішення, що не відповідає вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

На підставі чого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції Калинича І.В. про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №12050476 від 31.03.2014 р. та забов"язати Державну реєстраційну службу України вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію господарських споруд.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача - Державної реєстраційної служби України ( далі Відповідач 1), заперечив проти позову з мотивів наведених у письмових запереченнях. Зокрема, пояснив, що Державна реєстраційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який очолює Голова, призначений на посаду Кабінетом Міністрів України. У даних спірних відносинах відсутнє будь-яке рішення Укрдержреєстру у формі наказу, підписаного Головою Укрдержреєстру, а отже стосовно Укрдержреєстру відсутній предмет спору. Окрім того, як слідує з позовної заяви та доданих до неї документів по даній справі, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції Калинич Іваном Васильовичем прийнято рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.03.2014 за № 12050476. Слід зазначити, що наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 534/23066 , встановлено випадки коли державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що повноваження стосовно прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Законом віднесено до виключної компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідного органу державної реєстрації прав, а не до компетенції органу державної реєстрації прав, який представляє його керівник. Вищенаведене дає підстави для висновку, що державні реєстратори прав на нерухоме майно є самостійними суб'єктами владних повноважень, рішення, дії або бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду, а також визнані незаконними (протиправними, не чинними) та скасовані. Таким чином, належними відповідачами у справах щодо оскарження рішень з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема визнання їх протиправними, на думку відповідача є виключно державні реєстратори прав на нерухоме майно. Отже, Державна реєстраційна служба України, як орган державної влади, в силу положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не може впливати на прийняття державними реєстраторами рішень щодо реєстрації прав або відмови у ній.

Представник відповідач - Іршавського районного управління юстиції в особі державного реєстратора Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області ( далі Відповідач 2), в судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову, письмових заперечень на адміністративний позов не надав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Стаття 9 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", передбачає, що державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що повноваження стосовно прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Законом віднесено до виключної компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідного органу державної реєстрації прав.

Рішення у зв'язку з проведенням державної реєстрації прав відповідно до положень частини 14 статті 15 Закону, наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3601/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за № 1538/20276 від 27.12.2011, державний реєстратор прав на нерухоме майно, як суб'єкт владних повноважень, самостійно підписує із зазначенням власних прізвища та ініціалів і засвідчує в установленому порядку своєю печаткою із зображенням Державного Герба України, зразок та опис якої затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.11.2011 № 3360/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за № 1332/20070 від 22.11.2011.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 534/23066 (Офіційний вісник України від 12.04.2012 № 26), встановлено випадки коли державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб.

Положення частини другої статті 30 Закону визначають, що до суду оскаржуються дії або бездіяльності саме державного реєстратора прав на нерухоме майно. Під діями державного реєстратора також слід розуміти його рішення, прийняті вказаним суб'єктом владних повноважень з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки будь-які рішення є актами вольової поведінки відповідного суб'єкта.

Висновок що, під діями державного реєстратора слід розуміти також його рішення викладений у пункті 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013 № 8, в якому зазначено: "Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону (мається на увазі Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації".

Закон забороняє будь-яке втручання у діяльність державних реєстраторів, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, зі сторони будь-яких органів, посадових і службових осіб, у тому числі Державної реєстраційної служби України, її посадових осіб, незалежно від того, чи перебувають державні реєстратори у трудових відносинах з Укрдержреєстром.

Вищенаведене дає підстави для висновку, що державні реєстратори прав на нерухоме майно є самостійними суб'єктами владних повноважень, рішення, дії або бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду, а також визнані незаконними (протиправними, не чинними) та скасовані.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно паспортних даних проживає за адресою: АДРЕСА_1, ( а.с. 39-41).

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21 травня 2013 року по справі № 705/3247/201 визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № САВ 267886 від 02 червня 2008 року на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 видане на ім'я ОСОБА_5 в частині господарських споруд і літньої кухні за літерою "Б" та сараю за літерою "В". Дане рішення набрало законної сили 21.05.2013 року, ( а.с. 55-58).

Предметом оскарження по даній справі є Рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12050476 від 31 березня 2014 року, згідно якого державним реєстратором права на нерухоме майно Калинич І.В. розглянув заяву ( а.с. 5) про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийняту 31.03.2014 року, за реєстраційним номером 6054801, яку подав ОСОБА_5 про внесення змін до запису про нерухоме майно та встановив документи подані не в повному обсязі, не подано документи що посвідчують особу-суб'єкта речового права, копію реєстраційного номера облікової карки платника податку-суб'єкта речового права, документа, що підтверджує повноваження особи-заявника. Керуючись підпунктом 2.15.1. пункту 2.15 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затв. наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5 державний реєстратор вирішив відмовити у внесенні змін до запису про нерухоме майно, ( а.с. 49).

За приписами пункту 2.15. Порядку, орган державної реєстрації прав або нотаріус у день прийняття заяви видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав або відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав разом з документами, що подавалися заявником для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав.

Реєстраційна служба Іршавського районного управління юстиції у відповідності до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5 позивачу направила Рішення про відмову у внесенні змін до Державного реєстру від 31.03.2014 року.

Крім того, судом аналізу досліджених в судовому засіданні оригіналів матеріалів наданих реєстраційною службою, судом встановлено, що позивач до 31 березня 2014 року, вже зверталася до відповідача 24.03.2014 року та 28.03.2014 року, однак рішення за результатами таких звернень відповідачем не приймалося.

24 березня 2014 року, розглянувши подану заяву від 24.03.2014 р. та подані до неї документи, реєстраційна служба листом № 292\06.3-07 повідомила, що у зв'язку відсутністю документа про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належним чином заповненої заяви про внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, повертають ОСОБА_1 документи щодо внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без реєстрації, ( а.с. 61).

28 березня 2014 року, листом 124/06.3-07, заявник повідомляється, що у зв'язку із неналежним чином заповненою заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( не заповнено графи "реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна" та "відомості про суб'єкта речового права", тому повернуто документи щодо внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без реєстрації, ( а.с.36)

Із аналізу заяви від 31.03.2014 року поданої позивачем, судом встановлено, що суб'єкт права є заявником ОСОБА_5, у блоці "відомості про заявника" зазначено ОСОБА_1, ( а.с.51)

До заяви від 31.03.2014 року, заявником додано копію паспорту ОСОБА_1; квитанцію; копія ідентифікаційного коду ОСОБА_1; копія нотаріально засвідченого рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21.05.2013 року; заява про внесення змін до запису в Державному реєстрі, ( а.с. 51- 59).

Не погоджуючись із згаданим рішенням державного реєстратора, Позивач просить визнати його неправомірним, скасувати його та зобов'язати Державну реєстраційну службу України вилучити запис про нерухоме майно запис про державну реєстрацію господарських будівель та споруд літньої кухні згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № САВ 267886 від 02.06.2008 р. на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 видане на ім 'я ОСОБА_5.

Відповідно до п. 2.14 Порядку, Державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав:

2.14.1. У разі внесення змін до записів Державного реєстру прав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна; подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами; відповідні зміни до записів Державного реєстру прав уже внесені; із заявою звернулась неналежна особа; відсутній запис, щодо якого подано заяву; документи подані не в повному обсязі.

З аналізу обставин справи, доводів позивача, оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що у той спосіб в який заявник звернулася до Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції та з підстав яким прийнято Рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.03.2014 року, з підстав що заявником подано документи не в повному обсязі, в тому числі документа, що підтверджує повноваження заявника - рішення прийнято відповідачем 2 правомірно, що узгоджується із приписами п. 2.14.1 Порядку, доведено належними та допустимими доказами перед судом та такі не спростовані позивачем, а відтак дана вимога не підлягає до задоволення.

Крім того, підчас розгляду справи в суді судом встановлено та підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 88-89), що станом на 23.12.2013 року, реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснена у відповідності до рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21.05.2014 року.

Щодо вимоги позивача зобов'язати Державну реєстраційну службу України вилучити запис про нерухоме майно запис про державну реєстрацію господарських будівель та споруд літньої кухні за літ. "Б" та сараю за літ. "В" згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № САВ 267886 від 02.06.2008 р. на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 видане на ім 'я ОСОБА_5, суд вважає за необхідне зазначити:

Державна реєстраційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який очолює Голова, призначений на посаду Кабінетом Міністрів України (стаття 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади").

Відповідно до пункту 9 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 401, Укрдержреєстр у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України та доручень Міністра юстиції України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує Голова Укрдержреєстру.

Статтею 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять:

Міністерство юстиції України;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

За приписами частини другої та третьої цієї статті 6 цього Закону, Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року № 759/19497, у складі головних управлінь юстиції діють реєстраційні служби, які є структурними підрозділами головних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби та підпорядковані безпосередньо Укрдержреєстру.

Згідно пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 68, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводить орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що Державна реєстраційна служба України, як орган державної влади, в силу положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не має повноважень щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію майна чи споруд, перевіряти чи скасовувати рішення прийняті державним реєстратором та за приписами статті 8 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", це повноваження органу державної реєстрації прав.

Отже, дана вимога позивача не підлягає до задоволення, як така, що заявлена безпідставно та не ґрунтується на приписах Закону.

Крім того, статтею 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 КАС України, встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 71 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, за наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України, Іршавського районного управління юстиції в особі державного реєстратора Реєстраційної служби Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Головуюча суддя Т.В. Скраль Судді С.А. Гебеш

М.М. Луцович