Постанова № 42406459, 21.01.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Житомир справа № 806/5586/14

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

за участі секретаря Бондаренка Д.А.,

за участі відповідача ОСОБА_1,

за участі представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення 19440,00 грн,

встановив:

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області звернулося з адміністративним позовом до суду, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отриману грошову допомогу при звільненні в сумі 19440,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора патрульної служби відділення з обслуговування магістральних нафтопродуктів ДП "Прикарпат Західтранс", розташованих на території Житомирської області, відділу спеціалізованої міліції при УМВС України в Рівненській області. Наказом УМВС України в Рівненській області від 26.06.2013 № 191 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх в запас Збройних сил за пунктом 64 "з" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", йому при звільненні було нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в сумі 19440,00 грн. Проте наказом УМВС України в Рівненській області ОСОБА_1 від 18.06.2014 № 174 о/с було поновлено на вказаній посаді. В подальшому наказом УМВС України в Рівненській області від 01.08.2014 № 246 о/с відповідача звільнено у запас Збройних сил за пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Зазначена підстава звільнення (за порушення дисципліни) не передбачає виплату особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одноразової грошової допомоги при звільненні, що передбачена ст. 9 вказаного Закону України, а тому просить суд стягнути вказані кошти в судовому порядку.

Представник позивача до суду не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, в клопотанні від 26.12.2014 просив справу розглядати без його участі, за наявними у справі доказами. Позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні повністю.

Вислухавши пояснення відповідача та його представника, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом УМВС України в Рівненській області від 26.06.2013 № 191 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх в Запас Збройних Сил за пунктом 64 "з" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідачу при звільненні було нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в сумі 19440,00 грн. Даний факт підтверджується довідкою від 17.11.2014 № 79/707 про перерахування вказаних коштів та відомістю зарахування коштів на зарплатні картки (а.с.6, 7).

Наказом УМВС України в Рівненській області ОСОБА_1 від 18.06.2014 № 174 о/с було поновлено на вказаній посаді на підставі постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 (а.с.9).

В подальшому наказом УМВС України в Рівненській області від 01.08.2014 № 246 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.10).

На даний час відповідач перебуває на службі у позивача, що підтверджується копією наказу УМВС України в Рівненській області від 06.01.2015 № 7 о/с, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді на підставі постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 (а.с.24).

Обгрунтовуючи доводи позовної заяви, позивач зазначив, що оскільки підстава звільнення відповідача (за порушення дисципліни) не передбачає виплату особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одноразової грошової допомоги при звільненні, що передбачена ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому вона має бути повернута УМВС України в Рівненській області.

Суд не погоджується з даним твердженням позивача з огляду на наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Позивачем в обгрунтування позовних вимог не наведено жодного нормативно-правовового акту, який передбачає повернення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.9 Законом № 2262-XII.

Суд зазначає, що ст.1215 Цивільного кодексу України передбачає виключення із загального правила щодо повного повернення всього безпідставно набутого або збереженого майна та встановлює перелік видів майна, яке хоча і набуте або збережене безпідставно, але не підлягає поверненню.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Так, як судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 19440,00 грн, які є одноразовою грошовою допомогою у зв'язку із скороченням штатів, призначеною йому УМВС України в Рівненській області та виплаченою добровільно, як не встановлено й наявності рахункової помилки, то відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню зазначена сума не підлягає.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13 та від 2 липня 2014 року № 6-91цс14

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що позивачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на правові приписи законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва