Постанова № 42406365, 12.01.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 року Справа № П/811/4412/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.,

за участю: секретаря с/з - Озерної М.О.,

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Знам'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2014 № 0013321700, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Знам'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2014 р. №0013321700, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 767,01 грн., в т.ч. 613,61 грн. основний платіж та 153,40 грн. штрафна (фінансова) санкція.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача щодо наявності у нього порушення підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України внаслідок неоподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага є безпідставними, оскільки анулювання (прощення) банком заборгованості з процентів, штрафних санкцій, пені за кредитним договором не є додатковим благом, котре згідно положень Податкового кодексу України має бути оподатковано в порядку підпункту "д" підпункту 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень на адміністративний позов не надав.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.01.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення повного тексту постанови відкладено до 17.01.2015р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

11.11.2014 р. посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих як додаткове благо, за період з 01 січня по 31 грудня 2012 р.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 11.11.2014 р. №123/2/17/НОМЕР_2, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 49.18.4 пункту 49.18 ст. 49, пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 613,61 грн. (а.с.12,13).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2014 року №0013321700, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 767,11 грн., в т.ч. 613,61 грн. основний платіж та 153,40 грн. штрафна (фінансова) санкція (а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про те, що позивачем, всупереч вимогам Податкового кодексу України, не задекларовано в річній декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік дохід у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором (штрафні санкції) в сумі 4090,72 грн. та, відповідно не сплачено до бюджету податкове зобов'язання з зазначеного доходу в сумі 613,61 грн.( а.с.13).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, ст. 16 ПК України зобов'язує платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1).

Пунктом 162.1 ст. 162 ПК України до платників податку з доходів фізичних осіб віднесено: фізичних осіб - резидентів, яка отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходів з джерела їх походження в Україні; податкових агентів.

За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування вказаним податком є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

У свою чергу, згідно з підпунктом „д" п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому вказане положення містить застереження, згідно з яким якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв'язку, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Між позивачем та ПАТ "Комерційний банк "Надра" існували договірні (кредитні) правовідносини на підставі договору №867051/ФО/980 від 05.08.2008р. (а.с.11).

Зміст акту перевірки позивача свідчить, що не заперечується самим позивачем, що банком проведено списання кредиторської заборгованості за договором №867051/ФО/980 від 05.08.2008р. згідно додаткової угоди №1 від 14.08.2014р. в розмірі 4090,72грн. (а.с.13).

Таким чином, шляхом укладення Додаткової угоди, кредитор повідомив позивача про прощення боргу за кредитним договором.

Суд вважає, що викладені обставини підтверджують факт отримання позивачем додаткової вигоди в розмірі 4090,72грн. у розумінні підпункту „д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України.

Водночас, суд вважає юридично помилковою позицію позивача про те, що суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не є доходом платника - додатковим благом з огляду на приписи підпункту 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Так, підпунктом 14.1.56 п. 14.1 ст.14 ПК України встановлено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 ст.14 Кодексу додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Отже, вказане законодавче положення не підлягає самостійному застосуванню до спірних правовідносин, оскільки допускає винятки, безпосередньо встановлені розділом IV Податкового кодексу України, а відтак - і підпунктом „д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, Податковий кодекс України при визначенні доходу, отриманого платником податків внаслідок анулювання боргу за кредитним договором, не виокремлює складових частин суми такого боргу, а отже - базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є вся сума анульованого боргу позичальника, включаючи відсотки та пеню, що нараховані за користування кредитом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у відповідності до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 ст. 49, п. 179.7 ст. 179 ПК України позивач зобов'язаний був до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку, відобразити в ній вказаний дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним та сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.

Невиконання позивачем такого обов'язку обумовило самостійне донарахування податковим органом позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК України та на підставі, встановленій підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 ПК України.

При цьому суд бере до уваги, що відповідач обґрунтовано розрахував суму такого зобов'язання позивача за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПК України (а.с. 13), а позивач, у свою чергу, не оспорює коректність такого розрахунку.

Крім того, пунктом 123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

За таких умов суд вважає, що відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 767,01 грн., в т.ч. 613,61 грн. основний платіж та 153,40 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровограді. /м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016; Код ЄДРПОУ 38037409; Код класифікації доходів бюджету 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_2, Кіровоградський окружний адміністративний суд, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду В.С. Мирошниченко