Рішення № 42406102, 15.01.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" січня 2015 р. Справа № 906/1738/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ведіщева А. П., дов. №5786/19 від 31.12.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 02.02.2012р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 4185,87 грн.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 3823,98грн., з яких: 3049,17грн. основний борг, 412,92 грн. пеня, 50,87 грн. 3% річних, 311,02 грн. інфляційні.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.12.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.01.2015р.

Представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомила, що відповідач погасив основний борг в сумі 3049,17грн., на підтвердження чого надала платіжне доручення №71/79 від 06.01.2015р.

Представник відповідача не заперечив проти позову. З огляду на те, що основний борг погашено просить зменшити розмір пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013р. між Акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (споживач, відповідач) укладено договір № П_ПР-2014-1318 на постачання природного газу за регульованими тарифами (далі Договір) (а.с. 13-16), Договір № Т-ПР-7-2014-1346 на розподіл природного газу (а.с 8-12) та Технічна угода № 7/13/ТУ-1346-Т про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами (а.с.17-21).

За умовами п. 1.1 Договору, позивач зобов'язався постачати природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.

Договірні обсяги постачання газу відповідачу наводяться в додатку 2 до Договору (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 2.6 Договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Сторони погодили, що акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Пунктом 4.5 Договору, сторони визначили, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з 08:00 години першого дня місяця до 08:00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору. Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу.

Згідно п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го числа місяця , наступного за розрахунковим.

Умовами п. 1.1 технічної угоди № 7/13/ТУ-1346-Т від 11.11.2013р. визначено порядок організації обліку природного газу для об'єкту замовника (відповідача), який знаходиться за адресою: с.Сінгури, вул. Леніна,4.

Позивач виконав свої зобов'язання згідно договорів та технічної угоди, поставивши в період з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. відповідачу природний газ об'ємом 2887куб.м., що підтверджується актом передачі від 31.02.2014р. на загальну суму 12149,17грн.(а.с. 22).

Відповідач свої зобов'язання за договорами виконав неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по оплаті отриманого природного газу в сумі 3049,17грн.

03.11.2014р. відповідачу надіслано лист-вимогу № 4649/19 від 03.11.2014р. про сплату заборгованості за отриманий природний газ в сумі 3049,17грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач погасив заборгованість в сумі 3049,17грн.

За приписами п. 6.2.2 Договору № П-ПР-7-2014-1318 від 11.11.2013р., у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі зазначеного пункту договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 412,92грн. пені.

Крім того на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 50,87грн. 3% річних та 311,02грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи, а саме актом передачі природного газу (а.с. 22), підтверджено факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки відповідачу природного газу об'ємом 2887 куб.м. на загальну суму 12149,17грн.

Відповідач факт отримання природного газу на суму 12149,17грн. не оспорив.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно матеріалів справи, відповідач провів часткову оплату вартості отриманого товару до пред'явлення позову до суду на суму 9100,00 грн. та під час розгляду справи в суді на загальну суму 3049,17грн.

Оскільки позивач провів розрахунки по основному боргу на суму 3049,17грн. (квитанція № 71/77 від 06.01.2015р.) під час розгляду справи в суді, в цій частині позовні вимоги підлягають припинення на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 412,92грн. пені, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст 549 ЦК України).

Як зазначалось вище, п. 6.2.2 Договору № П-ПР-7-2014-1318 від 11.11.2013р., сторони визначили, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, пеню заявлено на підставі п. 6.2.2 Договору періодами з 03.06.202014р. по 22.12.2014р. на суму заборгованості 3049,17грн., яка склала 412,92грн.

Перевіривши поданий розрахунок пені, суд вважає його невірним з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи умови договору та приписи ст. 232 ГК України, у позивача виникло право на нараховування пені з 03.04.2014р по 03.10.2014р. на суму заборгованості 3049,17грн.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені, за яким період нарахування визначено з 03.06.2014р. (початкова дата, визначена позивачем) по 03.10.2014р. (кінцева дата, враховуючи 6-ти місячний строк нарахування) на суму заборгованості 3049,17грн., за яким сума пені складає 234,83 пені.

З огляду на викладене, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 234,83грн.

В частині стягнення 178,09грн. пені (412,92грн. - 234,83грн.) суд відмовляє за безпідставністю.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, то суд зазначає наступне.

Обгурнутовуючи клопотання про зменшення розміру пені, відповідач посилається лише на погашення основного боргу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Так, враховуючи приписи вищевказаних норм права, суд не вбачає достатньо обгрунтованих, вийняткових обставин, за яких можливе зменшення пені.

За таких обставин суд відхиляє клопотання відповідач про зменшення розміру пені.

Щодо вимоги про стягнення 50,87грн. 3% річних та 311,02 грн. інфляційних, суд зазначає наступне.

Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що річні нараховані у відповідності до приписів діючого законодавства, є правомірними та арифметично вірними, а тому вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування за період з червня 2014р. по листопад 2014р. на суму заборгованості 3049,17грн. Проте, перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив, що позивачем невірно застосовані індекси інфляції, які діяли у відповідному місяці.

Так, відповідно до повідомленням Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у червні 2014 року порівняно з травнем становив 101,0%, у липні 2014р. порівняно з червнем 2014 року становив 100,4%, у серпні 2014р. порівняно з липнем становив 100,8%, у вересні 2014р. порівняно з серпнем становив 102,9%, у жовтні 2014р. порівняно з вереснем становив 102,4%, у листопаді 2014р. порівняно з жовтнем становив 101,9%.

За таких обставин судом здійснено власний розрахунок інфляційних, за яким інфляційні становлять 298,82грн., які підлягають задоволенню.

В частині стягнення 12,20грн. інфляційних (311,02грн. - 298,82грн.) суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 583,00грн., з яких: 234,83 грн. - пеня; 50,87грн. - 3 % річних; 297,30грн. - інфляційні нарахування.

В частині стягнення 3049,17грн. суд припиняє провадження у справі на підставі п.1.1- ст. 80 ГПК України.

В решті позову суд відмовляє.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, ідентифікаційний код 03344071)

- 234,83грн. пені;

- 50,87 -3% річних;

- 297,30 інфляційних;

- 1735,36 грн. судового збору

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення 3049,17грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.01.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек.)