Ухвала суду № 42405928, 15.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 р.Справа № 818/2627/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. по справі № 818/2627/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп"

до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотордеталь-Конотоп» (далі по тексту - ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», позивач) звернувся до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - Конотопська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 03.09.2014 року № 0000432311, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2014 р. на 81268,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20317,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 року по справі № 818/2627/14 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 03.09.2014 року № 0000432311, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 81 268 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 20 317 грн.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 року по справі № 818/2627/14, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на довідку ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя № 136/08-27-2211/34155536 від 13.06.2014 р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Запоріжспецкомплект» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Семикс», акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1012/26055-22-07/38348306 від 03.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс», зазначив про непідтвердження господарських операцій з поставки ТМЦ від ТОВ «Семикс» до ТОВ «Запоріжкомплект» та від останнього до позивача по справі, порушення у заповненні товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від ТОВ «Семикс» до ТОВ «Запоріжспецкомплект», відсутність ТОВ «Семикс» за місцезнаходженням, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про процедуру припинення діяльності вказаного підприємства, анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Семикс" 04.04.2014 р. Крім того, вказав про ненадання позивачем до перевірки сертифікатів відповідності продукції, придбаної у ТОВ «Запоріжспецкомплект», неналежне заповнення товарно-транспортних накладних щодо перевезення ТМЦ від зазначеного постачальника до позивача по справі (не вказано номер посвідчення водія, відсутній підпис водія (експедитора), ненадання документів щодо підтвердження використання позивачем придбаних у ТОВ «Запоріжспецкомплект» товарів у власній господарській діяльності. Враховуючи викладене, вважає вірним висновок акту перевірки позивача про порушення ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» вимог п.185.1 ст.185, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів у постачальника ТОВ «Запоріжспецкомплект» на загальну суму ПДВ 81268 грн., і не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що господарські операції між позивачем по справі та контрагентом ТОВ «Запоріжспецкомплект» повністю підтверджені документально. Зазначив, що сертифікати якості не є первинними документами, а тому твердження відповідача про їх відсутність не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту. Разом з тим, у позивача наявні сертифікати якості щодо поставлених товарів, при цьому якість кожної партії товару перевіряється Центром управління якості підприємства, засвідчується відповідним висновком з підписом провідного інженера Центру та відміткою про придатність або непридатність товару до виробництва, що також є доказом надходження товару на підприємство. Вказує, що усі вищезазначені документи, а також оборотно-сальдові відомості та накладні на внутрішнє переміщення були надані податковому органу разом із запереченнями, однак, не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Вважає, що з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань тягне негативні наслідки саме для цих осіб, а не позивача по справі. Зазначив, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про перебування ТОВ «Семикс» у процесі припинення, натомість відомості про вказану юридичну особу є підтвердженими. Враховуючи викладене, вважає податкове повідомлення - рішення від 03.09.2014 року № 0000432311 таким, що підлягає скасуванню.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ "Запоріжспецкомплект".

За результатами перевірки складено акт № 245/22-02/30573983 від 12.08.2014 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» вимог п.185.1 ст.185, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів у постачальника ТОВ "Запоріжспецкомплект" на загальну суму 81268 грн., у т.ч. за січень 2014 р. в сумі 19500 грн. та за лютий 2014 року в сумі 61768 грн., що у свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за лютий 2014 року в сумі 19500 грн. та по декларації за березень 2014 року в сумі 61768 грн. (т.1, а.с.14-28).

Подані позивачем заперечення на акт перевірки № 27/10-2299 від 21.08.2014 року (т.1, а.с.29-34) за результатами їх розгляду Конотопською ОДПІ були залишені без задоволення, а висновки акти перевірки - без змін, про що позивача повідомлено листом № 6001/10/22-02 від 29.08.2014 року (т.1, а.с.35-38).

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки 03 вересня 2014 року Конотопською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000432311 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 81268 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 20317 грн. (т. 1, а.с.11).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичною підставою для висновку про порушення ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» вимог п.185.1 ст.185, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів у постачальника ТОВ "Запоріжспецкомплект" на загальну суму 81268 грн., та, як наслідок. завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за лютий 2014 року в сумі 19500 грн. та по декларації за березень 2014 року в сумі 61768 грн., слугувало твердження відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача хибним, з наступних підстав.

За визначенням п.14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 04 вересня 2013 року позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 246 з ТОВ "Запоріжспецкомплект" (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали для ливарного виробництва (Товар). Найменування (асортимент), кількість, ціна Товару, що підлягає поставці, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

В рамках виконання умов даного договору позивачем було отримано від ТОВ "Запоріжспецкомплект" ТМЦ (шлакозгущувач, кремній гранульований, навуглеражувач Карбон «Преміум») відповідно до видаткових накладних № РН-3101-01 від 31.01.2014 р., № РН-0602-01 від 06.02.2014 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Постачальником виписано позивачеві податкові накладні № 13 від 31.01.2014 р. на суму 117000,00 грн., у т.ч. ПДВ 19500,00 грн., № 3 від 06.02.2014 р. на суму 37608,00 грн., у т.ч. ПДВ 61768,00 грн., копії яких надані до матеріалів справи.

Придбаний товар було оплачено на підставі рахунків-фактур № СФ-3101-2 від 31.01.2014 р. та № СФ-0602-02 від 06.02.2014 р., згідно з платіжними дорученнями № 449 від 03.02.2014 р., № 90 від 17.02.2014 р., № 176 від 25.02.2014 р., № 718 від 27.02.2014 р., № 301 від 12.03.2014 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Доставка позивачеві придбаного товару здійснювалась автоперевізниками ФОП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.72, 73).

Зазначений товар було отримано працівниками позивача на підставі виданих довіреностей та оприбутковано на складі № 12 шихтових матеріалів ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями прибуткових ордерів № 381 від 03.02.2014 р. та 419 від 08.02.2014 р., виданих довіреностей, копією журналу реєстрації довіреностей, а також пояснювальною запискою бухгалтера ТОВ «Мотордеталь-Конотоп».

Колегія суддів зауважує, що позивачем надано до матеріалів справи копії сертифікатів якості придбаного у ТОВ "Запоріжспецкомплект" товару (т.1, а.с.87, 90-91). Крім того, якість придбаного товару перевірялась у лабораторії позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії повідомлень про надходження товару та протоколів вимірювання геометричних параметрів від 03.02.2014 року та 08.02.2014 року (т.1, а.с.86, 88, 89, 92).

На підтвердження факту надходження товару та використання його у власній господарській (виробничій) діяльності позивачем надано до матеріалів справи копії накладних про відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, а також карток рахунку 201, картки субконто «Номенклатура, Склади» за лютий 2014 року - липень 2014 року (т.1, а.с.99-243, т.2, а.с.12-38).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» та постачальником ТОВ "Запоріжспецкомплект" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Твердження відповідача про відсутність у позивача сертифікатів якості ТМЦ, придбаних у ТОВ "Запоріжспецкомплект" (шлакозгущувач, кремній гранульований, навуглеражувач Карбон «Преміум») спростовуються наявними в матеріалах справи копіями сертифікатів від 31.01.2014 р., 06.02.2014 р. (т.1, а.с.87, 90, 91).

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані сертифікати разом з оборотно-сальдовими відомостями та накладними на внутрішнє переміщення, надавались позивачем разом із запереченнями на акт перевірки, про що свідчить зміст вказаних заперечень, копію яких надано до матеріалів справи, а також відповіді Конотопської ОДПІ на ці заперечення.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Однак, надані позивачем разом із запереченнями копії сертифікатів якості та документи щодо використання ТМЦ у господарській діяльності (оборотно-сальдові відомості та накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) товару) відповідачем не було враховано при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає твердження відповідача про відсутність сертифікатів якості та документів щодо використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності такими, що не відповідають обставинам справи.

Між тим, колегія суддів зазначає, що сертифікати якості не є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже, ненадання таких документів під час документальної позапланової виїзної перевірки не є підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та позбавлення платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит.

З приводу тверджень відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних щодо поставки ТМЦ від ТОВ "Запоріжспецкомплект", обґрунтовані відповідачем з посиланням на положення розділу п.11.1, п.11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та постачальником ТОВ "Запоріжспецкомплект", є такими, що належним чином підтверджені первинними документами, а результати цих господарських операцій безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів зауважує, що висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Запоріжспецкомплект" зроблено відповідачем виходячи з відомостей довідки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя № 136/08-27-2211/34155536 від 13.06.2014 р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Запоріжспецкомплект» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Семикс» та акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1012/26055-22-07/38348306 від 03.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс».

Так, зі змісту наданої відповідачем до матеріалів справи копії довідки про результати зустрічної звірки ТОВ "Запоріжспецкомплект" та ТОВ "Семикс" (т. 2 а.с. 42-46) вбачається, що в ході проведення звірки податковим органом було досліджено первинні документи, якими підтверджується постачання товарів ТОВ "Мотордеталь Конотоп": податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності (т. 2 а.с. 45).

При цьому висновок про непідтвердження фактичного здійснення поставки ТОВ «Семикс» товару на ТОВ "Запоріжспецкомплект" та по операціях з подальшого продажу товарів підприємствам-покупцям відповідачем мотивовано висновками акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1012/26055-22-07/38348306 від 03.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, згідно з яким не підтверджено поставку ТОВ «Семикс» товарів (послуг) на адресу контрагентів-покупців, у т.ч. ТОВ "Запоріжспецкомплект".

Однак, слід вказати, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-постачальників товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що з огляду на положення п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс» не може вважатися належним доказом безтоварності господарських операцій між позивачем по справі та ТОВ "Запоріжспецкомплект".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "Запоріжспецкомплект" до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, та формування на цій підставі сум задекларованого бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.09.2014 року № 0000432311, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2014 р. на 81268,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20317,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.11.2014р. по справі № 818/2627/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 20.01.2015 р.