Постанова № 42405754, 20.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/4292/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від Прокуратури м.Києва: Давиденко О.В. - прокурор відділу

від позивача: не з'явився

від відповідача: Єсипчук І.В. - представник

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Рясько А.М. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на ухвалу

Господарського суду м. Києва

від 27.10.2014р.

у справі № 910/4292/13 (головуюча суддя Пригунова А.Б., судді Гулевець О.В., Марченко О.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС»

про стягнення 61 790 287, 37 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС»

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом

1) Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

2) Державний історико-меморіальний Лук»янівський заповідник

про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 11.12.2008р. № 777/777

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2014р. у справі № 910/4292/13 призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Заступник прокурора міста Києва, не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду м. Києва скасувати, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення був укладений 11.11.2009 на виконання рішення Київради від 11.12.2008 № 777/777 та рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.2009 між Київською міською радою та ВАТ «АК-ТРАНС», відповідно до умов якого товариству продано земельну ділянку площею 2,4915 га (кадастровий номер 8000000000:91:058:0002) по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі м. Києва. Вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 902.

Крім того, апелянт зазначає, що ПАТ «АК-ТРАНС» про наявність інженерних мереж і споруд на спірній земельній ділянці було відомо з 2007 року, а виконання товариством вимог зазначених у висновках контролюючих органів з метою відведення спірної земельної ділянки свідчить про його намір користуватися земельною ділянкою за цільовим призначенням, вказаним у рішенні Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777.

Апелянт вважає, що місцевим судом до призначення судової експертизи не встановлено фактичні дані, що входять до предмета доказування, які не потребують спеціальних знань; необхідність призначення судової експертизи судом ґрунтується на припущеннях ПАТ «АК-ТРАНС», без надання останнім відповідних доказів у справі.

В судове засідання представник позивача та третьої особи-1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представників прокуратури, відповідача, третьої особи-2, дослідивши матеріали справи, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та третьої особи, які не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, вислухавши пояснення представників прокуратури, відповідача, третьої особи-2, колегія встановила наступне.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 41 891 720, 27 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2009 р., а також 19 898 567, 10 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п.5 рішення Київської міської ради від 11.12.08 № 777/777 «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «АК-Транс» для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі м. Києва» вирішено продати ВАТ «АК-Транс» (на даний час - ПАТ «АК-Транс») земельну ділянку площею 2,4915 га за 50 389 571 грн. для зазначених у рішенні цілей.

Пунктом 6 цього ж рішення затверджено умови продажу земельної ділянки згідно з додатком. Зокрема, вирішено зарахувати до сум, які покупець ї сплатити за земельну ділянку, аванс в сумі 4 689 512, 52 грн., сплачений відповідно до угоди № 50 від 01.07.08, що підтверджено платіжним дорученням. Решта вартості земельної ділянки в сумі 45 700 058,48 грн. може сплачуватись у розстрочку протягом трьох років рівними частками до двадцять п'ятого числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.08.09 у справі № 5/46 за позовом ВАТ «АК-Транс» до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) зобов'язано Київську міську раду протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки з ВАТ «АК-Транс» в редакції, яка підписана товариством.

На виконання рішення Київради від 11.12.08 № 777/777 та рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.09 між Київською міською радою та ВАТ «АК-Транс» 11.11.09 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до якого товариству продано земельну ділянку площею 2,4915 га (кадастровий номер 8000000000:91:058:0002) по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі м. Києва. Вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 902.

Право власності ВАТ «АК-Транс» на земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 727425, виданим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 25.12.09 та зареєстрованим за № 01-8-00199.

Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу ціна продажу земельної ділянки становить 50 389 571 грн. Також умовами вказаного пункту договору встановлено, що в рахунок цієї суми відповідно до угоди № 50 від 01.07.08 покупцем було сплачено продавцеві аванс у сумі 4 689 512, 52 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору сторонами погоджено, що решта вартості земельної ділянки у сумі 45 700 058, 48 грн. може сплачуватись у розстрочку протягом трьох років рівними частками до двадцять п'ятого числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки на відповідний рахунок.

Пунктом 4.2 договору купівлі-продажу передбачено, що у випадку прострочення покупцем виконання зобов'язань, встановлених умовами розділу другого договору, за кожен день прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню у сумі 0,5 % від суми простроченого платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.10 у справі № 11/55 за позовом ВАТ «АК-Транс» до Київської міської ради розтлумачено, що санкції, передбачені пунктом 4.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.09, будуть застосовуватись до вказаного товариства, починаючи з 12.11.12.

Згідно зі статтею 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь і самі сторони.

На підставі вищевикладеного позивач зазначає, що кінцевий строк оплати відповідачем решти вартості земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 11.11.09 в сумі 45 700 058,48 грн. настав 11.11.12.

Відповідачем за угодою № 50 від 01.07.08 сплачено аванс у сумі 4 689 512, 52 грн., а також здійснено часткову оплату вартості земельної ділянки у сумі 3 808 338, 21 грн. Таким чином, за договором купівлі - продажу станом на 14.02.13 відповідачем в рахунок оплати вартості земельної ділянки загалом сплачено 8 497 850, 73 грн.

Заступник прокурора м.Києва зазначає, що в порушення умов договору купівлі-продажу відповідач своє зобов'язання щодо здійснення повної оплати решти вартості земельної ділянки сумі 45 700 058, 48 грн. у строк, встановлений п. 2.2 договору, не виконав, у зв'язку з чим заборгованість ПАТ «АК-Транс» за договором купівлі - продажу станом на 14.02.13 складає 41 891 720, 27 грн. (основний борг), який просить стягнути з відповідача.

Крім того, згідно умов п. 4.2 договору купівлі-продажу за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо повної сплати вартості земельної ділянки за договором відповідачу з 12.11.12 нарахована пеня, яка станом на 14.02.13 складає 19898567, 10 грн., який просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2013 р. (суддя Станік С.Р.) порушено провадження у справі № 910/4292/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.03.2013р. за участю прокурора та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. провадження у справі № 910/4292/13 зупинено до вирішення пов'язаної адміністративної справи Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/6356/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 25.12.2012 р. № 766/9050 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 20.09.2012 р. № 189/8473 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777" та зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у даній справі.

29.09.14р. Публічне акціонерне товариство "АК-Транс" подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради №777/777 від 11.12.08р. "Про передачу земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "АК-Транс" для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговування по вул.Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:058:0002 площею 2,4915), що укладений 11.11.09р. між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "АК-Транс" та зареєстрований в реєстрі за №902. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваного рішення вимогам ст. ст. 118, 123, 128, 151 Земельного кодексу України в частині погодження проекту землеустрою з відповідними органами, та відсутністю науково історико-містобудівного обґрунтування. При цьому, позивач за зустрічним позовом стверджує, що частина спірної земельної ділянка межує із земельною ділянкою, на якій розташоване Лук'янівське цивільне кладовище у місті Києва, та яка, в свою чергу, є державним історико-меморіальним заповідником. З урахуванням наведеного позивач вважає, що частина переданої йому земельної ділянки відноситься до охоронних зон заповідника, а тому у даному випадку порушено режим використання охоронних зон.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що спірний договір укладався на підставі оспорюваного рішення Київської міської ради, а тому, відповідно, має бути визнаний судом недійсним. Крім того, договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку також через відсутність у ньому всіх істотних умов, зокрема, відомостей про наявні обмеження щодо використання спірної земельної ділянки, як це передбачено ст. 132 Земельного кодексу України - розташування впродовж земельної ділянки теплової мережі з двома тепловими камерами, які, за наявною інформацією належать на праві оперативного управління бо господарського відання ПАТ "Київенерго". Зазначені обмеження, на думку позивача за зустрічним позовом, унеможливлюють використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням.

Також підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки позивач за зустрічним позовом визначає недодержання письмової форми правочину (договір зі сторони Київської міської ради підписаний шляхом проставлення у договорі факсиміле колишнього Київського міського голови Черновецьким Л.М., а не підписаний особисто ним, як це передбачено законодавством), що прямо суперечить положенням ч. 3 ст. 207, ст. 215 Цивільного кодексу України

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2014р. прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою від 27.10.2014р. Господарським судом м.Києва призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз покладено на ПАТ «АК-Транс» та зупинено провадження у справі до проведення експертизи.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про судову експертизу" та ст. 41 ГПК України судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні, зокрема, суду; експертиза призначається для вирішення питань, що потребують спеціальних знань.

Згідно п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2651 від 27.11.2006р. „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У визначенні кола питань, що підлягають роз»ясненню під час проведення експертизи, слід виходити з того, що питання повинні: відповідати предмету й характеру експертизи; стосуватися обставин, що мають значення для вирішення справи; ураховувати можливості проведення експертизи.

Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Місцевим судом до винесення ухвали про призначення судової експертизи не встановлено фактичні дані, що входять до предмета доказування, які не потребують спеціальних знань.

Так, місцевий суд не звернув увагу на те, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення був укладений 11.11.2009 на виконання рішення Київради від 11.12.2008 № 777/777 та рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.2009 між Київською міською радою та ВАТ «АК-ТРАНС», відповідно до умов якого якого товариству продано земельну ділянку площею 2,4915 га (кадастровий номер 8000000000:91:058:0002) по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі м. Києва. Вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 902.

Пунктом 9.6 оспорюваного рішення Київської міської ради ПАТ «АК-ТРАНС» зобов'язано забезпечити вільний доступ для прокладення нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі № 1-9 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено - що до нормативних актів належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти, передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Крім того, у висновках контролюючих органів, які містяться у проекті землеустрою щодо відведення ВАТ «АК-ТРАНС» спірної земельної ділянки, зазначено, що земельна ділянка придатна для цільового використання вказаного у рішенні Київської міської ради, з подальшою експлуатацією та обслуговуванням.

Зокрема, у висновку Київської міської санепідемстанції від 19.07.2007 № 5737 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову зазначено, що земельна ділянка придатна під забудову, зокрема існує можливість теплозабезпечення та гарячого водопостачання у зв'язку з наявністю міських теплових мереж, що є необхідною умовою для подальшої експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Висновком Головного управління земельних ресурсів у м. Києві від 27.12.2007 № 04-03-5/1 138 на орендаря покладено обов'язок створити вільний доступ для прокладення нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

Крім того, у п. 1.1 оспорюваного договору купівлі-продажу від 11.11.2009, який погоджений сторонами, зазначено, що у відповідності до довідки № 00-07771/2009, виданої Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.10.2009 за № 392-д про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, обмеження (обтяження) на вищезазначену земельну ділянку не зареєстровані.

Як вбачається з вищевикладених обставин, ПАТ «АК-Транс» про наявність інженерних мереж і споруд на спірній земельній ділянці було відомо з 2007 року, а виконання товариством вимог, зазначених у висновках контролюючих органів з метою відведення спірної земельної ділянки, свідчить про його намір користуватися земельною ділянкою за цільовим призначенням, вказаним у рішенні Київської міської ради від 11.12.2008 № 777/777.

Щодо посилання ПАТ «АК- Транс» на те, що наявність теплових мереж з двома тепловими камерами вздовж спірної земельної ділянки унеможливить її використання, зазначену обставину можливо встановити лише після розроблення проекту будівництва, проведення його експертизи. Метою проведення експертизи проектів будівництва є визначення якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі до доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження і енергоефективності, кошторисної частини проекту будівництва. Експертиза є завершальним етапом розроблення проектів будівництва (п. 6 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560).

ПАТ «АК-Транс» не надано суду доказів розроблення та затвердження проекту будівництва.

Таким чином, неможливість використання спірної земельної ділянки з підстав, зазначених ПАТ «АК-Транс» є лише припущенням, яке не підтверджено належними та допустимими доказами.

ПАТ «АК-Транс» посилається на те, що при укладанні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки Київською міською радою не додержано письмову форму правочину, що суперечить положенням ч. 3 ст. 207 ЦК України на підставі чого судом призначено судову експертизу щодо встановлення способу підпису головою Київської міської ради оспорюваного договору купівлі-продажу (власноручно чи шляхом проставлення у договорі його факсиміле).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом до призначенням судової експертизи не було досліджено питання можливості використання при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу факсимільного відтворення підпису голови Київської міської ради, не встановлювались спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного договору.

Водночас, зазначений договір укладений 11.11.2009 на виконання чинного рішення Київради від 11.12.2008 № 777/777 та рішення Господарського суду м. Києва № 5/46 від 25.08.2009р. за позовом Відкритого акціонерного товариства «АК-Транс» ( яке на даний час Приватне акціонерне товариство «АК-Транс») до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору купівлі-продажу позовні вимоги задоволено повністю, зобов»язано Київську міську раду протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі м. Києва між ВАТ «АК-Транс» та Київською міською радою в редакції, яка підписана ВАТ «АК-Транс» на умовах, визначених договором.

01.07.2008 ПВТ «АК-Транс» внесло аванс в сумі 4 689 512, 52 грн., у період з 2009-2010 роки згідно умов договору товариством сплачено 3 808 338, 21 грн. Зазначені дії ПАТ «АК-ТРАНС» свідчать про схвалення оспорюваного правочину та прийняття його до виконання.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» відповідно до вимог ст. 4 ГПК України рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішення лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст.4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про призначення судової експертизи в повній мірі не врахував норми процесуального права і, належним чином не встановив всі обставини справи, дійшов невірного висновку про наявність підстав для призначення судової експертизи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, ухвала про призначення судової експертизи підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103-106 Господарського процесуального Кодексу України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.10.2014р. у справі № 910/4292/13 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.10.2014р. у справі № 910/4292/13 скасувати.

Матеріали справи № 910/4292/13 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх