Рішення № 4240546, 13.10.2008, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа №2/2 - 2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2008 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченко Н.Ю.

при секретарі Головінової Т.В.,

за участю представників позивача: ОСОБА_2

ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він знаходився в трудових відносинах із шахтою "Дніпровська" ВАТ "Павлоградвугілля". 15.08.1997 року при виконанні своїх трудових обов"язків з позивачем стався нещасний випадок та він отримав черепно-мозкову травму.

27.11.1997року за висновком МСЕК ОСОБА_1. була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 80% та друга група інвалідності.

08.12.1997року відповідно до наказу підприємства №669 позивач був звільнений за станом здоров'я на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України. На день звільнення у підприємства перед позивачем була заборгованість по заробітної плати 3 140,01 грн., але в порушення ст. 116 КЗпП України відповідач вказану заборгованість не виплатив.

Офіційно за виплатою грошових сум заборгованості по заробітній платі позивач звернувся до адміністрації шахти 24.06.1998 року. Але і після офіційного звернення позивачу все одно не було виплачено заборгованість.

З серпня 1998 року ОСОБА_1. звернувся до КТС із заявою, у якій просив зобов'язати адміністрацію шахти виплатити заборгованість по заробітної плати, яка склалась на момент травми, а також середньомісячний заробіток за час затримання розрахунку по цій заробітної плати.

10 серпня 1998 року КТС було винесено рішення, відповідно до якого підприємство повинно:

1). сплатити заборгованість у розмірі 3 140,01 грн.

2).виплатити одноразову допомогу в розмірі 40 687,40 грн. в порядку встановленому на шахті.

3).зберегти середньомісячний заробіток за час затримання розрахунку відповідно до ст.., 116 ч. 1 КЗпП України, починаючи з 10 серпня 1998року по день остаточного розрахунку, виходячи з 29,90гр. за кожний робочий день.

Відповідно до ст. 229 КЗпП України, передбачений строк для виконання рішення КТС, а саме виконання цього рішення повинно було відбутися у триденний строк після десятиденного терміну передбаченого для його оскарження, але і після винесеного рішення заборгованість не була виплачена.

Відповідно до ст.230 КЗпП України у випадку невиконання власником або

уповноваженим органом. рішення КТС у встановлений строк воно підлягає примусовому виконанню, а саме КТС видає посвідчення, яке має силу виконавчого листа. Але і після отримання виконавчого листа підприємство не сплатило заборгованість по заробітній платі.

02.03.1999 року було сплачено заборгованість по заробітній платі у сумі З 140,01 грн. та місячний оклад 627,90 гри., нарахований з 10 серпня 1998року по 08 вересня 1998 року.

Відповідно до п. 3 рішення КТС адміністрація повинна була зберегти середній заробіток за час затримки розрахунку згідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст.116 КЗпП України суми заборгованості підприємства повинні бути сплачені не пізніше наступного дня після офіційного звернення про розрахунок. Офіційне звернення позивача до відповідача по виплаті заборгованості було зроблено 26 червня 1998 року тому заборгованість виникла з червня 1998року по березень 1999 року (остаточний розрахунок).

Виходячи з викладеного, кількість днів затримки по заробітній платі складає 175 днів, а саме: червень 1998року - 3 дні; липень 1998 року - 23 дні; серпень 1998 року - 20 днів; вересень 1998 року - 22 дні; жовтень 1998 року - 22 дні; листопад 1998 року - 21 день; грудень 1998 року - 23 дні; січень 1999 року - 19 днів; лютий 1999року - 20днів; березень 1999 року - 2 дні.

Середньомісячний заробіток за два місяці перед звільненням складає 29,90 грн.

175 днів х 29,90 грн. (відповідно до КТС середній заробіток) = 5 232,50 грн.

Враховуючи, що за один місяць на підставі посвідчення була сплачена сума 627,90 грн., то сума заборгованості складає: 5 232,50 грн. - 627,90 грн. = 4 604,60 грн.

Оскільки ця сума складається з середньомісячних заробітних плат, то з неї треба вираховується податок: подохідний податок -10%; пенсійний фонд - 2%; фонд зайнятості - 0,5%; профспілкові внески -1%.

Тому сума яка підлягає поверненню складає 3 982,98 грн.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем йому була спричинена моральна шкода, оскільки були порушені його права, передбачені КЗпП України і вже більш восьми років він, інвалід 2-ї групи, вимушений в судовому порядку доводити свої права. Вважає, що відповідач навмисно порушує його права з власних міркувань.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили, з урахуванням змінених позовних вимог, стягнути з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 заборгованість по середньомісячному заробітку при звільненні у розмірі 3982 грн. 98 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений, а тому суд вважає, що справу можливо розглянути за його відсутністю та ухвалити заочне рішення.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах із шахтою "Дніпровська" ВАТ "Павлоградвугілля". 15.08.1997 року при виконанні своїх трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок та він отримав черепно-мозкову травму.

27.11.1997року за висновком МСЕК ОСОБА_1. була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 80% та друга група інвалідності.

08.12.1997року відповідно до наказу підприємства №669 позивач був звільнений за станом здоров'я на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України. На день звільнення у підприємства перед позивачем була заборгованість по заробітної плати 3 140,01 грн., але в порушення ст. 116 КЗпП України відповідач вказану заборгованість не виплатив.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільнені, власником або

уповноваженою особою робітнику зобов'язані виплатити усі суми які йому належать на день звільнення.

Якщо робітник на день звільнення ніде не працював, то вказані суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим робітником вимоги про розрахунок.

Офіційно за виплатою грошових сум заборгованості по заробітній платі позивач звернувся до адміністрації шахти 24.06.1998 року. Але і після офіційного звернення позивачу все одно не було виплачено заборгованість.

З серпня 1998 року ОСОБА_1. звернувся до КТС із заявою, у якій просив зобов'язати адміністрацію шахти виплатити заборгованість по заробітної плати, яка склалась на момент травми, а також середньомісячний заробіток за час затримання розрахунку по цій заробітної плати.

10 серпня 1998 року КТС було винесено рішення, відповідно до якого підприємство повинно:

1). сплатити заборгованість у розмірі 3 140,01 грн.

2).виплатити одноразову допомогу в розмірі 40 687,40 грн. в порядку встановленому на шахті.

3).зберегти середньомісячний заробіток за час затримання розрахунку відповідно до ст. 116 ч. 1 КЗпП України, починаючи з 10 серпня 1998року по день остаточного розрахунку, виходячи з 29,90гр. за кожний робочий день.

Відповідно до ст. 229 КЗпП України, передбачений строк для виконання рішення КТС, а саме виконання цього рішення повинно було відбутися у триденний строк після десятиденного терміну передбаченого для його оскарження, але і після винесеного рішення заборгованість не була виплачена.

Відповідно до ст.230 КЗпП України у випадку невиконання власником або уповноваженим органом рішення КТС у встановлений строк воно підлягає примусовому виконанню, а саме КТС видає посвідчення, яке має силу виконавчого листа. Але і після отримання виконавчого листа підприємство не сплатило заборгованість по заробітній платі.

02.03.1999 року було сплачено заборгованість по заробітній платі у сумі 3 140,01 грн. та місячний оклад 627,90 грн., нарахований з 10 серпня 1998року по 08 вересня 1998 року.

Відповідно до п. З рішення КТС адміністрація повинна була зберегти середній заробіток за час затримки розрахунку згідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст.116 КЗпП України суми заборгованості підприємства повинні бути сплачені не пізніше наступного дня після офіційного звернення про розрахунок. Офіційне звернення позивача до відповідача по виплаті заборгованості було зроблено 26 червня 1998 року тому заборгованість виникла з червня 1998року по березень 1999 року (остаточний розрахунок).

Виходячи з викладеного, кількість днів затримки по заробітній платі складає 175 днів, а саме: червень 1998року - 3 дні; липень 1998 року - 23 дні; серпень 1998 року - 20 днів; вересень 1998 року - 22 дні; жовтень 1998 року - 22 дні; листопад 1998 року - 21 день; грудень 1998 року - 23 дні; січень 1999 року - 19 днів; лютий 1999року - 20днів; березень 1999 року - 2 дні.

Середньомісячний заробіток за два місяці перед звільненням складає 29,90 грн.

175 днів х 29,90 грн. (відповідно до КТС середній заробіток) = 5 232,50 грн.

Враховуючи, що за один місяць на підставі посвідчення була сплачена сума 627,90 грн., то сума заборгованості складає: 5 232,50 грн. - 627,90 грн. = 4 604,60 грн.

Оскільки ця сума складається з середньомісячних заробітних плат, то з неї треба вираховується податок: подохідний податок -10%; пенсійний фонд - 2%; фонд зайнятості - 0,5%; профспілкові внески - 1%.

Тому сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача

складає 3 982,98 грн.

Крім того, суд вважає, що позивачу була спричинена моральна шкода оскільки були порушені його права, передбачені КЗпП України і вже більш восьми років він, будучі інвалідом другої групи, вимушений в судовому порядку доводити свої права.

Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)- шкоди від 31.03.1995 року №4" роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості 10 000 гривень є тією сумою, що відшкодує позивачу моральні збитки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 116,117 КЗпП України, ст.ст. 23,1167 ЦК України, ст.ст. 10,60,179,192,209,212,224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 заборгованість по середньомісячному заробітку при звільненні у розмірі 3982 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 98 коп. та моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" судовий збір на користь держави у розмірі 51 грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" на користь ТУ ДСА в Дніпропетровської області, Код: 26239738, р/р: 37315007006709, Банк УДКО в Дніпропетровської області, МФО банку: 805012 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 30 грн.

Заяву про перегляд цього рішення може бути подано до Тернівського міського суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.