Ухвала суду № 42405427, 20.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2015 рокусправа № 808/1218/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Запорізького обласного військового комісаріату, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо виплаті у зв'язку із виключенням 21 січня 2014 року із списків особового складу 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних років без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (в редакції КМУ від 13 березня 2013 року), яку отримував за останньою штатною посадою у грудні 2013 року. Зобов'язати Запорізькій обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (в редакції КМУ від 13 березня 2013 року), яку отримував за останньою штатною посадою у грудні 2013 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби безпідставно не включив до її складу грошову винагороду у розмірі 40% грошового забезпечення позивача, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Запорізького обласного військового комісаріату щодо виплати ОСОБА_1 у зв'язку із виключенням 21 січня 2014 року із списків особового складу 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за 23 повних календарних років без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (в редакції КМУ від 13 березня 2013 року), яку ОСОБА_1 отримував за останньою штатною посадою у грудні 2013 року. Зобов'язано Запорізькій обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (в редакції КМУ від 13 березня 2013 року), яку ОСОБА_1 отримував за останньою штатною посадою у грудні 2013 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, шляхом надіслання апеляційної скарги, в якій посилаючись на не повне з'ясування обставин справи, просив постанову окружного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача заперечували проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовної заяви позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України на посаді провідного інженера 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України із військовим званням «майор».

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 30 грудня 2013 року №236 ОСОБА_1, провідного інженера 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України, звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я). На момент звільнення вислуга років у Збройних Силах становить 23 роки 04 місяці.

Наказом начальника 621 Головного військового представництва від 21 січня 2014 року № 12 (По стройовій частині) з 21 січня 2014 року позивача виключено зі списків особового складу 621 Головного військового представництва Міністерства оборони України, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Шевченківського районного військового комісаріату міста Запоріжжя, наказано виплатити: позивачу:

- надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 21 січня 2014 року;

- щомісячну премію за період з 01 по 21 січня 2014 року у розмірі 90 % від посадового окладу;

- щомісячну додаткову грошову винагороду з 01 по 21 січня 2014 року в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

- надбавку до посадового окладу за роботу з таємними документами та виробами за період з 01 по 21 січня 2014 року у розмірі 10 відсотків від посадового окладу.

- одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вислуга позивача станом на 20 січня 2014 року становить 23 роки 05 місяців 19 днів, що становить 23 повних календарних роки.

У зв'язку із звільненням з військової служби відповідачем перераховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 31 817,04 грн.

Згідно приписів п. 2 ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та п. 38.1 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, Міністерством оборони України при звільненні військовослужбовцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до положень ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою КМ України №889 від 22 вересня 2010 року (зі змінами внесеними постановою КМ України №161 від 13.03.2013 року ) передбачено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у пп. 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Як встановлено судом першої інстанції позивач в період з 01 квітня 2013 року отримував додаткову грошову винагороду в розмірі 20% від місячного грошового забезпечення, а з 01 вересня 2013 року в розмірі 40% від місячного грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ №889 від 22 вересня 2010 року.

В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції що при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, в склад грошового забезпечення повинна бути включена щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 40% грошового забезпечення, встановлена постановою КМ України №889 від 22.09.2010 року (зі змінами, внесеними постановою КМ України №161 від 13.03.2013 року).

Між тим, посилання заявника апеляційної скарги на застосування у спірних правовідносинах положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України №260 від 11 червня 2008 року, відповідно до якої до складу одноразової грошової допомоги не включаються одноразові види грошового забезпечення, а також винагороди та морське грошове забезпечення не є належним доказом правомірності дій Запорізького обласного військового комісаріату, оскільки виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати позивачу при звільненні одноразової грошової допомоги без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, та правомірність покладання обов'язку на відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року (в редакції постанови КМ України №161 від 13.03.2013 року), з урахуванням виплачених сум.

Враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було повно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано норми чинного матеріального права, яке регулює спірні правовідносини та процесуального права, а тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі - залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

В повному обсязі ухвала складена 23 січня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський