Ухвала суду № 42405397, 20.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2015 рокусправа № П/811/2820/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 12 серпня 2014 року №0004301701.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, повноважними особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП "Глобал-Торг" (код ЄДРПОУ 37297827) за період березень та червень 2012 року, за результатами якої складено акт №564/11-23-17-01/2581119726 (а.с.7-21).

В акті перевірки зафіксовано допущене ПП "Глобал-Торг" порушення: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість за грудень 2012 року встановлено завищення податкового кредиту на суму 17480 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 7520 грн., за червень 2012 року на суму 9960 грн..

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року №0004301701, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 26220 грн., в тому числі 17480 грн. основного платежу, штрафної (фінансової) санкції 8740 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПП "Глобал-Торг".

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в березні та червні 2012 року ПП "Глоба-Торг" було поставлено на адресу позивача товар на загальну суму 104880 грн., в т.ч. ПДВ - 17480 грн..

30.03.2012 р. між ПП "Глобал-Торг" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки №30/3, згідно предмету якого Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця Товар за номенклатурою, кількістю та цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (а.с. 26-28).

У березні 2012 р. ПП "Глобал-Торг" поставило позивачу станок для порізки паперової втулки XW-203 у кількості 1 шт. на загальну суму 45120 грн., в тому числі ПДВ - 7520 грн., що підтверджується видатковою накладною №55 від 30.03.2012 р. та розрахунком на оплату по замовленню від 30.03.2012 р. (а.с.29-30), а позивач здійснила оплату згідно платіжного дорученнями №136 від 18.04.2012 р. в сумі 45120 грн. (а.с.38). Факт оплати підтверджено й випискою по рахунку за квітень 2012 р. (а.с.96-102).

ПП "Глобал-Торг" виписано податкову накладну №55 від 30.03.2012 р. на суму 45120 грн., у т.ч. ПДВ - 7520 грн. (а.с.31), яку було відображено позивачем у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у березні 2012 р. (а.с.93-95) та включено до податкового кредиту з ПДВ у березні 2012 р. (а.с.86-90).

У червні 2012 р. ПП "Глобал-Торг" поставило позивачу станок для порізки БОПП плівки XW-210 у кількості 1 шт. на загальну суму 59760 грн., в тому числі ПДВ - 9960 грн., що підтверджується видатковою накладною №55 від 27.06.2012 р. та розрахунком на оплату по замовленню від 27.06.2012 р. (а.с.32-33), а позивач здійснила оплату згідно платіжного дорученнями №271 від 06.08.2012 р. в сумі 59760 грн. (а.с.39). Факт оплати підтверджено й випискою по рахунку за серпень 2012 р. (а.с.103-108)

ПП "Глобал-Торг" виписано позивачу податкову накладну №55 від 27.06.2012 р. на суму 59760 грн., у т.ч. ПДВ - 9960 грн. (а.с.34), яку було відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у червні 2012 р. (а.с.81-83) та включено до податкового кредиту з ПДВ у червні 2012 р. (а.с.76-80).

Дослідивши вищезазначені первинні документи позивача та його контрагента, колегія суддів приходить до висновку, що дані первинні документи відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Разом з тим, судом встановлено, що в подальшому отриманий від ПП "Глоба-Торг" товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, яка полягає в оптовій торгівлі, для різки та фасування двоосноорієнтованої поліпропіленової клейкої стрічки. Обладнання знаходиться в орендованому позивачем приміщенні за адресою: м. Кіровоград, проспект Інженерів, 15, що не спростовано відповідачем.

Слід також зазначити, що доказів того, що ПП "Глоба-Торг" не було платником ПДВ на день оформлення позивачу податкових накладних суду не надано.

Отже, з урахуванням досліджених судом матеріалів справи, колегія суддів робить висновок про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем і його контрагентом та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до досліджених судом первинних бухгалтерських документів.

Окрім того, позивачем надано до суду акт перевірки від 03.03.2014 року №126/11-23-17-01/2581119726, згідно якого вбачається, що відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного іншого законодавства за період з 01.01.12 р. по 31.12.13 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.11 р. по 31.12.13 р. Водночас, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. завищення податкового кредиту податковим органом не встановлено. (а.с. 40-57)

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів зазначає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач в акті перевірки і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення-рішення №0004301701 від 12 серпня 2014 року прийняте Кіровоградською ОДПІ не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів робить висновок про те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування постанови в межах доводів апеляційної скарги не існує.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко