Постанова № 42405166, 21.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/2272/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Підченко О.Ю.

за участю представників:

від позивача: Мацегорін А.О., довіреність №50/10 від 19.09.2014;

від відповідача: Потоцький С.М., довіреність №85 від 29.12.2014;

Комісар С.П., довіреність №3 від 16.01.2015;

Розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014

у справі №910/2272/14 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія»

про стягнення 188577,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» (далі - відповідач, ТОВ "Брок-енергія") про стягнення пені та 3% річних в сумі 188577,65грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору №06/10-2602-ТЕ-29 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20 грудня 2010 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого відповідачу було нараховано пеню та матеріальні втрати у вигляді 3% річних на суму 188577,65грн.

У позові ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просить суд стягнути з ТОВ "Брок-енергія" пеню в сумі 138379,42грн. та 3% річних в сумі 50198,23грн., а всього - 188577,65грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014, позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 17607,57грн. - три проценти річних та 18767,99грн. - пені, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2014 вищевказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у справі №910/2272/14 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пеню в сумі 93839грн. 94коп., три проценти річних в сумі 17607грн. 57коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", витрати по оплаті судового збору в сумі 2229грн. 21коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви позивача про виправлення описки, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 щодо відмови в стягненні 32590,66грн. 3% річних та 44539,48грн. пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 14.01.2015.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Через відділ документального забезпечення від позивача надійшла зава про виправлення описки в апеляційній скарзі.

Від відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду змінити, шляхом зменшення суми стягнутої пені на 50 %.

В судовому засіданні оголошено перерву до 21.01.2015.

Через відділ документального забезпечення від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача.

Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в стягненні 32590,66грн. 3% річних та 44539,48грн. пені. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду змінити, шляхом зменшення суми стягнутої пені на 50 %.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

20.12.2010 між ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" (покупець) був укладений договір №06/10-2602-ТЕ-29 про закупівлю природного газу за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсягах, зазначених у п. 1.2 цього договору.

Постачальник передає покупцеві з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 15094 тис.куб.м. (п.1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 840,196грн. без урахування податку на додатну вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн. крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 16467554,00грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 19761064,80грн.

Згідно з умовами п.4.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.3.1 договору у разі невиконання покупцем умов п. 4.1 цього договору він повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки газу з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу протягом січня-вересня 2011 року природного газу в обсязі 10030616куб.м. на загальну суму 13132082,50грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011, від 28.02.2011, від 31.03.2011, від 30.04.2011, від 31.05.2011, від 30.06.2011, від 31.07.2011, від 31.08.2011, від 30.09.2011.

Відповідач свої зобов'язання в частині сплати за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу виконав хоч і в повному обсязі, проте із порушенням строків оплати.

У судовому засіданні під час нового розгляду справи відповідач вказував, що заборгованість за договором виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалася для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання" (ст. 2 Закону).

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності (що мало місце в даному випадку), орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно листів Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 12.05.2011, Національної комісії регулювання електроенергетики України від 18.01.2011 та від 15.07.2011, відшкодування з державного бюджету різниці в тарифах у 2011 році не проводилося.

У подальшому, на виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517 "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Пунктом 1 постанови КМУ №517 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідно до постанови КМУ №517 між учасниками розрахунків, до яких належать ТОВ "Брок-Енергія" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а також Територіальним органом Казначейства у Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Охтирської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, 24.07.2012 був укладений договір про організацію взаєморозрахунків №29/517-ГУ.

За вказаним договором сторони обумовили порядок проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", а також Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ №517 від 11 червня 2012 року.

Відповідно до умов указаного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ 2011 року за спірним договором у розмірі 150000 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету Сумської області для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

На виконання договору про організацію взаєморозрахунків №29/517-ГУ ТОВ "Брок-Енергія" перерахувало бюджетні кошти на рахунок НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ за договором закупівлі природного газу за державні кошти №06/10-2602-ТЕ-29 від 20.12.2010 у період з січня 2011 року по вересень 2011 року загальною сумою 150000,00грн. з призначенням платежу - на погашення заборгованості в різниці тарифів на теплову енергію, що підтверджується платіжним дорученням №66 від 14.08.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання боржник повинен передати кредиторові грошову суму або інше майно, що є неустойкою (штрафом, пенею).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що сторони у справі уклали договір про організацію взаєморозрахунків №29/517-ГУ, суд вважає, що у такий спосіб сторони змінили умови договору про порядок і строк проведення розрахунків за природний газ (позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 09.09.2014 у справі № 3-102гс14/16/16) .

Також суд враховує ту обставину, що у пп. 2 п. 12 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості по договору закупівлі природного газу.

З огляду на викладене підстав для стягнення пені, передбаченої п. 7.3.1 договору про закупівлю природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання у вигляді нарахування матеріальних втрат за ч. 2 ст. 625 ЦК України, в частині зміненого зобов'язання (про сплату вартості газу на 150000,00 грн.) у позивача немає.

Разом з тим, судом встановлено, що з боку відповідача у березні 2011 року мало місце прострочення оплати у сумі 1000139,38грн., у квітні 2011 року - 990491,32грн., у травні 2011 року - 263383,20грн., у червні 2011 року - 121570,80грн., у липні 2011 року - 597253,54грн., у серпні 2011 року - 606816,09грн., у вересні 2011 року - 1478836,26грн. Вказана сума заборгованості не була охоплена предметом договору про організацію взаєморозрахунків, а тому за порушення зобов'язання відповідач має сплатити позивачу належну на підставі п.7.3.1 договору пеню у сумі 93839,94грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат із врахуванням визначеного судом розміру заборгованості, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17607,57грн. - 3% річних від простроченої суми.

Щодо клопотання ТОВ "Брок-енергія" про зменшення розміру пені на підставі ст.233 ГК України суд вважає, що у його задоволенні необхідно відмовити, оскільки у судовому засіданні факт порушення строків оплати за природний газ з боку відповідача встановлений, а його доводи про те, що позивач протягом тривалого часу безоплатно користувався грошовими коштами відповідача не спростовують висновків суду про наявність порушення зобов'язання та підстав для нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у справі №910/2272/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у справі № 910/2272/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2272/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Л.В. Чорна