Постанова № 42404899, 18.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 808/9145/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький центр технічного обслуговування"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0000512214/4746,-

за участі представників сторін:

від позивача - Олійник В.Ф. (витяг з протоколу № 2 від 30.04.1996)

від відповідача - Сергієнко Т.С. (довіреність № 1523/10-014 від 02.09.2013)

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року ТОВ "Запорізький центр технічного обслуговування" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 № 0000512214/4746, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15512,50 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2013, відкрито провадження у адміністративній справі №808/9145/13-а та призначено до судового розгляду на 11.12.2013. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.12.2013.

Відповідно до ст.160 КАС України, в засіданні 18.12.2013 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови і оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і з підстав, викладених у позові, просив задовольнити їх у повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що по-перше, господарські правовідносини з ПП "АТМ" оформлені позивачем належним чином, фактичне постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

По-друге, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотримуванням або порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з вимогами податкового законодавства та не свідчать про безтоварність господарських операцій. Відсутність тільки товарно-транспортних накладних не позбавляє права покупця включати до витрат по придбанню товарів у склад витрат та віднесення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема, пояснив, що висновки фахівців податкової інспекції про порушення позивачем чинного законодавства, ґрунтуються на законодавстві, у зв'язку з чим вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим.

Вказує, що господарські операції позивача з ПП "АТМ" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки постачальником позивача ПП "АТМ" надавались видаткові та податкові накладні, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. В зв'язку з тим, що договори поставок товарів, послуг є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Товарно-транспортна накладна - документ, який підтверджує факт переміщення товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця. Однак, до перевірки товарно-транспортні накладні надані не були взагалі.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ в Орджонікідзевському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ" з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП "АТМ" (ЄДРПОУ 24606641) їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень-серпень 2012р.

В ході проведеної перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ" та ПП "АТМ".

Так, при проведенні перевірки встановлено, що постачальником ТОВ "Запорізький центр технічного обслуговування" є ПП "АТМ" (ЄДРПОУ 24606641) - платник ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, за рахунок якого сформовано ризиковий податковий кредит за травень 2012р. - у сумі ПДВ 1020,00 грн, за червень 2012р. - у сумі ПДВ 9427,00 грн, за липень 2012р.- у сумі ПДВ 1230,00 грн, за серпень 2012р. - у сумі ПДВ 732,50 грн.

ТОВ "Запорізький центр технічного обслуговування" укладено з постачальником ПП "АТМ" наступний договір:

ПП "АТМ" (Постачальник) зобов'язується у порядку та на умовах, передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується у порядку та на умовах, даного договору, приймати та сплачувати цей товар. Постачальник постачає Покупцю товар на умовах DDP (склад Покупця за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського,7) згідно правилам Інкотермс-200.

Відповідно до умов угоди ПП "АТМ" виписано (оформлено) такі накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг): №525 від 22.05.2012, № 907 від 07.06.2012, № 1080 від 27.06.2012, № 1567 від 25.07.2012. № 2443 від 02.08.2012.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 (в розділі податковий кредит) до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ (у розділі 2) за травень-серпень 2012р.

Від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська отримано акт від 21.12.12 за № 7198/22-4/24606641 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП "АТМ", відповідно якого ПП "АТМ" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ПП "АТМ" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2012 році.

За результатами перевірки встановлено порушення вимог п. 14.1.36, п.14.1.181 ст.14, п. 44.1 п. 44.3, пп.44.6 ст. 44 п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Наказу Державної податкової адміністрації України № 1492 від 02.02.2012"Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" що призвело до:

заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18 податкової Декларації з ПДВ) на загальну суму 12410 грн., у т.ч. по періодам: за ІІ квартал 2012р. на загальну суму 10447 грн.; за ІІІ квартал 2012р. на загальну суму 1963 грн.

заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової Декларації з ПДВ) на загальну суму 12410 грн., у т.ч. по періодам: за ІІ квартал 2012р. на загальну суму 10447 грн.; за ІІІ квартал 2012р. на загальну суму 1963 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.05.2013 № 0000512214/4746, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15512,50 грн.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник ПДВ. Господарські правовідносини з ПП "АТМ" оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Таким чином, позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від постачальників, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ПП "АТМ" в актах перевірок відсутні.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

В акті перевірки, перевіряючими вказано на відсутність товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Однак, суд вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на наступне:

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна за формою № 1 -ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

ТТН є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" передбачено, що: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, згідно з п.3.6. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, в яких зазначається, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників оформлюються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Перевіряючими в акті не зазначено про відсутність даних прибуткових ордерів за зазначеними операціями, відповідно, посилання на необхідність надання ТТН є безпідставним.

Твердження відповідача про відсутність подорожнього листа, суд також вважає безпідставним, оскільки, відповідно до ст.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363 дорожній лист - це документ для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. За цим документом не ведеться облік товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, в ньому не відображаються операції прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей. Копії цього документа не надаються вантажовідправнику та вантажоодержувачу. Порядок заповнення та обігу дорожнього листа не регламентується нормами чинного законодавства.

Тобто, дорожній лист перевізника не має відношення до бухгалтерського та податкового обліку вантажовідправників та вантажоодержувачів, а має значення лише для обліку роботи транспортного засобу.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" внесено зміни до ч.2 ст.16 Закону України "Про дорожній рух" в частині виключення дорожніх листів з переліку документів, що повинен мати при собі водій. Зазначеним Законом внесено зміни також до Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині виключення слів "дорожній лист".

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про "безтоварність" здійснених позивачем господарських операцій, суд вважає безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаного вище договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь -які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані.

Таким чином, суд вважає що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Запорізький центр технічного обслуговування" підлягають задоволенню у повному обсязі. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 28.05.2013 № 0000512214/4746, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький центр технічного обслуговування" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15512,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький центр технічного обслуговування" (код ЄДРПОУ 22119090) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 155,13 грн. (сто п'ятдесят п'ять гривень 13 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 30.12.2013.

Суддя О.М. Нечипуренко