Постанова № 42404818, 21.01.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/47/13-а

21 січня 2015 року 16год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Дворак Т.Б.,

третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ": представник Гавриленко Я.С.,

третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструціон Інтернешнл": представник Балобанов О.В.,

відповідача: представники Демчук О.П., Давидович Р.О.,

третьої особи - дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Служби автомобільних доріг у Рівненській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструціон Інтернешнл", товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ", Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

доДержавної фінансової інспекції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ :

Позивач, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача звернулися до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання не чинними та скасування окремих пунктів вимог в частині, а саме: 3,5,6,8.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

19.05.2014р. ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду постанову суду від 12.03.2014р. залишено без змін.

07.08.2014р. ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2014 року в частині визнання протиправними та скасування пунктів 3 і 5 листа (вимоги) Рівненської міжрайонної Державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Рівненській області від 05.12.2012р. №270-11/2584 скасовано, а справу направлено в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанова першої та ухвала апеляційної інстанцій залишені без змін.

У зазначеній ухвалі ВАСУ, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суду першої інстанції під час нового розгляду справи та прийняття рішення по суті спору необхідно встановити, зокрема, чи змінювались істотні умови договорів від 28.07.2009 №30 та від 02.11.2009 №42 і чи ці зміни було оформлено згідно з вимогами чинного на час їх проведення законодавства, надати встановленим обставинам відповідну правову оцінку, зокрема, щодо зменшення обсягу виконаних робіт контрагентом позивача ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» шляхом перекриття за рахунок збільшення поточної ціни робіт та виконання робіт на загальну суму 5058848,40грн., які не було передбачено тендерною пропозицією і договором підряду. Крім того, також необхідно на підставі належних доказів встановити факт використання контрагентом позивача ТОВ «ОНУР Конструкціон Інтернешнл» ресурсу «вода» під час виконання робіт «Полив водою ущільнюваного ґрунту у насипах» та «Полив посівів трав водою», оскільки проектна документація, якою передбачено використання цього ресурсу, таким доказом не є. Також слід установити, чи під час виконання вказаних робіт вода отримувалась з водойм і чи в цих випадках в актах форми КБ-2в її вартість визначалась як нульова.

В судовому засіданні представник позивача позов щодо визнання протиправними та скасування в частині пункту 3 вимоги відповідача про відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» коштів в сумі 1695188,00 грн. та в частині пункту 5 вимоги відповідача щодо відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Конструціон Інтернешнл» коштів в сумі 893193,58 грн. підтримав в повному обсязі, надав суду додаткові письмові пояснення (а. с. 109-115 т.20) та усні пояснення в засіданні, аналогічні, викладеним у письмовій формі.

Представники третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» та ТОВ «ОНУР Конструкціон Інтернешнл» підтримали позицію позивача, надали суду додаткові письмові (а. с. 94-97, 128-130 т.20) та усні пояснення, просили задовольнити позовні вимоги позивача.

Представник третьої особи на стороні позивача Дочірнє підприємство «Рівненський автодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, про причини не прибуття суд не повідомив, що в даному випадку не є у відповідності до ст.128 КАС України перешкодою для розгляду справи, а відтак розгляд справи проводиться за відсутності вказаного представника.

Представники відповідача надали суду письмові заперечення в яких позовні вимоги заперечували, та надали пояснення в судовому засіданні, аналогічні викладеним у письмових за переченнях. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не належать з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до плану роботи Державної фінансової інспекції в Рівненській області на ІІІ квартал 2012 року в Службі автомобільних доріг у Рівненській області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності за ІІ-ІV квартал 2010 року, 2011 рік та І півріччя 2012 року. За результатами ревізії складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Служби від 23.10.2012 р. № 270-16/17, до якого включено порушення фінансово-господарської діяльності. Акт ревізії був підписаний позивачем із запереченнями, які були надіслані Фінансовій інспекції листом від 09.11.2012 р. № 4/2294.

На підставі акта ревізії Фінансова інспекція надіслала позивачу лист-вимогу «Про усунення порушень» від 05.12.2012 № 270-11/2584.

Позивачем 12.12.2012 року було подано лист-скаргу №12/2476 голові Державної фінансової інспекції України.

01.03.2013 року на адресу позивача надійшов лист №06-14/248 від Державної фінансової інспекції України про розгляд скарги, яким скаргу від 05.12.2012 року частково задоволено, визнано часткову відсутність підстав для визначення завищення вартості виконаних робіт та відповідно визначення збитків.

28.03.2013 року від Рівненської міжрайонної державної фінансової інспекції надійшов лист №270-13/498 від 27.03.2013 року «Про надання інформації» разом із копією наказу №18 від 15.03.2013 року «Про скасування окремих положень а акті ревізії та висновку на заперечення».

Таким чином, 15.03.2013 року наказом начальника Державної фінансової інспекції в Рівненській області №18 «Про скасування окремих положень в акті ревізії та висновку до заперечення» було скасовано окремі положення акту ревізії та висновку на заперечення, а саме: скасовано положення акту та висновку щодо завищення вартості виконаних робіт по підсипці рослинної землі по відкосу на загальну суму 518102,0грн. та щодо завищення вартості виконаних робіт за рахунок відсутності підтверджуючих документів, щодо наявності окремих машин та механізмів на загальну суму 12068584,02грн.

На виконання наказу ДФІ в Рівненській області від 15.03.2013 року №18, Рівненською міжрайонною ДФІ листом від 15.03.2013 року №270-13/382 були направлені доповнення до листа від 05.12.2012 року №270-11/2584 «Про усунення порушень» в частині зміни суми усунення завищеної вартості виконаних ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» на загальну суму 893193,58грн.(13479879,6-518102,0-1206858402), яка складається із порушень виявлених при порівнянні ціни вказаних в акті виконаних робіт з цінами, визначеними договором (611850,41грн.), порушення по виконанню робіт по нормах Е1-135-1 «Полив водою ущільнювального ґрунту у насипах» та Е1- 153-1 «Полив посівів трав водою» ( 357-358,0грн; в т.ч. 85917грн. врахованих в порівнянні ціни вказаної в акті виконаних робіт за жовтень 2011 року з цінами визначеними твердим кошторисом) та сума вартості матеріалів, по яких не було пред'явлено документи на їх придбання та використання (9902, 17грн).

Пунктом 3 листа (вимоги) зазначено, що в порушення п. 3.3.9 ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 зі змінами, ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» за період 2011 рік завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 1927494грн., (в ході ревізії усунено порушень на суму 232306грн). Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за не виконані роботи. Забезпечити відшкодування, в т. ч шляхом проведення претензійно-позовної роботи з ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» щодо відшкодування коштів в сумі 1695188грн. шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт, у іншому випадку стягнути з винної, у допущених порушеннях, особи у порядку та розмірах встановлених статтею 133-136 КЗпП.

Пунктом 5 листа (вимоги) відповідача із змінами згідно листа Рівненської міжрайонної ДФІ від 15.03.2013 року №270-13/382, вимагається усунути суму завищеної вартості виконаних ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» на загальну суму 893193,58грн.(13479879,6-518102,0-1206858402), яка складається із порушень виявлених при порівнянні ціни вказаних в акті виконаних робіт з цінами, визначеними договором (611850,41грн.), порушення по виконанню робіт по нормах Е1-135-1 «Полив водою ущільнювального ґрунту у насипах» та Е1- 153-1 «Полив посівів трав водою» ( 357-358,0грн; в т.ч. 85917грн. врахованих в порівнянні ціни вказаної в акті виконаних робіт за жовтень 2011 року з цінами визначеними твердим кошторисом) та сума вартості матеріалів, по яких не було пред'явлено документи на їх придбання та використання (9902, 17грн).

Вирішуючи спір щодо визнання протиправними та скасування в частині пунктів 3, 5 вимоги відповідача та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Як описано вище по тексту постанови, вказаними пунктами вимог вимагається забезпечити відшкодування збитків у спосіб, визначений чинним законодавством України, в тому числі за рахунок винних осіб.

Так, згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України №499/2011 від 23.04.2011, (далі Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ від 26.01.1993, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Окрім цього, відповідно до пункту 49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 (далі Порядок № 550), у разі, коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав, контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Між тим, пункт 49 Порядку № 550 передбачає конкретний порядок пред'явлення цивільних позовів, а саме: до винних працівників об'єкта контролю.

Отже, встановивши, що державному підприємству завдано шкоду, Держфінінспекція ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

При цьому, приписи зазначених норм матеріального права не наділяють суб'єкта владних повноважень правами щодо спонукання господарюючого суб'єкта на стягнення коштів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і в цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене свідчить про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку ж адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, відповідач пред'явив позивачу вимогу від 05.12.2012р. №270-11/2584 (із доповненнями від 15.03.2013 року №270-13/382) про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому, пункти 3,5 оскаржуваної вимоги вказують на виявлені збитки та встановлений їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною та її скасування.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від: 15.04.2013 № 21-40а14; 13.05.2013 №21-89а14; 15.04.2014р. №21-63а14; 18.11.2014р. №21-461а14 та є обов'язковою для врахування судом відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України.

Щодо скасування судом касаційної інстанції по даній справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині, то суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із нормами ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В той же час, ч.1 ст.244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому, суд також звертає увагу на ч.1 ст.125 Конституції України, відповідно до якої, найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Оскільки Верховним Судом України постановлені рішення у подібних правовідносинах, в яких висловлена правова позиція (рішення зазначені вище по тексту постанови), то при розгляді даної справи суд зобов'язаний її врахувати з метою приведення судової практики у відповідність з його рішеннями.

За наведених обставин позовні вимоги позивача задоволенню не належать.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Службі автомобільних доріг у Рівненській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструціон Інтернешнл", товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ", Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", у задоволенні позову до Державної фінансової інспекції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування пунктів 3 і 5 листа (вимоги) від 05 грудня 2012 № 270-11/2584 - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.