Рішення № 42404656, 15.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26508/14 15.01.15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Горбань Вадим Миколайович

про стягнення 10 285, 92 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Ткач Д.В. за довіреністю № 0114-128 від 22.10.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - відповідач) про стягнення 10 285, 92 грн. Також, позивач просив суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 21.03.2013 р. між ним та Коломійцем Вадимом Олександровичем було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2830-13-00011 щодо автомобіля «Ford Fiesta», реєстраційний номер АА7172МА. 21.01.2014 р. у м. Києві по вул. Кирпоноса-Щербакова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Ford Fiesta», реєстраційний номер АА7172МА, під керуванням водія Коломійця В.О., та транспортного засобу «Daewoo Matiz», реєстраційний номер АА6430КР, під керуванням водія Горбань В.М. Водій застрахованого автомобіля «Daewoo Matiz» Горбань Вадим Миколайович постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.02.2014 р. у справі № 761/3273/14-п (провадження № 3/761/938/2014) був визнаний винним в порушенні ПДР України, в зв'язку з чим, позивач виплатив 14 461, 98 грн. страхового відшкодування на підставі платіжного доручення № 3126 від 12.02.2014 р. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Daewoo Matiz», реєстраційний номер АА6430КР, була застрахована відповідачем за полісом № АС/6108818, позивач звернувся до відповідача зі зворотною вимогою про виплату страхового відшкодування, яка останнім була залишена без задоволення, з огляду на що він вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. порушено провадження у справі № 910/26508/14, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в справі № 910/26508/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Горбаня Вадима Миколайовича, розгляд справи призначено на 17.12.2014 р.

Також, в порядку підготовки справи до розгляду судом здійснено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо надання інформації та належним чином завіреної копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 6108818.

15.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

16.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, відповідно до даних якої за полісом АС № 6108818 страховою компанією є АТ «УОСК», ліміт по життю та здоров'ю складає 100 000, 00 грн., по майну - 50 000, 00 грн., франшиза - 1 000, 00 грн., строк дії полісу з 09.11.2013 р. по 08.07.2014 р.

В судовому засіданні 17.12.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2014 р. не з'явився, проте 11.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання № 11154 від 09.12.2014 р. про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання 17.12.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 15.01.2015 р.

26.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про визнання позову № 11647 від 25.12.2014 р., відповідно до якої відповідач повністю визнає заявлені позовні вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 15.01.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 15.01.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.01.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 р. між позивачем (страховик) та Коломієць В.О. (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2830-13-00011 щодо транспортного засобу «Ford Fiesta», реєстраційний номер АА7172МА.

Згідно з п. 11.1. Договору, до страхових ризиків віднесено, зокрема ДТП, безумовна франшиза за яким відповідно до п. п. 11.8, 11.10. складає 0,3%, а франшиза при настанні третього та наступних страхових випадків по ризику ДТП - 2%.

Відповідно до п. 11.13. Договору територія його дії - Україна, СНД Європа.

Як зазначено в п. 8. Договору строк його дії з 24.03.2013 р. по 23.03.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2014 р. о 19 год. 30 хв. по вул. Кирпоноса-Щербакова в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Daewoo Matiz», реєстраційний номер АА6430КР, під керуванням водія Горбаня В.М., через те, що останній при виїзді з другорядної дороги на головну не був уважним та не надав дорогу автомобілю, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Fiesta», реєстраційний номер АА7172МА, під керуванням водія Коломійця В.О.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.02.2014 р. у справі № 761/3273/14-п (провадження № 3/761/938/2014) Горбань Вадим Миколайович визнаний винним в порушенні ПДР України та притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Згідно з Відомостями про дорожньо-транспортну пригоду № 9338929 внаслідок зазначеної ДТП автомобіль «Ford Fiesta», реєстраційний номер АА7172МА, отримав механічні пошкодження передньої центральної частини.

Відповідно до Полісу № АС/6108818 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля марки «Daewoo Matiz», реєстраційний номер АА6430КР, була застрахована у АТ «УОСК» на строк з 09.11.2013 р. по 08.07.2014 р. з встановленим розміром франшизи - 1 000, 00 грн. та лімітом відповідальності страховика - 50 000, 00 грн. за шкоду заподіяну майну.

25.01.2014 р. страхувальник звернувся до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування, яке просив перерахувати на рахунок СТО для здійснення ремонту.

На підставі проведеного огляду та відповідно до рахунку-фактуру № ФЗС0020540 від 28.01.2014 р., складеного ТОВ «Юмас-Авто», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Fiesta», реєстраційний номер АА7172МА, мала скласти 15 901, 98 грн.

07.02.2014 р. позивачем був затверджений страховий акт № ДККА-34130, відповідно до якого розмір страхового відшкодування з урахуванням франшизи складає 14 461,98 грн.

Платіжним дорученням № 3126 від 12.02.2014 р. позивач перерахував ТОВ «Юмас-Авто» 14 461, 98 грн. з призначенням платежу: «Страх.відшк.28-2830-13-00011 в21.03.13 стр. акт ДККА-34130 в 06.02.14 Коломієць Вадим Олександрович ІПН 2793210876Рах ФЗС0020540 від 28.01.2014. Без ПДВ.».

20.02.2014 р. ТОВ «Юмас-Авто» було складено акт виконаних робіт № ФЗСН017825 на суму 15 901, 98 грн.

Як зазначає позивач, він звернувся до відповідача з Заявою № 20849 від 04.04.2014 р. зі зворотними вимогами про виплату страхового відшкодування.

25.06.2014 р. на замовлення відповідача ФОП Івасенко П.П. (сертифікат № 12900/12 від 30.01.2012 р.) було складено звіт № 2738, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу спірного авто складає 0, 42 %.

01.08.2014 р. відповідачем було затверджено страховий акт № 14398, відповідно до якого сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи складає 10 285, 92 грн.

У зв'язку з вищенаведеним, відповідач листом № 6845 від 30.07.2014 р. вимогу позивача про сплату страхового відшкодування визнав у розмірі 10 285, 95 грн.

Проте, оскільки вимоги позивача не були задоволені, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Горбань В.М. встановлена у судовому порядку, а його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Як зазначалось вище, відповідно до рахунку-фактуру № ФЗС0020540 від 28.01.2014 р., складеного ТОВ «Юмас-Авто», та акту виконаних робіт № ФЗСН017825 від 20.02.2014 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Fiesta», реєстраційний номер АА7172МА, склала 15 901, 98 грн.

07.02.2014 р. позивачем був затверджений страховий акт № ДККА-34130, відповідно до якого розмір страхового відшкодування з урахуванням франшизи складає 14 461,98 грн.

Платіжним дорученням № 3126 від 12.02.2014 р. позивач перерахував ТОВ «Юмас-Авто» 14 461, 98 грн. з призначенням платежу: «Страх.відшк.28-2830-13-00011 в21.03.13 стр. акт ДККА-34130 в 06.02.14 Коломієць Вадим Олександрович ІПН 2793210876Рах ФЗС0020540 від 28.01.2014. Без ПДВ.».

25.06.2014 р. на замовлення відповідача ФОП Івасенко П.П. (сертифікат № 12900/12 від 30.01.2012 р.) було складено звіт № 2738, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу спірного авто складає 0, 42 %.

У зв'язку з цим, 01.08.2014 р. відповідачем було затверджено страховий акт № 14398, відповідно до якого сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи складає 10 285, 92 грн.

Як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 07.08.2012 р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

В даному випадку, позивачем підтверджено належними доказами виплату суми страхового відшкодування страхувальнику.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин, слід дійти висновку, що до позивача дійсно перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 наголосив, що чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної вимоги до відповідача.

Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Позивач звертався до відповідача зі зворотними вимогами, однак вони не були задоволені в добровільному порядку.

При цьому, слід також враховувати правову позицію Верховного Суду України в постанові від 04.11.2014 р. № 3-165гс14, за змістом якої позивач у справі отримав право вимоги після виплати потерпілій особі страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати даний позов до суду.

Вказана правова позиція наведена Верховним Судом України в постанові від 07.08.2012 р. № 3-31гс12 у справі № 12/207, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також, правова позиція відносно того, що саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати позов до суду, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 р. № 3-20гс12 у справі № 58/168.

При цьому, необхідно враховувати, що згідно п. 9.4. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування, а відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АС/6108818, страхова сума по майну складає 50 000, 00 грн., розмір франшизи становить 1 000, 00 грн..

Враховуючи зазначене, слід дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в сумі 10 285, 92 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати спірної суми боргу у розмірі 10 285, 92 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 145; код ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32, літ. А; код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 10 285 (десять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 92 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.2015 р.

Суддя В.С. Ломака