Ухвала суду № 42404568, 15.01.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3471/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

15 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.

за участю секретаря судового засідання: Швець А.І.

за участю представників сторін:

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та Державної екологічної інспекції України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції України та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції України та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вінницький окружний адміністративного суду постановою від 17 листопада даний позов задовольнив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянти у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційних скарг та просила суд залишити їх без задоволення.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати апеляційний розгляд за відсутності представників апелянтів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції- без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_3 був призначений на посаду начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області наказом Державної екологічної інспекції України № 76-о від 09.12.2011 року та приступив до виконання обов'язків за вказаною посадою з 12.12.2011 року відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 158-к від 09.12.2011 року (а.с. 89).

Перебування позивача на державній службі припинено з 29.08.2014 року за порушення Присяги (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про держану службу") відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України № 290-о від 18.08.2014 року та наказу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 186-К від 29.08.2014 року (а.с. 16-17).

Водночас звільненню позивача з публічної служби передували наступні обставини.

Так, на підставі листа прокуратури Вінницької області № 17/1009 вих.-14 від 26.06.2014 року, який надійшов на адресу відповідача 09.07.2014 року (а.с. 84-85), Державною екологічною інспекцією України наказом № 244-о від 30.07.2014 року (а.с. 9) призначено службове розслідування стосовно посадових осіб Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, результати якого відображено в акті, затвердженому головою Державної екологічної інспекції України 05.08.2014 року (а.с. 10-15).

При цьому, як слідує зі змісту вищезазначеного акту, комісія з проведення службового розслідування дійшла висновку, що перебуваючи на займаній посаді, всупереч інтересам служби, умисно, з використанням функції представника влади та свого службового становища ОСОБА_3, начальник Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - Головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області, не рахувався з покладеними на нього Законом України "Про державну службу" обов'язками, діяв всупереч цього Закону, що виразилось в особистій участі у Маріїнському парку м. Києва поряд з будівлею Верховної Ради України 14.12.2013 року у провладних акціях протесту, що потягло за собою порушення Присяги державного службовця. Крім того, ОСОБА_3, будучи державним службовцем, маючи владні повноваження стосовно підлеглих посадових осіб Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, на виконання усного доручення посадових осіб Вінницької обласної державної адміністрації вийшовши за межі своїх повноважень та в період з 12 по 13 грудня 2013 року умисно в ході особистих розмов з підлеглими шляхом переконання їх зобов'язав щодо виїзду та участі у провладних акціях протесту.

Відтак, комісія з проведення службового розслідування дійшла висновку, що ОСОБА_3 діяв всупереч ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої державний службовець повинен неупереджено виконувати свої службові обов'язки незалежно від партійної належності та особистих політичних переконань, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої державний службовець немає права організовувати страйки та брати в них участь, та ч. 3 ст. 13 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої державний службовець під час виконання службових обов'язків немає права вчиняти дії, що демонструють його політичні погляди або свідчать про особливе ставлення до певних політичних партій.

Наказом Державної екологічної інспекції України № 290-о від 18.08.2014 року "Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_3." за порушення Присяги державного службовця, що виразилось у недотриманні Конституції та законів України, дискредитації високого звання державного службовця, припинено перебування на державній службі в Державній екологічній інспекції у Вінницькій області ОСОБА_3, начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області, та звільнено його із займаної посади відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про держану службу". При цьому у наказі зазначено, що днем припинення перебування ОСОБА_3 на державній службі слід вважати перший робочий день після тимчасової непрацездатності (а.с. 16).

В подальшому наказом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 186-к від 29.08.2014 року, який прийнято на виконання наказу Державної екологічної інспекції України № 290-о від 18.08.2014 року, перебування ОСОБА_3 на державній службі припинено з 29.08.2014 року (а.с. 17).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із його часткової обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про держану службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон, Закон № 3723-XII, Закон України "Про держану службу") державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Основні обов'язки державних службовців визначені статтею 10 вищевказаного Закону. Так, державний службовець повинен дотримуватись Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосередньо виконувати покладені на нього службові обов'язки, своєчасно і точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпорядження і вказівки своїх керівників; зберігати державну таємницю, інформацію про громадян, що стала йому відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншу інформацію, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію; сумлінно виконувати свої службові обов'язки, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.

В силу вимог ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 14 Закону України "Про держану службу" встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема те, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Крім того, статтею 30 Закону № 3723-XII визначено додаткові підстави припинення державної служби, окрім загальних підстав, які передбачені Кодексом законів про працю України. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. Саме за цією підставою припинено перебування на державній службі позивача ОСОБА_3

Разом з тим, статтею 43 Конституції України гарантовано захист від незаконного звільнення, а згідно із ст. 32 Закону № 3723-XII рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.

Судом також встановлено, що основу звільнення позивача ОСОБА_3 із займаної посади за порушення Присяги державного службовця покладено факт організації та особистої участі позивача в провладних акціях протесту на підтримку колишнього Президента України, які мали місце 14.12.2013 року у Маріїнському парку м. Києва поряд з будівлею Верховної Ради України. При цьому відповідачі не заперечують тієї обставини, що за своєю суттю такі акції слід розглядати як мирні зібрання громадян.

Статтею 39 Конституції України передбачено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на даний час законодавець не встановлює для державних службовців обмежень чи заборон в участі у мирних зібраннях, окрім участі у страйках та вчиненні інших дій, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.

Водночас мітинг, у якому брав участь позивач, не є страйком в розумінні вимог ст. 17 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та проходив у вихідний день 14.12.2013 року в м. Києві, тобто не перешкоджав і не міг перешкодити нормальному функціонуванню Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, керівником якої був позивач ОСОБА_3

Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаними діями позивач не порушив вимог Закону України "Про державну службу", про що помилково стверджують відповідачі.

У ході розгляду справи належними і допустимими доказами також не підтвердилися висновки службового розслідування про те, що ОСОБА_3, використовуючи свої владні повноваження стосовно підлеглих йому посадових осіб, зобов'язав їх взяти участь у провладних акціях протесту.

Крім того, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42014020000000027 від 19.02.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про неправомірні дії службових осіб УМВС України у Вінницькій області та Вінницької облдержадміністрації, за фактом організації та відправки до м. Києва громадян для участі в акціях протесту не встановлено фактів примушування працівників Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до участі в поїздці на підтримку діючої на той час влади, внаслідок здійснення поїздки у вихідних день державному бюджету не спричинено матеріальних збитків (а.с. 8).

Крім того, в оскаржуваному наказі відповідач посилається на те, що ОСОБА_3 діяв всупереч вимог ст. 13 Закону України "Про державну службу", якою передбачено, що державний службовець повинен неупереджено виконувати свої службові обов'язки незалежно від партійної належності та особистих політичних переконань; немає права організовувати страйки та брати в них участь; під час виконання службових обов'язків немає права вчиняти дії, що демонструють його політичні погляди або свідчать про особливе ставлення до певних політичних партій.

Однак, суд зауважує, що статтею 13 чинного на даний час Закону України "Про державну службу" регулюються питання фінансового контролю за державними службовцями, а вимоги до політичної неупередженості державного службовця, на які посилається відповідач, визначені у статті 13 Закону України "Про державну службу" № 4050-VІ від 17.11.2011 року, який набирає чинності лише з 01.01.2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відтак, оскільки на момент участі ОСОБА_3 у мітингу 14.12.2013 року в м. Києві законодавець не встановлював вимог до політичної неупередженості державного службовця, позивач ОСОБА_3 не може нести відповідальність за недотримання таких вимог.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що порушення Присяги може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Звільнення за порушення присяги може застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Проте колегією суддів не встановлено, а апелянтами як суб'єктами владних повноважень не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем Присяги державного службовця, що є підставою для припинення державної служби за п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону № 3723-XII та не спростовано висновків суду першої інстанції у вказаному питанні.

Натомість участь ОСОБА_3 у мітингу 14.12.2013 року в м. Києві не суперечить вимогам чинного законодавства та не пов'язана із покладеними на нього обов'язками як начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області і державного службовця. Крім того, дії, які відповідачі вважають протиправними і ставлять у провину позивачу, вчинені ним у вихідний день, не пов'язані з інтересами державної служби та не можуть підривати довіру до позивача як до носія влади.

Також суд враховує, що порушення Присяги державного службовця є спеціальною підставою для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення, тобто це найсуворіша санкція відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Наведене також підтверджується сталою правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постановах від 10.09.2013 року у справі № 21-180а13, від 01.10.2013 року у справі № 21-259а13, від 21.05.2013 року у справі № 21-403а12 та від 04.06.2013 року у справі № 21-167а13.

Колегія суддів також погоджується із твердженням суду першої інстанції, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі і державних службовців, чітко регламентований статтею 148 Кодексу законів про працю України. Так, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Судом правильно встановлено, що діяння, якими на думку відповідачів позивач ОСОБА_3 порушив Присягу державного службовця, мали місце 14.12.2013 року.

Разом із тим, акт проведення службового розслідування щодо фактів, викладених у листі прокуратури Вінницької області, з приводу дій начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області ОСОБА_3 щодо організації та участі посадових осіб Державної екологічної інспекції у Вінницькій області у заходах протесту, що відбулись 14.12.2013 року у Маріїнському парку м. Києва був затверджений головою Державної екологічної інспекції України 05.08.2014 року.

Крім того, наказ Державної екологічної інспекції України № 290-о про припинення перебування позивача на державній службі прийнятий 18.08.2014 року.

Таким чином, найсуворішу санкцію відповідальності державного службовця у формі звільнення з державної служби за порушення Присяги відповідачем застосовано без дотримання строків накладення дисциплінарних стягнень, визначених законом.

В силу положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача ОСОБА_3, суд вважає необхідним поновити його на тій посаді, з якої він був незаконно звільнений, тобто на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області починаючи з дати припинення державної служби, тобто з 29.08.2014 року.

При цьому рішення суду в цій частині відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України підлягає негайному виконанню.

Надаючи оцінку вимозі позивача про стягнення з Державної екологічної інспекції України середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.08.2014 року по день ухвалення рішення суду із розрахунку середньомісячної заробітної плати у розмірі 4977,71 грн., суд керується наступними мотивами.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з абз. "з" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладене і враховуючи те, що у серпні 2014 року позивач ОСОБА_3 фактично не працював через свою непрацездатність, підтверджену у встановленому законом порядку, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд бере до уваги довідку Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 26 від 10.10.2014 року (а.с. 127), згідно з якою середньоденний заробіток позивача на дату звільнення зі служби становив 223,43 грн., а середньомісячний заробіток - 4861,75 грн. (4833,95+4889,54/2).

Відтак, оскільки за період з 29.08.2014 року по 17.11.2014 року було 57 робочих днів, середній заробіток, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 за весь час вимушеного прогулу становить 12 735,51 грн. (57х223,43).

Також колегія суддів погоджується ііз висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки нарахування та виплата заробітної плати на час звільнення з державної служби позивачу ОСОБА_3 проводились Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області, то і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має відбуватись за рахунок коштів цього державного органу (установи).

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71, ст. 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та Державної екологічної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 січня 2015 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Боровицький Олександр Андрійович

Сушко Олег Олександрович